11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 753/25744/21
провадження № 61-3772св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Універсал Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивувала тим, що 12 липня 2021 року вона звернулась до банку із заявою про реструктуризацію зобов'язань за процедурою, передбаченою Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
У відповідь на зазначену заяву, відповідач направив позивачу лист з відмовою у проведенні реструктуризації зобов'язань.
Вважаючи відмову відповідача про проведення реструктуризації незаконною, позивач просила судвизнати неправомірною відмову банку у проведенні реструктуризації та зобов'язати відповідача здійснити реструктуризацію кредитних зобов'язань за кредитним договором від 09 липня 2007 року № 06/2468К-07, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 18 січня 2022 року, яке Київський апеляційний суд залишив без змін постановою від 01 березня 2023 року, позов задовольнив.
Визнав неправомірною відмову АТ «Універсал Банк», викладену в листі від 03 вересня 2021 року № 41181, у проведенні реструктуризації ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за кредитним договором від 09 липня 2007 року № 06/2468К-07 відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
Зобов'язав АТ «Універсал Банк» вчинити дії, а саме провести реструктуризацію ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за кредитним договором від 09 липня 2007 року № 06/2468К-07, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
Стягнув з АТ «Універсал Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 1 816 грн.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач звернулась до відповідача з заявою про реструктуризацію боргу у визначений законом строк, у позивача станом на дату направлення заяви про реструктуризацію існували невиконані грошові зобов'язання та предметом іпотеки є квартира, що відповідає вимогам підпункту 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Дарницького районного суду м. Києва.
29 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05 грудня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що при поданні заяви про реструктуризацію боргу за кредитним договором ОСОБА_1 не подала всіх необхідних документів, а тому кредитор звільнений від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором. Повторно із заявою про реструктуризацію боргу ОСОБА_1 звернулась із пропуском встановленого строку, та клопотань про продовження відповідного строку не заявляла. Законом не встановлено обв'язку кредитора щодо поновлення строку. Відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими.
Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 09 липня 2007 року ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 06/2468К-07, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 137 000,00 дол. США на придбання квартири з процентною ставкою 11,95 % річних на строк 360 місяців, термін погашення кредиту 08 липня 2037 року.
09 липня 2007 року сторони уклали іпотечний договір, за умовами якого позичальник надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 74,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 20 липня 2018 року у справі № 753/10108/15-ц позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 липня 2007 року № 06/2468к-07 в розмірі 112 758,77 дол. США, судовий збір в сумі 3 654,00 грн, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2018 змінив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року, зменшив суму заборгованості за кредитним договором від 09 липня 2007 року № 06/2468к-07, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» з 112 758,77 дол. США до 107 282,68 дол. США. В решті рішення суду залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 04 листопада 2020 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишив без змін.
12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою про реструктуризацію зобов'язань за процедурою, яка передбачена Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
05 серпня 2021 року відповідач у відповідь повідомив про необхідність надання документів, що підтверджують інформацію, зазначену в заяві.
18 серпня 2021 року ОСОБА_1 надала банку документи про склад сім'ї та доходи членів сім'ї, розширену довідку про право власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї.
У відповідь на зазначену заяву, АТ «Універсал Банк» направив позивачу лист за № 43032 від 03 вересня 2021 року, яким у реструктуризації за Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», ОСОБА_1 відмовив.
Підставою для відмови у проведенні реструктуризації відповідач зазначив невчасне подання позивачем документів, передбачених частиною четвертою пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом позову у справі, що переглядається є зобов'язання АТ «Універсал Банк» здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 липня 2007 року № 06/2468К-07 відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ, який набрав чинності 23 квітня 2021 року.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Відповідно до статті 2 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII«Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII) метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону № 1734-VIII визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 17 Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ, який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом внесено зміни до Закону № 1734-VIII, а саме розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на момент подання заяви про реструктуризацію у ОСОБА_1 залишалися непогашені зобов'язання за кредитним договором. Зокрема, під забезпеченням кредиту як предмет іпотеки перебувала квартира. Згідно із підпунктом 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», наявність таких непогашених боргових зобов'язань, забезпечених житловою нерухомістю, створює правові підстави для проведення обов'язкової реструктуризації боргу.
Це законодавче положення передбачає, що якщо кредит забезпечений іпотекою, предметом якої є житлова нерухомість (зокрема квартира), і у позичальника існують невиконані зобов'язання за цим кредитом на момент подання заяви, такі обставини зобов'язують кредитора здійснити реструктуризацію боргу. Мета цього механізму полягає у полегшенні фінансового навантаження на позичальника, надаючи йому можливість змінити умови кредитування таким чином, щоб забезпечити поступове та посильне погашення заборгованості.
Таким чином, виходячи з обставин у справі, ОСОБА_1 станом на дату подання відповідної заяви мала невиконане грошове зобов'язання, забезпечене іпотекою, предметом якої є квартира, що у свою чергу повністю відповідає зазначеним умовам законодавства. Це забезпечує підстави для застосування обов'язкової реструктуризації боргових зобов'язань за кредитом, що спрямовано на захист прав позичальника та сприяння виконанню кредитних зобов'язань.
Відповідно до абзаців 1, 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім окремих випадків, визначених у цьому підпункті. У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
З матеріалів справи відомо, а також встановлено судами, що ОСОБА_1 подала заяву про проведення реструктуризації боргових зобов'язань 12 липня 2021 року.
Таким чином, позивач із заявою про реструктуризацію звернулася у встановлений законодавством строк. Тому, доводи відповідача щодо пропущеного строку звернення є безпідставними, оскільки надана банком інформація підтверджує, що заява була прийнята вчасно.
05 серпня 2021 року відповідач повідомив позивача про необхідність подання додаткових документів, що підтверджує прийняття заяви до розгляду ще на момент її первинного подання. Отже, додаткова передача документів 18 серпня 2021 року була відповіддю на вимогу банку і не є порушенням строку звернення з первинною заявою.
Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій ухвалили обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Вони врахували, що заява про реструктуризацію боргових зобов'язань була подана ОСОБА_1 у встановлений строк, а надання додаткових документів 18 серпня 2021 року було здійснено на вимогу банку і не свідчить про пропуск строку для подання заяви.
Схожі правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2023 року у справі № 759/23012/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 670/543/22 та від 06 грудня 2023 року у справі № 372/3603/21.
Також, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 465/4230/22 вказано, що з метою проведення реструктуризації зобов'язань позичальника за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року, належним способом захисту прав позичальника є вимога про зобов'язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості, який відповідає пункту 5 частини першої статті 16 ЦК України (примусове виконання обов'язку в натурі), змісту відповідного права, характеру його порушення чи невизнання, не потребує пред'явлення додаткових вимог.
Врахувавши чітко визначені у частині першій статті 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також відсутність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги, передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України, Верховний Суд не встановив правових підстав оцінювати висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині, щодо якої відповідач не наводить відповідних доводів.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк
О. М. Ситнік