Справа №521/15839/24
Номер провадження 3/521/8829/24
12 грудня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Кузьменко Н.Л.,
з секретарем - Табарчук Н.С.,
за участю:
представника митниці - Бурчо І.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси матеріали справи, що надійшли з Одеської митниці Державної митної служби України відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Республіки Молдови, громадянки України, відомості про сімейний стан та працевлаштування відсутні, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України, -
З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 13.04.2024 року о 11:02 годин, в пункт пропуску для автомобільного сполучення «Серпневе 1 - Басараб'яска» Одеської митниці на виїзд з України в Молдову прибув рейсовий автобус сполученням Приморськ (Україна) - Кишинів (Молдова) «MERCEDES-BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації - Україна, пасажиркою їхала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
Під час спільного прикордонно-митного контролю догляду громадянки України ОСОБА_1 серед особистих речей без ознак приховування від митного контролю було виявлено незаявлені та не пред'явлені до митного контролю предмети:
- книга, БІБЛІЯ, розміром ширина 13см, довжина 21 см, товщина 4 см., видавництво Б. Геце - 1939., 1 (одна) шт.
Виявлений предмет переміщувався без ознак приховування та його виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб.
Згідно ст. 374 Митного кодексу України «Умови ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України», п.5 «Культурні цінності за кодами 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД , виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню».
Згідно п.1.6. Наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 «Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України» - «вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України».
Також відповідно до Наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 ( п.7 Додатку п.1.5 до Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України) Свідоцтва не потребують твори друку, видані після 1945 року. Культурні цінності, що вивозяться з України, декларуються в установленому законодавством порядку митному органу України, який здійснює контроль за їх переміщенням та митне оформлення, а також за наявності Свідоцтва.
На момент переміщення через митний кордон у гр. України ОСОБА_1 відсутні будь-які дозвільні документи.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 порушила встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, обравши на свій розсуд проходження митного контролю через таку зону (коридор) при наявності у неї товарів, що можливо відносяться до культурних цінностей або є предметами музейного значення і мають культурну, історичну цінність, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України.
У зв'язку з чим, у відношенні гр. України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0429/50000/24 від 13.04.2024 року за ч. 3 ст. 471 МК України.
Представник митниці у судовому засіданні протокол підтримала та вважала, що вина доведена повністю матеріалами справи. Просила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 471 МК України.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання, будучи своєчасно повідомленою про час, дату та місце, не прибула. Клопотань чи заяв до суду не надходило.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що особа до суду не прибула та про причини неявки не повідомила, суд оцінює таку поведінку останньої як небажання особисто прийняти участь у розгляді справи в суді та затягування розгляду справи, тому приходить до висновку про необхідність розгляду справи в межах складеного протоколу та на підставі наявних доказів.
Зазначені висновки повністю узгоджуються з позицією ЄСПЛ, який наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вислухавши представника митниці та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Згідно ч. 3 ст. 471 МК України відповідальність настає за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
Згідно примітки ст. 471 МК України - недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений МК України, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 13.04.2024 року під час проходження митного контролю за встановленою формою не заявила про перевезення у власному багажі предметів, обмежених до переміщення через митний кордон України.
А саме намагалась перемістити через митний кордон України книга, БІБЛІЯ, розміром ширина 13см, довжина 21 см, товщина 4 см., видавництво Б. Геце - 1939., 1 (одна) шт.
Виявлені предмети переміщувались без ознак приховування та їх виявлення не було ускладнене у будь - який спосіб.
Вказані предмети були вилучені співробітниками митниці на підставі ст. 511 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, зокрема, це предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва, а також старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції.
Процес вивезення об'єктів культурної цінності передбачає певну процедуру, та підлягають обов'язковій державній експертизі, за результатами якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, приймає рішення про можливість або неможливість вивезення культурних цінностей та у разі прийняття рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі видається свідоцтво встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється (ст. 11, 12, 13 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»).
При цьому, зазначеним законом визначено, що порядок вивезення культурних цінностей застосовується до всіх культурних цінностей незалежно від форми власності та є обов'язковим до виконання для всіх фізичних та юридичних осіб, які перебувають чи ведуть свою діяльність на території України.
Крім того, згідно ч. 5 ст. 374 МК України, культурні цінності за кодами 9701 21 00 00, 9701 22 00 00, 9701 29 00 00, 9701 91 00 00, 9701 92 00 00, 9701 99 00 00, 9702 10 00 00, 9702 90 00 00, 9703 10 00 00, 9703 90 00 00, 9704 00 00 00, 9705 10 00 00, 9705 21 00 00, 9705 22 00 00, 9705 29 00 00, 9705 31 00 00, 9705 39 00 00, 9706 10 00 00, 9706 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для підприємств.
Частиною 7 додатку №1 до пункту 1.5 Інструкції «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року за № 258, передбачено, що на вивезення (тимчасове вивезення) дозвіл Державної служби контролю не потрібен при вивезенні твори друку, видані після 1945 року, (тобто вивезення творів, які видані до 1945 року здійснюється на підставі відповідного дозволу).
Таким чином, слід зазначити, що виявлена в громадянки ОСОБА_2 книга, видана 1939 року, незалежно від її вартості, її вивезення за межі митної території України здійснюється на підставі відповідного дозволу та з обов'язковим письмовим декларуванням.
На момент проходження митного контролю жодних дозвільних документів на переміщення предметів, які мають обмеження на їх переміщення через митний кордон України, ОСОБА_1 не надала та відповідне декларування за встановленою формою не здійснила.
Факт вчинення порушення митних правил підтверджується наступними даними: протоколом про адміністративне правопорушення №0429/50000/24 від 13.04.2024 року, письмовими поясненнями, паспортом, фототаблицею, описом предметів, висновком державної експертизи культурних цінностей та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.
Провадження у справах про порушення митних правил згідно ст. 487 МК здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , а також приймаючи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами, суд приходить до висновку про застосування до неї стягнення у виді штрафу в мінімальних межах, встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, тобто в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень з конфіскацією предмету правопорушення.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли. Документів, про наявність у ОСОБА_1 щодо звільнення сплати судового збору, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 3, 196, 197, 471, 522, 524-529 МК України, -
Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порушенні митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, з конфіскацією предмету, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №0429/50000/24 від 13.04.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Н.Л. Кузьменко