Іменем України
12 грудня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 4823/3137/19
Апеляційне провадження № 22ск/4823/37/24
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: Публічне акціонерне товариство «Сенс Банк» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк»),
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року у справі № 2155-6/375/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
13 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року у справі № 2155-6/375/11 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким з неї на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 490077512 від 17 червня 2008 року у розмірі 422 586,30 грн.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що за умовами кредитного договору від 17 червня 2008 року кошти надавалися на придбання транспортного засобу, що свідчить про укладення сторонами договору споживчого кредиту. Законом України № 2983-VI від 03 лютого 2011 року, який набрав чинності 11 березня 2011 року, внесено зміни до ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» стосовно підвідомчості справ, відповідно до яких третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів банківських послуг, у зв'язку з чим оспорюване рішення третейського суду підлягає скасуванню.
Одночасно у заяві ОСОБА_1 просила визнати поважними причини пропуску та поновити строк на оскарження вказаного рішення третейського суду, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення їй стало відомо 09 вересня 2019 року від державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ. Копію рішення третейського суду заявниця отримала у жовтні 2019 року після особистого звернення до суду. Про розгляд справи третейським судом вона не повідомлялась, участі у розгляді справи не приймала, копії відповідного рішення поштою не отримувала.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року у справі № 2155-6/375/11 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року скасовано, справу направлено до Чернігівського апеляційного суду, як суду першої інстанції, для продовження розгляду.
01 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» від АТ «Сенс Банк» надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій представник просив залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення та зазначив, що судова повістка та копія рішення третейського суду від 14 червня 2011 року направлялися відповідачці за адресою її зареєстрованого місця проживання, яку заявниця указувала у кредитному договорі і за якою вона тривалий час зареєстрована. Листи на ім'я ОСОБА_1 , які повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання», є належно врученими, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали даної справи та матеріали третейської справи № 2155-6/375/11, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (ч. 5 ст. 454 ЦПК України).
Згідно з ч. 7 ст. 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого ч. 5 або 6 цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Судом встановлено, що 30 травня 2011 року суддею Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» Нечай М.В. (одноособово) постановлено ухвалу про початок розгляду третейської справи № 2155-6/375/11 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490077512 від 17 червня 2008 року. Розгляд справи призначено на 14 червня 2011 року о 08 год. 15 хв (а.с. 1 третейської справи № 2155-6/375/11).
Відповідно до списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» 02 червня 2011 року направив рекомендоване відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2 третейської справи № 2155-6/375/11).
Поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 адресату вручено не було у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що мається відмітка працівника поштового відділення у довідці про причини повернення (а.с. 25).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490077512 від 17 червня 2008 року: за кредитом - 124 100,68 грн, за відсотками - 38 725,19 грн та 259 760,43 грн пені (а.с. 14-15, а.с. 37-38 третейської справи № 2155-6/375/11).
Відповідно до списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, копію рішення третейського суду направлено ОСОБА_1 17 червня 2011 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39 третейської справи № 2155-6/375/11).
Поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 адресату вручено не було у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що мається відмітка працівника поштового відділення у довідці про причини повернення (а.с. 26).
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення її під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про її доставлення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування позичальника про час і місце розгляду справи (п. 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 52/11896/17). Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц.
Заперечуючи проти заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, зокрема, й щодо поновлення строку для звернення з такою заявою, представник банку, посилаючись на постанову Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, наголошував про належне повідомлення відповідачки як про дату і місце розгляду справи, так і про результати її розгляду.
Разом з тим, посилання банку на указане рішення суду касаційної інстанції є не релевантним до ситуації, яка склалася у даній справі. У наведеній справі Верховний Суд послався на те, що учасник справи вже під час її розгляду судом повідомляв суду адресу і з цієї адреси надсилав суду процесуальні звернення. Крім того, в силу ієрархії судових рішень суди мають враховувати насамперед судові рішення Великої Палати Верховного Суду.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490077512 в загальному розмірі 144 537,02 грн (а.с. 50-51). У резолютивній частині наказу зазначено, що зареєстрованим місцем проживання боржниці є: АДРЕСА_1 , проте фактично остання проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, кредитодавець у 2009 році був обізнаний про адресу фактичного місця проживання ОСОБА_1 , проте наведену обставину у позовній заяві, скерованій у травні 2011 року до третейського суду, не повідомив (а.с. 4-7 третейської справи № 2155-6/375/11).
Відповідно до відомостей Управління Державної міграційної служби у Волинській області ДМСУ від 05 липня 2024 року (а.с. 113), які містяться у відповіді на звернення ОСОБА_1 , заявниця була зареєстрована за адресами:
АДРЕСА_3 з 23.01.2007 по 10.02.2009 (тимчасова прописка, зміна прізвища);
АДРЕСА_1 з 01.08.2007 по 19.01.2011;
АДРЕСА_1 з 15.02.2012 по 21.11.2012;
АДРЕСА_1 з 20.12.2013 по теперішній час.
Таким чином, за адресою, указаною банком при зверненні до третейського суду, на час розгляду справи та ухвалення 14 червня 2011 року рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» ОСОБА_1 зареєстрована не була.
З наданих до заяви про скасування рішення третейського суду письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 18 вересня 2019 року звернулася до голови Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» з письмовою заявою про надання належно завіреної копії рішення третейського суду від 14 червня 2011 року (а.с. 10, 11). 04 жовтня 2019 року заявниці поштовим зв'язком надіслано копію оскаржуваного рішення третейського суду (а.с. 12-15).
Ураховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено отримання заявницею копії оскаржуваного рішення третейського суду від 14 червня 2011 року в жовтні 2019 року, а заява про скасування рішення третейського суду нею подано до апеляційного суду 03 грудня 2019 року (а.с. 21), суд дійшов висновку, що строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року пропущено ОСОБА_1 з поважних підстав. За таких обставин, її клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року належить задовольнити та поновити заявниці пропущений строк.
Судом встановлено, що 17 червня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490077512, за умовами якого позичальник отримала для придбання транспортного засобу кредит в сумі 16 244,68 доларів США зі сплатою 15,99 % річних та кінцевим строком повернення коштів 17 червня 2015 року (а.с. 16).
Ураховуючи невиконання ОСОБА_1 належним чином зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Альфа-Банк» звернулося з позовом до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 490077512 від 17 червня 2008 року у загальному розмірі 422 586,30 грн (а.с. 1 третейської справи № 2155-6/375/11).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490077512 від 17 червня 2008 року в сумі: за кредитом - 124 100,68 грн, за нарахованими відсотками - 38 725,19 грн, пені - 259 760,43 грн (а.с. 37-38 третейської справи № 2155-6/375/11).
Звернувшись із заявою про скасування рішення третейського суду від 14 червня 2011 року, ОСОБА_1 наголошувала, що наведене рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду.
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Підстави для скасування рішення третейського суду встановлені ст. 458 ЦПК України. Згідно з п. 1 ч. 2 наведеної норми рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
За змістом ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» (який доповнено на підставі ЗУ «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03 лютого 2011 року № 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Наведене дає підстави для висновку про те, що положення п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом від 03 лютого 2011 року № 2983-VI виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 27 січня 2016 року у справі № 6-2712цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-187цс15, з яким у подальшому погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц.
Таким чином, ЗУ «Про третейські суди» містить пряму заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Апеляційний суд виходить з того, що п. 2.8. кредитного договору № 490077512 від 17 червня 2008 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , визначено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною; п. 2.4. вказаного кредитного договору визначено цільове використання кредиту - придбання транспортного засобу.
Отже аналіз умов кредитного договору, який укладено між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , дає підстави дійти висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо споживчого кредиту. При цьому, наявність у кредитному договорі вказівки на те, що розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, підлягають вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» (п. 11), не впливає на неможливість вирішення указаного спору в третейському суді.
Беручи до уваги наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг, спір між сторонами стосується виконання договору споживчого кредиту, тому, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», дана справа не підвідомча третейському суду, у зв'язку з чим рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 127, 454, 457, 458, 460 ЦПК України, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із заявою про скасування рішення третейського суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року у справі № 2155-6/375/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року у справі № 2155-6/375/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 червня 2011 року у справі № 2155-6/375/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст ухвали складено 17 грудня 2024 року.
Суддя Н.В. Шитченко