іменем України
16 грудня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/5331/24
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1581/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шарапової О.Л.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
з участю секретаря: Шапко В.М.,
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Оскаржується рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 вересня 2024 року.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», в якому просив встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 01 грудня 2006 року №2145, укладений між ним та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»; скасувати запис про заборону відчуження на нерухому майно від 01 грудня 2006 року №4152850 та запис про іпотеку від 16 лютого 2009 року № 4153157.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ним було укладено договір про іпотечний кредит №2031-06, відповідно до умов якого йому надано кредит у сумі 38970 доларів США зі сплатою 11% річних за користування ним з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 27 листопада 2026 року. Відповідно до пункту 2.5. даного договору кредит надається позичальнику з метою сплати вартості об'єкта нерухомості, що знаходиться в процесі будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому до вказаного договору вносилися зміни та доповнення. Крім того, з метою забезпечення виконання ним зобов"язань за договором про іпотечний кредит №2031-06 від 29 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ним 01 грудня 2006 року було укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2 . На підставі укладених договорів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об"єктів нерухомого майна були внесені відповідні записи про іпотеку та заборону відчуження майна.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-Банк» нібито було укладено договір відступлення прав вимоги, у зв'язку з чим ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги і до нього за договором про іпотечний кредит №2031-06 від 29 листопада 2006 року. Також, 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-Банк» нібито було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення.
08 листопада 2013 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Чорнєй В.В. були внесені зміни в частині іпотекодержателя, а саме: ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було замінено на ПАТ «Альфа-Банк».
Він заперечував і заперечує, що договір про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року був укладений і вважає цей договір фіктивним, а тому не став сплачувати платежі ПАТ «Альфа-Банк» до з"ясування існування та дійсності вказаних вище договорів.
У 2015 році ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з вимогою щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 2031-06 від 29 листопада 2006 року, яка станом на 16 січня 2015 року становила 112 912 грн 24 коп. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2016 року в справі № 750/3299/15-ц у задоволенні цього позову було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2016 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому, у рішенні Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року зазначено, що апеляційним судом неодноразово було запропоновано ПАТ «Альфа-Банк» надати всі оригінали договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року з усіма додатками до цього договору, реєстру боржників, договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року з додатками, проте вказаних документів надано не було, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази переходу до позивача права вимоги до відповідача за договором про іпотечний кредит № 2031-06 від 29 листопада 2006 року, і відповідно відсутні підстави для задоволення заявлених вимог. Постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року вказане судове рішення по суті залишено без змін, але змінена мотивувальна частина шляхом виключення висновків про встановлення існування заборгованості перед банком. Таким чином, суди встановили відсутність належного права вимоги у ПАТ «Альфа-Банк» до нього та не встановили факт існування заборгованості перед ПАТ «Альфа-Банк».
Після винесення Верховним Судом рішення пройшло більше п"яти років, а тому всі передбачені чинним законодавством строки позовної давності закінчились. ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» рішенням Національного банку України від 22 лютого 2022 року ліквідовано без правонаступника. ПАТ «Альфа-Банк» змінило російських власників та назву на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК». Таким чином, оскільки попередній іпотекодержатель ліквідований, а виникнення зобов'язання його перед іпотекодержателем - Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» не доведено та, враховуючи, що наявні обтяження порушують його право розпоряджатися своєю власністю, а тому він звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що на даний час обтяження на квартиру порушує його права розпоряджатися власністю.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом не досліджено належним чином та не надано оцінку оригіналу договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012.
Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на те, що на Промінвестбанк, ні Альфа банк не виконали зобов'язань, передбачених договором відступлення прав вимоги, а саме: не повідомили позивача про відступлення прав вимоги, не забезпечили його право належним чином виконувати умови договору іпотеки, не повідомили про нові банківські рахунки, які відкриті для погашення кредиту. І досі відсутня будь-яка інформація про відкриті рахунки на ім'я позивача в Сенс-банку, що унеможливлює виконання його обов'язків.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції послався виключно на відсутність підстав, передбачених ст.17 Закону України «Про іпотеку», які б свідчили про припинення іпотеки.
АТ «Сенс Банк» в своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 вересня 2024 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 29 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 2031-06, відповідно до умов якого позивачу надано кредит у сумі 38970 доларів США зі сплатою 11% річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за користування ним не пізніше 27 листопада 2026 року (а.с.41-42).
Відповідно до пункту 2.5. даного договору кредит надається позичальнику з метою сплати останнім вартості об'єкту нерухомості, що знаходиться в процесі будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором про іпотечний кредит № 2031-06 від 29 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 01 грудня 2006 року укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку майнові права на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , яка стане власністю іпотекодавця після здачі будинку в експлуатацію та отримання ним свідоцтва про право власності на нерухоме майно у порядку, встановленому законодавством. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2145 (а.с.49-50).
Згідно з пунктом 1.7. іпотечного договору після завершення будівництва предмету іпотеки та оформлення права власності на нього в установленому законодавством порядку іпотека поширюється на вже збудовану нерухомість (квартиру АДРЕСА_2 ).
Пунктом 7.2 іпотечного договору визначено, що він діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором про іпотечний кредит або до припинення права іпотеки.
Крім того, в іпотечному договорі прописана «Заборона»: 01 грудня 2006 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку із посвідченням цього договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеного в договорі предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_2 , яка стане власністю ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки (а.с.51).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 березня 2024 року позивач є власником вказаної вище квартири з 13 квітня 2007 року (а.с.10-12).
16 лютого 2009 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 укладено договір № 2/2031-06/62 про внесення змін та доповнень до договору про іпотечний кредит, за яким сторони погодили, що позичальнику надається кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії в сумі еквівалентній 468 129 грн 60 коп., і з 16 лютого 2009 року на кінець операційного дня ліміт кредитної лінії складає 230 985 грн та встановлюється тільки в національній валюті (а.с.45).
До іпотечного договору від 01 грудня 2006 року також були внесені зміни (а.с.52-54).
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) та ПАТ «Альфа-Банк» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов'язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором (а.с.63-73).
У пункті 2.2. вказаного договору зазначено, що внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов"язань, правом на звернення стягнення за зобов"язаннями позичальників на заставлене майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. При цьому передача прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, укладених первісним кредитором з позичальниками, оформлюються окремими договорам про передачу прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якшо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, які укладаються сторонами одночасно з підписанням реєстру позичальників. Такі договори про передачу прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів будуть укладені сторонами в дату укладання цього договору на тих самих умовах, що і цей договір. Права вимоги за забезпеченням, що випливають з договорів, укладених в письмовій формі без нотаріального посвідчення, передаються новому кредитору на підставі договору.
З додатку до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року слідує, що ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 2031-06 від 29 листопада 2006 року (а.с.76).
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (цедент) та ПАТ «Альфа-Банк» (цесіонарій) укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1421 (а.с.55-57).
З копії додатку № 1 до вказаного договору, який є невід'ємною частиною договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року, слідує, що іпотечний договір від 01 грудня 2006 року з позичальником ОСОБА_1 міститься у переліку договорів у вказаному додатку (а.с.59).
08 листопада 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про те, що іпотекодержателем квартири АДРЕСА_2 є ПАТ «Альфа-Банк», номер запису про іпотеку - 3304409 (спеціальний розділ) (а.с.10-12).
01 грудня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило своє найменування на АТ «СЕНС БАНК» (а.с.78).
Рішенням правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (а.с.23).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2016 року в справі № 750/3299/15-ц у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2031-06 від 29 листопада 2006 року відмовлено (а.с.14-15).
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2016 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог (а.с.16-18).
Постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року змінено шляхом виключення із мотивувальної частини висновку про встановлення існування заборгованості у ОСОБА_1 (а.с.19-22).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що відсутні належні та допустимі докази переходу до ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до ОСОБА_1 , тому і відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог. Висновки апеляційного суду про недоведеність переходу права вимоги за іпотечним договором до ПАТ «Альфа-Банк» є правильними та законними, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем. Разом з тим, зі змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що апеляційним судом встановлено існуючу заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Альфа-Банк». Проте, апеляційним судом залишено поза увагою, що розмір заборгованості відповідача підтверджується позивачем лише переліком відступлених вимог новому кредиту станом на 2012 рік. ОСОБА_1 надано докази на підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором у період із 2009 року, документи за 2008 рік у позичальника не збереглись. Отже, належних та допустимих доказів того, що відповідачем не виконувались зобов'язання за кредитним договором первісному кредитору у 2008 році не надано. З огляду на викладене, зазначення судом апеляційної інстанції у своєму рішення про існування заборгованості ОСОБА_1 є безпідставним, крім того, встановлення цієї обставини не мало значення для вирішення справи з огляду на те, що судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову нового кредитора з підстав відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів переходу до позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
За розрахунком відповідача заборгованість позивача за договором про іпотечний кредит № 2031-06 від 29 листопада 2006 року станом на 07 травня 2024 року становить 251 843 грн 76 коп. та до неї входить: 103 412 грн 01 коп. - заборгованість за кредитом; 103 146 грн 87 коп. - заборгованість за процентами; 2 160 грн - комісія; 43 124 грн 88 коп. - пеня (а.с.80-81).
Факт припинення виконання позивачем зобов'язань за договором про іпотечний кредит ОСОБА_1 не заперечується.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Нормами ч.1 ст.598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною першою ст.575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
У частинах третій, четвертій ст.3 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпокету» іпотека припиняється у разі : припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Аналіз параграфа 1 глави 49 ЦК України та приписів Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що іпотечне зобов'язання має похідний характер від основного зобов'язання. З огляду на правову природу забезпечувального зобов'язання саме це зобов'язання має наслідувати юридичну долю основного зобов'язання. У разі припинення основного зобов'язання за українським правом так само припиняється і забезпечувальне зобов'язання, зокрема, в разі виконання боржником основного зобов'язання в повному обсязі. Отже, іпотека є акцесорним видом забезпечення виконання зобов'язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.
Оскільки іпотека є обтяженням, яке застосовується задля виконання зобов'язань, що виникли за умовами, зокрема, кредитного договору, то таке обтяження припиняється лише у випадках, установлених спеціальним законом.
Згідно із ч.1-3 ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено повного виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, тобто, що мало місце припинення основного зобов'язання. Інших підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпокету», які б свідчили про припинення іпотеки, судом не встановлено. З огляду на викладене також не підлягали задоволенню вимоги позивача про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку, оскільки такі є безпідставними та похідними від вимоги про встановлення факту припинення іпотеки.
З такими висновками суду першої інстанції в цілому погоджується апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки з урахуванням предмета позову ( заявлених позовних вимог) відсутні докази про виконання в повному обсязі позивачем кредитних зобов'язань. Крім того, в позовній заяві сам позивач зазначає про припинення сплати кредитних платежів ( а.с. 5).
Пунктом 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Матеріалами справи встановлено, що позов ОСОБА_1 містить дві вимоги немайнового характеру. Рішення суду ОСОБА_1 оскаржується в повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_1 мав оплатити 3 633 грн 60 коп. (1 211,20 грн * 2) * 150%)), ним оплачено 3 472 грн 50 коп. Таким чином, розмір недоплати становить 161 грн 10 коп, який слід достягнути на користь держави.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 вересня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) недоплачений судовий збір у розмірі 161 грн 10 коп. на користь держави.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.
Головуюча: Судді: