16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 757/43087/20-ц
провадження № 61-15553ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Лідовця Р. А., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Григоренко І. В.,від 23 квітня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., від 25 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду Осіяна Олексія Миколайовича, Білоконь Олени Валеріївни, Сакари Наталії Юріївни про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду
у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. про відшкодування майнової та моральної шкоди, вказавши, що Верховний Суд у вказаному складі, ухвалою від 01 липня 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою у справі № 706/241/19.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року залишено без змін.
15 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року задоволено заяви про самовідвід суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Шиповичу В. В., судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А.,
Синельников Є. В.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику повного тексту постановиКиївського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що суди порушили норми Конституції України та Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод і безпідставно відмовили у відкритті провадження у справі, чим перешкодили заявнику в доступі до правосуддя.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, що підтверджено, зокрема, висновками Верховного Суду у постановах від 03 червня 2021 року в справі № 2-1210/11, від 08 червня 2021 року в справі № 2-1207/2011.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (частини перша, друга статті 124 Конституції України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тлумачення вказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду та суддів, який за своєю суттю, є засобом, що гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини з питання імунітету суддів зауважував, що такий імунітет має законну мету, оскільки є засобом забезпечення належного здійснення правосуддя (рішення у справах «Ернст та інші проти Бельгії»,
№ 33400/96, § 47-57, від 15 липня 2003 року, «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).
Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року в справі
№ 6-3139цс16 зазначав, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц дійшла наступних висновків:
«Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року).
Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов'язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з
15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року)».
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 листопада 2018 року в справі
№ 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 462/32/17,
від 20 листопада 2019 року в справі № 454/3208/16-ц.
Встановивши, що позовна заява фактично пов'язана із незгодою з ухваленим Верховним Судом судовим рішенням та містить вимоги до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., Білоконь О. В.,
Сакари Н. Ю., які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК України.
Ухвала Верховного Суду від 01 липня 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 706/241/19 набрала законної сили, а суди в інших цивільних справах не уповноважені надавати оцінку її законності та обґрунтованості.
Оскільки правильне застосування судами норм права щодо відмови у відкритті провадження у справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 рокута постанови Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі
№757/43087/20-ц.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалуПечерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 рокупро відмову у відкритті провадження у справі та
постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі №757/43087/20-ц.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Р. А. Лідовець
Є. В. Синельников