17 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 567/1440/23
Провадження № 22-ц/4815/1365/24
Головуючий у Дубенському міськрайонному суді
Рівненської області: суддя Жуковська О.Ю.
Вступна та резолютивна частини рішення суду
першої інстанції ухвалена 30 вересня 2024 року
Повний текст рішення складено: 08 жовтня 2024 року.
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс";
відповідач: ОСОБА_1 ;
за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Ляшка Дмитра Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ляшка Дмитра Володимировича на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (далі - ТОВ "Свеа Фінанс") пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 689 142,78 гривень. Мотивуючи свої вимоги, покликалось на те, що 05 листопада 2019 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - АТ " Кредобанк" або банк) було укладено кредитний договір №CL-234350, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 500 000 гривень. 21 грудня 2021 року між АТ "Кредобанк" та позивачем укладено Договір факторингу №2, відповідно до якого йому відступлено право вимоги заборгованості за кредитним договором. Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором на дату відступлення права вимоги складала 689 142,78 гривень, з яких 486 640,69 гривень - за тілом кредиту, а 202 502,09 гривень - за відсотками. Проте позичальник ухиляється від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Свеа Фінанс" заборгованість за кредитним договором №CL-234350 від 05 листопада 2019 року у розмірі 689 142,78 гривні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Свеа Фінанс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 337,15 гривень.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що ОСОБА_1 був вільним в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, обізнаним з умовами кредитування, підписавши особисто кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Тому в нього виникло зобов'язання повернути отриманий кредит у розмірах та у строки, визначені в кредитному договорі. Крім того, факт укладення між АТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 кредитного договору № CL-234350 і отримання позичальником кредитних коштів з наступним відступленням права вимоги встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Зважаючи на преюдиціальність обставин, міськрайонний суд в оскаржуваному рішенні відхилив доводи відповідача про відсутність підтверджень у позивача щодо отримання ним права вимоги за кредитним договором. Тим паче, таку кількість персональної інформації кредитору міг надати лише той, хто нею володіє, тобто власник ОСОБА_1 , і про реєстрацію кримінального провадження за фактом шахрайських дій щодо себе не заявлялось.
Також суд попередньої інстанції з'ясував, що наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам договору. Крім того, у розрахунку зазначено про часткове виконання відповідачем грошових зобов'язань, а відповідно до усталеної судової практики часткова сплата боржником боргу є визнанням факту заборгованості. Разом з тим ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а, отже, наданий ТОВ "Свеа Фінанс" розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача прийнято як достовірний.
На рішення представником відповідача - адвокатом Ляшком Д.В. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в невідповідності викладених висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, покликався на те, що ОСОБА_1 кредитних коштів не отримував, а позивач не надав первинних документів бухгалтерського обліку, спроможних довести факт надання йому кредиту, його розмір, а відповідно і факт існування кредитних зобов'язань, які можуть обумовити стягнення. Крім того, ТОВ "Свеа Фінанс" не підтвердило факт набуття права вимоги за договором факторингу. При цьому, на переконання заявника, підстав для звільнення від доказування зазначених фактів через існування преюдиціальних обставин не було. Так, суд попередньої інстанції не вправі був вважати доведеними обставини, про які вказувалося в іншому судовому рішенні, оскільки про необхідність врахування такого рішення жоден з учасників справи не заявляв. Тобто, здобувши судове рішення з іншої справи, суд попередньої інстанції порушив принцип змагальності цивільного судочинства.
З наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом попередньої інстанції з'ясовано, що 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "Кредобанк" із анкетою-заявою CL-234350 на отримання готівкового кредиту (а.с.11). 05 листопада 2019 року між АТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-234350. Пунктами 2.1., 2.3 договору передбачено, що сума кредиту складає 500 000 гривень, кредит надається строком на 60 місяців терміном - до 04 листопада 2024 року. За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 35% річних (п. 41 Договору) (а.с.8-10).
Сторонами погоджено "Графік платежів", відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів та встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складає 1 074 561,64 гривень, з яких 500 000 - сума кредиту за договором, 574 361,64 - проценти та 200 гривень - додаткові витрати у зв'язку з відкриттям рахунку (а.с.10 зворот).
До позову долучено й копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 та картку фізичної особи платника податків (а.с. 14-15). В анкеті-заяві та в кредитному договорі зазначена особиста документальна інформація щодо ОСОБА_1 .
В подальшому, 21 грудня 2021 року, між АТ "Кредобанк" та ТОВ "Росвен Інвест Україна" укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №2, за яким АТ "Кредобанк" передає ТОВ "Росвен Інвест Україна" за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ "Росвен Інвест Україна" приймає належні права вимоги до боржників. Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору Факторингу клієнт відступає фактору, а фактор набуває від клієнта в повному обсязі Права вимоги, дані щод яких наведені у Додатку №1 до Договору (а.с.16-23).
