Дата документу 18.11.2024 Справа № 334/3241/20
Єдиний унікальний № 334/3241/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/876/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України
18 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 травня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, на вихованні має неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого звукорежисером в ПНЗ «ЦТДтаЮ Олександрівського району» Запорізької міської ради Запорізької області, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 201 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування кримінального покарання з випробуванням на строк 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Судом першої інстанції встановлено, що невстановлений час, але не пізніше 25.02.2020 року, перебуваючи у м. Запоріжжі, будучи обізнаним про належність предметів культурних цінностей, громадянин України ОСОБА_7 , з метою отримання прибутку від продажу предметів старовини, на сайті «UNC.ua» створив обліковий запис під логіном « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У невстановлений час, але не пізніше 25.02.2020 року з метою отримання прибутку ОСОБА_7 з використанням свого облікового запису «antilomzp» на сайті «UNC.ua» розмістив оголошення щодо продажу ордену « ОСОБА_9 » №1459 за ціною 9500 грн. та оголошення щодо продажу ордену «Трудовая слава» №329027 і орденської книжки до нього за ціною 1260 грн. з можливістю відправки товарів за кордон.
10.03.2020 ОСОБА_7 з використанням платформи для колекціонерів «UNC.ua» домовився із невстановленою особою, зареєстрованою на сайті «UNC.ua» під логіном «Sibik7777» щодо продажу ордену «Октябрьской Революции» №1459 та ордену «Трудовая слава» №329027 і орденської книжки до нього, обумовивши їх доставку поштовим зв'язком за адресою: АДРЕСА_2 .
13.03.2020 ОСОБА_7 після отримання оплати, діючи умисно, достовірно знаючи про порядок переміщення культурних цінностей через митний кордон, не маючи відповідних дозвільних документів на вивіз культурних цінностей за кордон, діючи з корисливих мотивів, в порушення норм, які встановлюють спеціальний порядок вивезення, ввезення та перевезення культурних цінностей, для охорони національної культурної спадщини та вимог ст.ст. 15, 13 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 року № 1068-XIV, п. 1.6, п. 2.5 «Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв №258 від 22.04.2002, продовжуючи діяти на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, прибув до поштового відділення № 32 ДП «Укрпошта» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 27 та передав оператору пошти згорток чорного кольору, в який раніше помістив орден «Октябрьской революции» №1459 та орден «Трудовой славы» №329027, а також орденську книжку до нього, на ім'я ОСОБА_10 . При цьому, з метою приховання факту скоєння злочину та уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 під час оформлення відправлення надав недостовірні відомості щодо вмісту посилки та вказав вигадану особу відправника, а саме: « ОСОБА_11 , тел. НОМЕР_1 , Закарпатська, 90457». Отримувачем даної посилки було вказано: « ОСОБА_12 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 ».
Тим самим ОСОБА_7 вчинив всі необхідні дії для реалізації свого злочинного умислу у скоєнні контрабанди культурних цінностей, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку з тим, що 17.03.2020 співробітниками УСБУ в Запорізькій області у ході обшуку у приміщенні центру обробки пошти ДП «Укрпошта», за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 6Б, вилучено конверт за номером поштового відправлення RC063259410UA, в якому містився згорток із орденом «Октябрьской Революции» №1459 та орденом «Трудовая слава» №329027 і орденською книжкою до нього.
Відповідно до висновку експерта ХНДІСЕ ім. Заслуженого професора ОСОБА_13 , орден «Октябрьской революции» №1459 належить до культурних цінностей, що мають історичне значення.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 201 КК України - закінчений замах на контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вирок суду скасувати і кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу інкримінованого йому злочину, а також скасувати арешт, накладений на майно обвинуваченого.
В обґрунтування скарги захисник зазначає, що при розгляді кримінального провадження була допущена неповнота судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, а у вироку наявна невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт вказує, що обвинувачення, викладене у вироку, не конкретизоване та не дає змоги встановити низку питань: які саме предмети з ознаками культурних цінностей ОСОБА_7 переміщував через митний кордон України з переліку, викладеного в обвинуваченні; у чому полягає протиправність його дій; яким чином він здійснював приховування предметів від митного контролю; де саме знаходиться митний кордон для міжнародних поштових відправлень та яким чином здійснюється митний контроль таких відправлень; які докази підтверджують обізнаність ОСОБА_7 про належність предметів до культурних цінностей; які докази підтверджують наявність у нього умислу на здійснення контрабанди.
Апелянт наголошує, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, а саме - відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони вказаного правопорушення.
З вироку вбачається, що ОСОБА_7 не вчинив жодних дій, передбачених ч. 2 розділу «Примітка» ст. 201 КК України, тобто не здійснював приховування від митного контролю предметів, які надавав для відправлення.
Навпаки, ОСОБА_7 діяв у відповідності до законодавства, оскільки здійснював відправлення орденів та книжки особисто через відділення пошти відкрито та без їх приховування від огляду оператором пошти та митним контролем.
Диспозиція ст. 201 КК України має бланкетний характер, у зв'язку з чим суд повинен керуватися не тільки зазначеними у вироку нормативними актами, а й Митним кодексом України, Законом України «Про поштовий зв'язок» та Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою КМУ від 17.08.2002 року № 1155.
Оскільки ОСОБА_7 пересилав ордени та книжку легально, оператор поштового зв'язку ОСОБА_14 була зобов'язана скласти письмову декларацію на предмети, надані для пересилання, або зобов'язати відправника скласти таку декларацію, після чого долучити її до відправлення.
Однак під час судового розгляду оператор поштового зв'язку зазначила, що вона повинна була перевірити вміст посилки, але цього не зробила та оформила відправлення без перевірки.
Апелянт вказує, що оператор ОСОБА_14 мала реальну можливість оглянути зазначені предмети до оформлення відправлення і за наявності порушень митних чи поштових правил відмовити в оформленні відправлення.
Таким чином, апелянт вважає, що переміщення через митний кордон України зазначених предметів було б малоймовірним, а якби це й відбулося, то сталося б внаслідок винних дій працівника пошти та відповідних працівників митної служби, які зобов'язані здійснювати контроль наданих ОСОБА_7 предметів для пересилання.
Тобто, якби працівник пошти перевірила вміст відправлення до його оформлення, то вона не прийняла б для пересилання ордени без відповідних документів, внаслідок чого не виникла б загроза можливого переміщення орденів та книжки через митний кордон України та не було б цього кримінального провадження.
Апелянт наголошує, що працівниками органу досудового розслідування були штучно створені умови, за яких дії ОСОБА_7 набули ознак приготування до вчинення контрабанди.
Вказує, що ОСОБА_7 не переміщував ордени та книжку через митний кордон і не мав наміру це робити.
Те, що у відправленні він вказав вигадані дані відправника, пояснюється тим, що з метою безпеки він припинив надавати покупцям свої персональні дані, що в свою чергу не було спростовано в судовому засіданні.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_7 не мав умислу на вчинення інкримінованого правопорушення, оскільки він не був обізнаний про належність предметів до культурних цінностей. Такі предмети важко визначити без залучення спеціалістів.
Твердження про те, що ОСОБА_7 був обізнаний, що ордени є культурною (історичною) цінністю, є лише припущеннями.
Вказує, що зазначені предмети не належать до культурних цінностей.
Крім того, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса не належить до установ і закладів, які уповноважені проводити державні експертизи культурних цінностей.
Також апелянт вказує, що суд не звернув уваги на те, що висновок експертизи за змістом не відповідає вимогам п. 8 та п. 9 Порядку № 1343, оскільки в ньому відсутня інформація про час створення, причетність до історичних подій, культурних традицій народів та пам'яток історії, виданих особистостей, виробників, мануфактур і шкіл, комплексність, соціокультурну функцію, оцінку вартості, унікальність, рівень суспільного визнання, а також немає аргументів щодо доцільності включення ордена до реєстру національного культурного надбання.
Апелянт зазначає, що твердження експерта про рідкість ордена є безпідставним та спростовується самим експертом, оскільки ці ордени виготовлялися і після 1974 року до 1991 року включно. Було нагороджено орденом Жовтневої Революції 106 462 особи, що не створює обставини рідкісності нагороди.
Крім того, у висновку не враховано, що орден має порядковий номер 1459, що впливає на зменшення його вартості та цінності, він не належав будь-якій відомій особі та не має орденської книжки.
За таких умов апелянт вважає, що орден Жовтневої Революції № 1459 не належить до культурних цінностей та не є рідкісним через велику кількість таких орденів.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вважав, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Наголосив, що з вироку не встановлено, що вказані предмети, які були вилучені у обвинуваченого, є культурними цінностями. Вказано, що по експертизі зазначено про один орден, а притягають до відповідальності за два. Не доведено, яким чином обвинувачений приховував ордени, тобто спосіб вчинення кримінального правопорушення не було доведено в судовому засіданні. Наголошує, що в діях ОСОБА_7 немає суб'єктивної та об'єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу захисника без доповнень та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_15 заперечувала проти доводів захисника обвинуваченого. Вирок суду першої інстанції вважала законним та обґрунтованим. Вказала матеріалами НСРД доведено, що ОСОБА_7 намагався збути вказані предмети за межі України, здійснюючи інкриміновані йому дії. Предмети контрабанди помістив у пакунок, на йому зазначив анкетні дані відправника, які йому не належать.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти вимог захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати ат надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції в цілому дотримано.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при наведених у вироку обставинах, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, а доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є неспроможними.
Суд в цілому навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, з яким погоджується колегія суддів.
Перевіривши надані в суді першої інстанції показання обвинуваченого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_16 , свідка ОСОБА_14 , документи кримінального провадження, колегія суддів доходить до висновку про те, що вони підтверджують те, що ОСОБА_7 вчинив всі дії, які були необхідними для реалізації злочинного умислу у скоєні контрабанди культурних цінностей (ордену « ОСОБА_9 »), однак не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 не визнав своєї вини і показав, що займається купівлею-продажем предметів антикваріату і дійсно придбав та виставив на продаж орден і медаль на інтернет-аукціоні. Після отримання оплати від покупця він відправив ці предмети через «Укрпошту». Обвинувачений стверджував, що не був поінформований про обмеження щодо відправлення орденів за кордон. Неправдиві відомості про відправника та його адресу він зазначив з метою убезпечити себе від можливого пограбування. Він наполягав, що не мав наміру вчиняти правопорушення, пов'язаного з контрабандою.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що вона є співробітницею Запорізького краєзнавчого музею, повідомила, що не знайома з ОСОБА_7 . Орден «Октябрьской революции» був переданий до їхнього музею на зберігання. Після початку бойових дій у лютому 2022 року орден разом з іншими цінними експонатами було евакуйовано із Запоріжжя.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що вона є працівницею відділення № 32 ДП «Укрпошта», де 13.03.2020 року було оформлено відправлення, зазначила, що через тривалий час не пам'ятає деталей тієї події. Підтвердила, що у відділенні є інформаційна дошка з умовами надання послуг та обмеженнями щодо відправлень. Особисто вона не перевіряла вміст відправлення ОСОБА_7 і не запитувала його про наявність заборонених або обмежених до відправлення речей.
Окрім показань свідків та обвинуваченого суд безпосередньо дослідив матеріали кримінального провадження, які підтверджують, що ОСОБА_7 скоїв інкриміновані йому дії, зокрема:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) №22020080000000007 від 04.02.2020 року, яким розпочато кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст. 201 КК України щодо створення сталого каналу контрабандного переміщення культурних цінностей та холодної зброї через державний кордон з приховуванням від митного контролю;
- протокол огляду від 10.02.2020 року, який зафіксував, що на інтернет-сторінці під логіном « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на сайті «Craft.ua» користувач розміщує лоти для продажу з можливістю відправки за кордон;
- протокол огляду від 11.03.2020 року, яким зафіксовано, що на сайті «UNC.ua» під логіном «antilomzp» користувач розмістив лот «орден « ОСОБА_9 » №14**» з вартістю 9500 грн, який був проданий о 11:15 годині за 9750 грн.;
- протокол обшуку від 17.03.2020 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, в приміщенні ДП «Укрпошта» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 6Б. Під час обшуку вилучено паперовий конверт №063259410UA, копію накладної №690320331536, орден «Октябрьской Революции» №1459, орден «Трудовая слава» №329027 та орденську книжку;
- протокол огляду від 19.03.2020 року, згідно якого слідчий оглянув вміст вилученого пакету. Встановлено, що конверт містив неправдиві відомості про відправника, зокрема вигадане ім'я та контактні дані, що свідчить про спробу обвинуваченого приховати справжню особу відправника;
- лист Міністерства культури, молоді та спорту України, в якому підтверджується, що ОСОБА_7 або уповноважені ним особи не зверталися за отриманням свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України в період з 01.12.2018 по 01.04.2020 року;
- протокол обшуку від 22.04.2020 року, проведений у приміщенні кіоску «Антикварна лавка» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України 20-21. Під час обшуку вилучено різні нагороди, медалі, мобільний телефон, ноутбук та інші предмети, що свідчать про діяльність ОСОБА_7 у сфері торгівлі антикваріатом;
- протокол обшуку від 22.04.2020 року, проведений за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Вилучено мобільний телефон «Redmi Note 7» з двома сім-картками та ноутбук марки «Samsung».
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_14 впізнала ОСОБА_7 як особу, для якої вона 13.03.2020 року оформлювала відправлення у відділенні «Укрпошти»;
- протоколи про результати зняття інформації з телекомунікаційних мереж від 14.04.2020 року, проведеного на підставі ухвал слідчого судді Запорізького апеляційного суду, зміст якого свідчать про те, що ОСОБА_7 спілкувався зі співрозмовниками про продаж ордена «Октябрьской Революции» покупцю з російської федерації та обговорював способи розрахунку через банківські картки третіх осіб;
- протокол огляду від 13.05.2020 року, в якому досліджено дані з АТ КБ «ПриватБанк». Встановлено, що на картковий рахунок ОСОБА_7 13.03.2020 року о 10:29 год. зараховано 15 000 грн, а о 10:34 год. 12 500 грн, що підтверджує факт отримання оплати за продані ордени;
- висновок експерта №6497 від 30.03.2020 року, згідно з яким «орден «Октябрьской Революции» №1459 є культурною цінністю, що має історичне значення.
Враховуючи показання свідків і обвинуваченого, а також досліджені докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена. Сукупність матеріалів справи підтверджує, що він намагався незаконно перемістити культурні цінності (орден «Октябрьской Революции») через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, використовуючи неправдиві дані та уникаючи отримання необхідних дозвільних документів.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта в частині того, що в діях обвинуваченого відсутній склад інкримінованого йому правопорушення - закінченого замаху на контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей «орден «Октябрьской Революции».
Так, захисник в апеляційній скарзі стверджує, що обвинувачення не конкретизоване і не дає змоги встановити, які саме предмети з ознаками культурних цінностей ОСОБА_7 намагався перемістити через митний кордон України.
Однак це твердження не відповідає фактичним обставинам справи та матеріалам кримінального провадження.
У вироку суду першої інстанції чітко вказано, що обвинувачення стосується конкретних предметів, а саме: орден «Октябрьской Революции» №1459 та Орден «Трудовая слава» №329027 з орденською книжкою до нього.
Ці предмети були вилучені під час обшуку 17.03.2020 року в приміщенні центру обробки пошти ДП «Укрпошта» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 6Б. Під час обшуку було вилучено конверт з номером поштового відправлення RC063259410UA, в якому знаходилися саме ці ордени та орденська книжка.
Відповідно до висновку експерта №6497 від 30.03.2020 року, орден «Октябрьской Революции» №1459 належить до культурних цінностей, що мають історичне значення. Експертний висновок був проведений компетентною установою - Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, який має повноваження проводити такі дослідження згідно з Законом України «Про судову експертизу».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», культурними цінностями є об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні.
До них, зокрема, відносяться рідкісні монети, ордени, медалі та інші предмети колекціонування. Отже, орден "Октябрьской Революции" №1459 підпадає під вказану категорію.
В противагу доводам захисника, колегія суддів вказує, що сторона обвинувачення детально описує конкретні дії ОСОБА_7 , які свідчать про наявність складу кримінального правопорушення. По-перше, він розмістив оголошення на сайті «UNC.ua» про продаж ордена « ОСОБА_9 » №1459 та ордена «Трудовая слава» №329027 з орденською книжкою.
Потім ОСОБА_7 домовився з покупцем, зареєстрованим під логіном «Sibik7777» про продаж і відправку цих орденів до російської федерації.
При оформленні поштового відправлення він надав неправдиві відомості про відправника та отримувача, використовуючи вигадані імена та контактні дані, щоб приховати свою особу.
Спроба переміщення зазначених предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю була зупинена завдяки діям правоохоронних органів, які вилучили відправлення до його відправки за кордон.
Обвинувачений ОСОБА_7 займається купівлею-продажем предметів антикваріату, що свідчить про його обізнаність у цій сфері.
Використання неправдивих даних при відправленні посилки свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх дій та наявність умислу приховати їх від митного контролю.
Доводи захисника про неконкретність обвинувачення та відсутність конкретних предметів культурних цінностей є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Обвинувачення повністю відповідає вимогам законодавства та забезпечує реалізацію права обвинуваченого на захист.
Колегія суддів також в противагу доводів апелянта вважає, що ОСОБА_7 навмисно надав недостовірні відомості про відправника та отримувача, використовуючи вигадані імена та контактні дані.
Замість своїх справжніх персональних даних він вказав фіктивні імена та адреси, що суттєво ускладнює ідентифікацію відправника та отримувача посилки.
Такі дії є прямим свідченням приховування від митного контролю, оскільки перешкоджають митним органам у проведенні належної перевірки вмісту відправлення та законності його переміщення через кордон.
Використання неправдивої інформації у поштових документах створює перешкоди для митного оформлення та контролю, що є порушенням митного законодавства. Це свідчить про наявність у ОСОБА_7 умислу на незаконне переміщення культурних цінностей з приховуванням від митного контролю.
Крім того, колегія суддів вважає позицію сторони захисту та обвинуваченого про те, що він не був обізнаний про необхідність здійснення митного оформлення, а також про те, що працівник пошти повинен був перевірити вміст відправлення, є безпідставною та такою, що не спростовує наявності в діях обвинуваченого складу інкримінованого правопорушення.
Відповідно до статті 8 Митного кодексу України (далі МК України), митний кордон збігається з державним кордоном України. Однак митний кордон також проходить у місцях митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через державний кордон, включаючи пункти міжнародного поштового обміну.
Міжнародні поштові відправлення обробляються у спеціально визначених місцях, які називаються пунктами міжнародного поштового обміну (ПМПО).
Відповідно до статті 237 МК України, митний контроль та митне оформлення товарів, що пересилаються у міжнародних поштових відправленнях, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну операторами поштового зв'язку та митними органами.
Таким чином, митний кордон для міжнародних поштових відправлень фактично проходить у ПМПО, де здійснюється митний контроль цих відправлень.
Відповідно до статті 257 МК України, відправник міжнародного поштового відправлення зобов'язаний: надати точні та повні відомості про вміст відправлення у митній декларації; декларувати товари, що пересилаються, відповідно до встановленої форми та порядку; надати необхідні документи, що підтверджують законність переміщення товарів через митний кордон, зокрема дозвільні документи у разі пересилання предметів, обмежених або заборонених до переміщення.
Митна декларація на міжнародне поштове відправлення є обов'язковим документом, який заповнюється відправником. У ній вказуються: повні та достовірні дані про відправника та отримувача (імена, адреси, контактні дані); перелік та опис товарів, що містяться у відправленні; вартість кожного товару; мета пересилання (подарунок, продаж, особисте використання тощо).
Відповідно до статті 235 МК України та статті 15 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», вивезення культурних цінностей за межі митної території України здійснюється лише за наявності відповідного свідоцтва, виданого центральним органом виконавчої влади у сфері культури.
Відправник несе повну відповідальність за точність і повноту відомостей, зазначених у митній декларації.
Обвинувачений не вказав у митній декларації справжній вміст відправлення - культурні цінності (орден). Він не надав відповідних дозвільних документів на право вивезення цього предмету за межі України.
ОСОБА_7 при оформленні міжнародного поштового відправлення вказав неправдиві дані про відправника, отримувача та зміст відправлення. Він використав вигадані імена та контактні дані, що є порушенням вимог щодо заповнення митної декларації та документів поштового відправлення.
Захисник стверджував, що ОСОБА_7 не здійснював приховування від митного контролю, а обов'язок перевірки вмісту відправлення покладався на оператора поштового зв'язку. Однак це суперечить митному законодавству, яке покладає обов'язок декларування саме на відправника.
З приводу доводів що обвинувачений не був обізнаний про процедуру переміщення предметів через митний кордон колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 статті 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відправник повинен знати та дотримуватися вимог законодавства щодо переміщення товарів через митний кордон.
Детальний аналіз дій ОСОБА_7 показує, що в його поведінці наявні всі необхідні ознаки як об'єктивної, так і суб'єктивної сторін злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України. Він свідомо та цілеспрямовано вчинив дії, спрямовані на незаконне переміщення культурних цінностей через митний кордон з приховуванням від митного контролю, з метою отримання матеріальної вигоди. Його дії були мотивовані корисливістю, а усвідомлення протиправності підтверджується вжитими заходами для приховування своєї особи та вмісту відправлення.
Дії ОСОБА_7 повністю підпадають під визначення переміщення предметів контрабанди поза митним контролем, як це передбачено Приміткою 1 до ст. 201 КК України, виходячи з наступного.
По-перше, він умисно намагався перемістити культурні цінності через митний кордон без виконання митних формальностей. По-друге, використовував неправдиві дані для приховування своєї особи та вмісту відправлення. По-третє, не отримав необхідних дозволів на вивезення культурних цінностей. По-четверте, не задекларував товар належним чином та не повідомив митні органи.
Таким чином, доводи захисту про відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторін злочину є необґрунтованими та спростовуються встановленими фактами та нормами законодавства. Дії обвинуваченого повністю відповідають складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України.
Захисник також посилається на наказ Міністерства культури України №267 від 31.03.2017 року, який втратив чинність 05.10.2023 року.
Дійсно, у зазначеному наказі не передбачено, що Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України відноситься до установ, які проводять експертизу предметів нумізматики, фалеристики, медальєрики.
Однак проведена експертиза в кримінальному провадженні не може визнаватися недопустимим доказом, оскільки вона була призначена постановою слідчого на підставі вимог Кримінального процесуального кодексу України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (зі змінами), а також відповідно до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей».
Крім того, експерт, який проводив експертизу, має вищу мистецтвознавчу освіту, кваліфікацію «спеціаліст», а також кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 15.1 «Мистецтвознавчі дослідження». Це підтверджує його компетентність та право проводити експертизу зазначених предметів.
Також необхідно врахувати, що експертиза була проведена з дотриманням усіх процесуальних норм та вимог законодавства. Висновок експерта містить необхідні відомості, обґрунтування та відповідає вимогам до форми та змісту експертного висновку.
Зокрема, в противагу позиції захисника та обвинуваченого визначено, що орден «Октябрьской революции» №1459 є більш раннім за відповідно максимального відомого номеру ордену - 58327.
Таким чином, орден з таким номером та враховуючи не значну розповсюдженість на ринку є рідкісним, а тому належить до культурних цінностей, що мають історичне значення.
Отже, доводи захисника про недопустимість експертизи є безпідставними. Експертиза була призначена та проведена належним чином, а її результати є допустимими доказами у кримінальному провадженні.
На противагу доводам апелянта, який стверджує, що ордени виготовлялися і після 1974 року до 1991 року та що ними було нагороджено більше ніж 100 тисяч осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Захисник не враховує у скарзі висновків експерта, який провів детальне дослідження та встановив, що вказаний орден належить до першого типу за кількістю заклепок. Цей тип орденів випускався саме з 1967 до 1974 року, і максимальна кількість таких орденів, що були виготовлені, становить 58 327 екземплярів.
Таким чином, апелянт оперує загальною кількістю виготовлених орденів, не беручи до уваги специфіку типу ордена та його серійний номер. Орден першого типу є більш рідкісним і цінним порівняно з орденами, що випускалися після 1974 року. Навіть якщо припустити, що загальна кількість виготовлених орденів перевищує 100 тисяч, як стверджує апелянт, то номер вказаного ордена 1459 свідчить про його раннє виготовлення та особливу історичну цінність.
Отже, орден з таким номером і приналежністю до першого типу має культурну та історичну цінність. Це підтверджує його статус як культурної цінності, що має історичне значення. Відповідно, переміщення такого ордена через митний кордон України потребує спеціального дозволу та дотримання встановленого законодавством порядку.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині інкримінування закінченого замаху на контрабанду ордена «Октябрьской Революції» №1459 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідає вимогам ст. 370 КПК України, підстав для його скасування, як на тому наполягає сторона захисту в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Однак, переглядаючи вирок під час апеляційного перегляду, колегія суддів частково погоджується з доводами сторони захисту щодо обвинувачення ОСОБА_7 у контрабанді ордена «Трудова слава» 3-го ступеня №329027.
Суд першої інстанції, включивши до вироку обвинувачення у спробі контрабанди ордена «Трудова слава», не врахував висновків експертизи та не дослідив належним чином питання про те, чи є цей орден культурною цінністю.
Відповідно до матеріалів справи та висновку експертизи №6497 від 30 березня 2020 року, орден «Трудова слава» 3-го ступеня №329027 не відноситься до культурних цінностей, які мають художнє, історичне, етнографічне або наукове значення.
Експертне дослідження встановило, що орден «Трудова слава» 3-го ступеня №329027 не має особливого художнього або історичного значення, яке б дозволяло визнати його культурною цінністю. Цей орден був масовою нагородою в Радянському Союзі, і велика кількість таких орденів була виготовлена та вручена трудящим за досягнення в галузі промисловості та сільського господарства.
Оскільки орден «Трудова слава» 3-го ступеня №329027 не відноситься до культурних цінностей, він не може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 201 Кримінального кодексу України (контрабанда культурних цінностей).
Таким чином, інкримінування ОСОБА_7 спроби контрабанди цього ордена є безпідставним.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 травня 2024 року посилання на вчинення замаху на контрабанду ордена «Трудова слава» 3-го ступеня №329027 з орденською книжкою.
Разом з тим виключення з обвинувачення ордена «Трудова слава» не змінює суті інкримінованого правопорушення щодо ордена «Октябрьской Революції» №1459, який є культурною цінністю. Дії ОСОБА_7 щодо цього ордена правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 травня 2024 року, яким ОСОБА_7 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України змінити.
Виключити з вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 травня 2024 року посилання на вчинення замаху на контрабанду ордену «Трудовая слава» із орденською книжкою та повернути ці предмети ОСОБА_7 .
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4