11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 459/1344/15-ц
провадження № 61-13160св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь: заборгованість згідно з договором позики від 10 травня 2013 року в розмірі 5 000,00 дол. США, що станом на день подання позову еквівалентно 117 500,00 грн; заборгованість згідно з договором позики від 10 жовтня 2013 року в розмірі 3 000,00 дол. США, що станом на день подання позову еквівалентно 70 500,00 грн; штраф у розмірі 190 937,50 грн та відсотки за користування коштами в сумі 135 125,00 грн за договором позики від 10 травня 2013 року; штраф у розмірі 189 292,50 грн та відсотки за користування коштами в розмірі 63 450,00 грн за договором позики від 10 жовтня 2013 року; три відсотки річних - 5 896,88 грн.
Позов обґрунтовував тим, що відповідач не виконує умови договори позики.
Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року у складі судді Грабовського В. В. позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно договору позики від 10 травня 2013 року в розмірі 5 000,00 дол. США, що еквівалентно 117 500,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно договору позики від 10 жовтня 2013 року в розмірі 3 000,00 дол. США, що еквівалентно 70 500,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 190 937,50 грн та відсотки за користування коштами в сумі 135 125,00 грн за договором позики від 10 травня 2013 року.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 189 292,50 грн та відсотки за користування коштами в розмірі 63 450,00 грн за договором позики від 10 жовтня 2013 року.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в розмірі 5 896,88 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за договорами позики не виконала.
17 травня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 04 червня 2024 року у складі судді Грабовського В. В. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року відмовлено.
14 червня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року залишено без руху.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач клопотання (заяву) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження не подала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Червоноградського міського суду Львівської області.
14 жовтня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справа призначена до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
05 грудня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в межах строку на апеляційне оскарження заочного рішення, який розпочався після постановлення ухвали судом першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, а тому висновок суду апеляційної інстанції про пропуск нею строку на апеляційне оскарження є неправильний.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до підпункту 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції 2017 року) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Порядок оскарження заочного рішення суду у справі, що переглядається, визначений підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції 2017 року) є винятком із загального правила та застосовується лише до судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК України в редакції 2004 року.
ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 228 ЦПК України у редакції 2004 року), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 294 ЦПК України у редакції 2004 року).
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 2-2082/11 (провадження № 61-7865св23).
Відповідно до статті 228 ЦПК України(у редакції 2004 року) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (в редакції 2004 року, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах відповідно до процесуального законодавства, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.
Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України (в редакції 2017 року) встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частини третя, четверта статті 287 ЦПК України у редакції 2017 року).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що, незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) погодилася з висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, про те, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 2-738/2011 (провадження № 61-4841св24).
Суд установив, що заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року у цій справі позов задоволено.
17 травня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 04 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року відмовлено.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області постановлено 04 червня 2024 року, повний текст цієї ухвали складено 06 червня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 10 червня 2024 року.
ОСОБА_2 копію вступної та резолютивної частини ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 04 червня 2024 року отримала 04 червня 2024 року.
Повний текст ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 04 червня 2024 року представник ОСОБА_2 отримав 07 червня 2024 року.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 69 ЦПК України у редакції 2004 року, стаття 123 ЦПК України у редакції 2017 року).
14 червня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2015 року.
Отже, ОСОБА_2 в межах строків, визначених частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції 2004 року звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення.
Разом з тим, Верховний Суду звертає увагу, що у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зробила такі висновки щодо застосування статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, у якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, її належить скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк
О. М. Ситнік