Згідно з витягом із Додатку №1 до Договору факторингу, ТОВ "Росвен Інвест Україна" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором CL-234350 від 05.11.2019 у розмірі 689 142,78 грн. (а.с.24).
За відступлення права вимоги фактор здійснив оплату клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта в загальній сумі 7 892 184,62 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №4203 від 21.12.2021 (а.с.25).
Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 15 червня 2023 року з урахуванням погашень, які здійснював позичальник, становить 689 142,78 гривень. З розрахунку видно, що після відступлення права вимоги не здійснювалося жодних додаткових нарахувань (а.с.26).
Позивачем вживались заходи щодо спонукання боржника виконати свої зобов'язання за кредитним договором, однак доказів погашення боргу не надано, а матеріали справи їх не містять.
Судом встановлено й те, що 23 вересня 2021 року АТ "Кредобанк" зверталося до Дубенського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №CL-234350. В ході розгляду справи відповідачем було подано відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки АТ "Кредобанк" є неналежним позивачем у даній справі, адже згідно Договору факторингу від 21 грудня 2021 року банк відступив право вимоги за вказаним договором на користь ТОВ "Росвен Інвест Україна". За результатом розгляду вказаної цивільної справи було встановлено факт укладення між АТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 кредитного договору № CL-234350 та отримання останнім кредитних коштів. Заборгованість за тілом кредиту тотожна заборгованості, що заявлена до стягнення в цій справі.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 червня 2022 року в справі №559/2335/21 у задоволені позовних вимог відмовлено, оскільки позивачем відступлено право вимоги, а новий кредитор заяви про зміну позивача не подав. Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 07 лютого 2022 року (а.с.115-116).
Поміж цього ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 червня 2022 року у справі №559/2335/21 повернуто без розгляду заяву ТОВ "Росвен Інвест Україна" про зміну сторони у виконавчому провадженні, адже рішенням суду від 06 червня 2022 року у задоволені позовних вимог АТ "Кредобанк" до ОСОБА_1 відмовлено (а.с.92-93).
25 березня 2024 року змінено назву ТОВ "Росвен Інвест Україна" на ТОВ "Свеа Фінанс" (а.с.80).
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Нормами статей 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ТОВ Свеа Фінанс".
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Між тим, всупереч позиції відповідача матеріалами справи підтверджується вільне волевиявлення ОСОБА_1 на отримання від кредитора заявленої суми кредиту в розмірі 500 000 гривень, надання з цією метою цього персональних даних, укладення між ними кредитного договору на визначених істотних умовах шляхом підписання обома сторонами.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, інша особиста інформація тощо) були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитного договору від ОСОБА_1 , ним не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських чи інших протиправних дій позичальник не звертався.
Тобто будь-яких доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову, в т.ч. і щодо відсутності вини та зобов'язань, безгрошовості кредитного договору, відповідач не надав, судом не було здобуто, а матеріали справи їх не містять.
Отже, презумпцію винуватості боржника та факту виникнення між сторонами відповідного зобов'язання не спростовано, а тому порушення суб'єктивних прав правонаступника кредитора є очевидним, що спонукала до задоволення позову.
Щодо рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 червня 2022 року у цивільній справі 559/2335/21, яким встановлено, в т.ч. заміну кредитора у зобов'язанні, то суд в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку про необхідність обов'язкового врахування відповідних преюдиціальних фактів.
При цьому засад змагальності в такому разі порушено не було, позаяк ч.7 ст.81 ЦПК України визначено право суду витребувати за власною ініціативою докази, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Пунктами 2, 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані, в т.ч., сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази та не приховувати докази.
Відповідач в липні 2024 року просив суд попередньої інстанції долучити до матеріалів справи ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 червня 2022 року в справі №559/2335/21.
Тобто не викликає розумних сумнівів правильність послідових процесуальних дій суду першої інстанції в з'ясуванні інших судових рішень в межах цивільної справи №559/2335/21 та їх врахування.
Зважаючи на те, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в цивільному процесі, дискреційне повноваження в можливості збирати докази за власною ініціативою у випадках, коли має місце недобросовісне здійснення процесуальних прав або невиконання обов'язків щодо доказів видається, є цілком обґрунтованим та дієвим засобом боротьби із недобросовісною процесуальною поведінкою сторони в інтересах збереження балансу між приватними та публічними інтересами під час здійснення правосуддя в цивільних справах.
Тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного удового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ляшка Дмитра Володимировича залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків