Справа №333/10947/23
Провадження №2/333/1634/24
Іменем України
16 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справи №333/10947/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
06.12.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просить суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 автомобіль TOYOTA COROLLA-B, 2017 рік випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на користь позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.06.2019 року позивачем було придбано автомобіль TOYOTA COROLLA-B, 2017 рік випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та видано державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в подальшому належав йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вказаний автомобіль знаходився в користуванні ОСОБА_3 . У липні 2023 року позивач дізнався, що 2019 року автомобіль був перереєстрований на підставі договору комісії Перша філія ПП «Корінтія» на ОСОБА_3 . З цього приводу 27.07.2023 року позивач звернувся до поліції із заявою про скоєння злочину. За даним фактом внесені відомості до ЄРДР за №12023087050000397 за ознаками злочину, передбаченого ст.358 КК України. Відповідно до висновку експертів Дніпровського НДІСЕ №790-23 від 23.11.2023 року підпис, виконаний від імені ОСОБА_1 у графі «прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи комітент» в оригіналі договору комісії №6413/19/004108 від 02.08.2019 року, виконаний рукописним способом з допомогою кулькової ручки, спорядженою пастою синього кольору, не ОСОБА_1 , а іншою особою. Таким чином, автомобіль TOYOTA COROLLA-B, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вибув з власності позивача ОСОБА_1 не з його волі, а іншим незаконним шляхом. У зв'язку з тим що ОСОБА_1 не мав наміру продажу автомобіля, отже, в даному випадку, правочин, укладений від імені ОСОБА_1 на підставі договору комісії, не ґрунтується на законі, та майно вибуло з власності останнього не з його волі.
Ухвалою суду від 20.12.2024 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження і призначено відкрите судове засідання для розгляду справи по суті.
14.02.2024 року до канцелярії суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вона просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Позовна заява надійшла до суду 06.12.2023 року. Позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений для звернення до суду за захистом. Так, на вимоги про витребування майна поширюються норми Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності тривалістю у три роки. Комунарським районним судом м. Запоріжжя та Запорізьким апеляційним судом розглядалась справа №333/1050/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, серед якого був автомобіль TOYOTA COROLLA Седан-В, 2017 року випуску, кузов (VIN) НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Тобто, навіть не враховуючи час переоформлення автомобіля та отримання грошових коштів за нього - 02.08.2019 року, станом на 10.06.2020 року, коли звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про те, що автомобіль, який він просить суд повернути з чужого незаконного володіння був переоформлений на відповідача і яка його вартість на момент купівлі-продажу, що вже встановлено рішенням суду. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, оскільки позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, не подано заяви про його поновлення, а також враховуючи, що цей строк пропущено без поважних причин, відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок спливу строків позовної давності. Окрім того, у постанові Запорізького апеляційного суду від 09.11.2021 року по справі №333/1050/20 зазначено, що автомобіль TOYOTA COROLLA є об'єктом спільної власності колишнього подружжя, оскільки на час його набуття сторони перебували у шлюбі. Відчуження спірного автомобіля за відплатним договором відбулося 02.08.2019 року за ціною 454130 грн. При цьому, доказів того, що ОСОБА_3 надавала письмову згоду на відчуження автомобіля матеріали справи не містять, а отже, ОСОБА_1 розпорядився спірним транспортним засобом на власний розсуд. Доказів передачі ОСОБА_3 1/2 частини отриманих від продажу транспортного засобу коштів або використання цих коштів в інтересах сім ї чи на її потреби, матеріали справи також не містять. За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу, що становить 227065 грн. Тобто, судом встановлено, що автомобіль TOYOTA COROLLA був об'єктом спільної власності колишнього подружжя. При цьому, один із подружжя - ОСОБА_1 одноособово розпорядився спірним транспортним засобом на власний розсуд, як наслідок ОСОБА_3 має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу, що становить 227065 грн. Більш того, у рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2021 року по справі №333/1050/20 зазначено, що судом були витребувані з Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області докази про реєстрацію автомобіля TOYOTA COROLLA та щодо його відчуження. Однак на момент вирішення питання про поділ майна подружжя ОСОБА_1 будь-яких обставин протиправності відчуження спірного автомобіля не зазначав, правомірність переоформлення права власності на автомобіль за ОСОБА_3 під сумнів не ставив. Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, судами з постановленням остаточного рішення від 09.11.2021 року по справі №?333/1050/20, яке набрало законної сили, вже вирішено питання про поділ майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , серед якого також вирішена доля автомобіля TOYOTA COROLLA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Позивачем подано до суду фактично повторний позов відносно розподіленої судом спільної власності подружжя, а саме того ж самого предмету спору. Починаючи з 21.12.2017 року спірний автомобіль «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_5 , був спільною власність подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а вже після 02.08.2019 року вказаний автомобіль повністю перейшов у власність ОСОБА_3 . Отже, починаючи з 21.12.2017 року ОСОБА_3 ніколи не була особою, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа спірним автомобілем, а була щонайменше його співвласником. Окрім того, на цей час договори купівлі-продажу транспортного засобу №?6413/19/004108 від 02.08.2019 року та комісії №?6413/19/004108 від 02.08.2019 року, укладеного з першою філією ПП «Корінтія» у судовому порядку не оскаржені, не скасовані, не визнані неукладеними або нікчемними, тобто є діючими та підтверджують набуття одноособового права власності автомобілем за ОСОБА_3 . Більш того, навіть якщо вважати нікчемними зазначені вище договори, ОСОБА_3 залишиться співвласницею спільного майна подружжя - автомобіля «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_6 , та знову виникне питання його поділу між колишнім подружжям, яке вже вирішено при розгляді судової справи №?333/1050/20. Крім того, вважаючи, що транспортний засіб протиправно вибув із законного володіння, ОСОБА_1 продовжує користуватися отриманими за нього коштами у розмірі 454130 грн. та не повертає їх як безпідставно отримані. Також, позивач у позовній заяві зазначає, що 14.06.2019 року ним було придбано автомобіль. Разом з цим, вказаний транспортний засіб було придбано раніше, а саме 21.12.2017 року та він був спільною власністю подружжя. При цьому, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08.04.2019 року. Про переоформлення вказаного транспортного засобу на ОСОБА_3 позивачу стало відомо щонайменше 10.06.2020 року, коли він зазначав про це у своєму відзиві та зустрічному позові на позовну заяву по справі №333/1050/20. Позивач відразу у 2019-2020 роках не звернувся до правоохоронних органів з приводу протиправних дій зі спільним майном подружжя, а як він сам стверджує зробив це лише 27.07.2023 року. Крім того, жодних претензій до Першої філії ПП «Корінтія» у позивача не має, оскільки він не зазначає її відповідачем та навіть як третю особу, не звертається до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій з боку Першої філії ПП «Корінтія».
У судове засідання позивач і його представник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно і належним чином, представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без їхньої участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судами при розгляді цивільної справи №?333/1050/20 встановлено наступні обставини.
06 травня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстрований Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Запорізькій області, актовий запис № 293 та підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_7 від 06 травня 2005 року.
Вказаний шлюб було розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2019 року.
Під час перебування у шлюбі, подружжям 21.12.2017 року придбано «TOYOTA COROLLA», 2017 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_4 .
Судом першої інстанції під час розгляду справи №333/1050/20 витребувані з Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області докази а саме: Заява №132250484 від 21.12.2017 року про реєстрацію автомобіля «TOYOTA COROLLA», 2017 року випуску; Договір купівлі-продажу №4755/ВА00612 від 20.12.2017 року автомобіля «TOYOTA COROLLA», 2017 року випуску, укладеного між ТОВ «Восток Автомир» та ОСОБА_1 ; Акт огляду реалізованого транспортного засобу №4755/17/000504 від 20.12.2017 року на підставі договору купівлі продажу №4755/ВА00612 від 20.12.2017 року.
21.12.2017 року автомобіль TOYOTA COROLLA, 2017 року випуску було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4755/ВА00612 від 20.12.2017 року укладеного з ТОВ «Восток Автомир», та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 21.12.2017 року та д.н.з. НОМЕР_2 .
14.06.2019 року здійснена заміна свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у зв'язку із його втратою з серії НОМЕР_8 від 21.12.2017 та серії НОМЕР_9 .
02.08.2019 року між ПП «Корінтія» (комісіонер) та ОСОБА_1 (комітент) укладено договір комісії № 6413/19/004108, за умовам якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», легковий, 2017 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 454130 грн.
Також, 02.08.2019 року між ПП «Корінтія» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого, ОСОБА_3 придбала у комісіонера автомобіль TOYOTA COROLLA, легковий, 2017 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 454130 грн.
02.08.2019 року вказаний транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_10 , на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу №6413/19/004108 від 02.08.2019 та договору комісії №6413/19/004108 від 02.08.2019 року, укладеного з першою філією ПП «Корінтія», та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 від 02.08.2019 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09.11.2021 року по справі №333/1050/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 вартості спільно нажитого майна - автомобіля «TOYOTA COROLLA», легковий, 2017 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , у розмірі 227065 гривень.
У постанові зазначено, що за матеріалам справи встановлено, що автомобіль «TOYOTA COROLLA», легковий, 2017 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 є об'єктом спільної власності колишнього подружжя, оскільки на час його набуття сторони перебували у шлюбі. Відчуження спірного автомобіля за відплатним договором відбулося 02.08.2019 року за ціною 454130 грн. При цьому, доказів того, що ОСОБА_3 надавала письмову згоду на відчуження автомобіля матеріали справи не містять, а отже, ОСОБА_1 розпорядився спірним транспортним засобом на власний розсуд. Доказів передачі ОСОБА_3 1/2 частини отриманих від продажу транспортного засобу коштів або використання цих коштів в інтересах сім'ї чи на її потреби, матеріали справи також не містять. За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу, що становить 227065 грн. При цьому, суд першої інстанції, зазначивши, що автомобіль наразі належить ОСОБА_3 та був нею придбаний у ПП «Корінтія» після розірвання шлюбу, дійшов помилкового висновку про відсутність для стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля, оскільки вказані обставини не спростовують факт одноособового відчуження ОСОБА_1 об'єкта спільної власності подружжя.
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У пунктах 2 і 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, чи вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом положень статей 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Зазначена норма передбачає вичерпне коло підстав, за яких власник зберігає право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Такою підставою є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК, зокрема чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 569/1221/16-ц.
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс2).
Судом встановлено, що, починаючи з 21.12.2017 року спірний автомобіль «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_5 , був спільною власність подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а вже після 02.08.2019 року вказаний автомобіль повністю перейшов у власність ОСОБА_3 .
Суд також враховує, що на цей час договори купівлі-продажу транспортного засобу №?6413/19/004108 від 02.08.2019 року та комісії №?6413/19/004108 від 02.08.2019 року, укладеного з першою філією ПП «Корінтія» у судовому порядку не оскаржені, не визнані неукладеними або нікчемними, тобто є діючими та підтверджують набуття одноособового права власності автомобілем за ОСОБА_3 .
У зв'язку з викладеним, у задоволенні позову слід відмовити.
У відзиві відповідачка заявила про застосування позовної давності.
Суд же відмовляє у задоволенні позову за спливом позовної давності у разі, якщо вимоги є обґрунтованими, але сплинув строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі.
У даній справі суд відмовляє позивачу не за спливом позовної давності, а по суті, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, тому заява відповідачки про застосування позовної давності не береться до уваги.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати у виді судового збору в сумі 858,88 грн., понесені позивачем, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 16 грудня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков