17 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 562/1893/24
Провадження № 22-ц/4815/1351/24
Головуючий у Здолбунівському районному суді
Рівненської області: суддя Кушнір О.Г.
Рішення суду першої інстанції проголошено
(повний текст) 24 жовтня 2024 року у м. Здолбунів
Рівненської області
без фіксування судового засідання звукозаписувальними засобами
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області;
за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області; про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
У червні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - диплому серії НОМЕР_1 від 01 липня 1983 року, виданого Орехово-Зуевським медичним училищем на ім'я " ОСОБА_2 ", залучивши до участі у справі як заінтересовану особу Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Мотивуючи заяву, вказувалося про те, що в червні 2024 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування до стажу період навчання з 01 вересня 1980 року по 01 липня 1983 року згідно з наведеним дипломом для призначення пенсії за віком. Однак при перевірці документів виявлено розбіжності зазначеного в дипломі її імені з паспортними даними. Тому в зарахуванні стажу відмовлено та рекомендовано встановити належність документа в судовому порядку.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви: заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області; про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
У поданій апеляційній скарзі заявник, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати, задовольнивши заяву повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом положень ст.ст. 4, 293, 315 ЦПК України та роз'яснень пунктів 1, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення".
Вважає, що встановлення належності диплому впливатиме на зарахування періоду навчання до стажу роботи при оформленні пенсії.
Натомість суд, зазначивши про відсутність у документах відомостей на зарахування періоду навчання за денною формою навчання здобуття освіти, вказував про необхідність подання відповідної довідки з навчального закладу. Тобто залишено без уваги те, що ОСОБА_1 навчалася в Орехо-Зуєвському медичному училищі, яке знаходиться на території Росії. При цьому у зв'язку з воєнним станом усі міжнародні угоди між державами розірвано, листування з Росією припинено, а тому відсутня будь-яка можливість надати інші докази про здобуття освіти з об'єктивних причин. Також суд не витребував і трудову книжку, де першим записом міститься запис про роботу, яка потребує фахової медичної освіти Медичної-санітарної частини №1 Росії.
Іншої можливості одержати документ, що посвідчує факт, який має юридичне значення, а саме належності диплому, заявник не має.
З огляду на ці обставини судом не було враховано висновки, які висловлені у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19, від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19, від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19, від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19, від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
З копії диплому серії НОМЕР_2 , виданого 01 липня 1983 року Орехово-Зуєвським медичним училищем на ім'я " ОСОБА_2 ", вбачається, що у 1980 році вона вступила та в 1983 році закінчила повний курс навчання зазначеного навчального закладу за спеціальністю "медична сестра дитячих лікувально-профілактичних закладів" і кваліфікацією "медична сестра".
Як доказ належності їй диплому серії НОМЕР_2 матеріали справи містять надану заявником копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 2003 року Здолбунівським РВ УМВС України в Рівненській області, ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Пенза, Росія. При цьому у паспорті вказується прізвище, ім'я по батькові (російською мовою) заявника як " ОСОБА_1 ".
Довідкою Відділу реєстрації актів громадянського стану Здолбунівського районного управління юстиції від 30 липня 2002 року №03-225/3.39 встановлено, що 29 вересня 1984 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 29 вересня 1984 року укладено шлюб, про що Здолбунівським відділом реєстрації актів громадянського стану зроблено актовий запис №166. При цьому шлюб між ними розірвано 15 грудня 1987 року у Здолбунівському відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №136. Прізвище після розірвання шлюбу: йому - " ОСОБА_5 ", їй - " ОСОБА_5 ".
З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 19 вересня 1992 року Здолбунівським районним відділом ЗАГС, видно, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Пенза, 19 вересня 1992 року уклали шлюб, актовий запис №168.
04 червня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на звернення ОСОБА_1 надано письмову відповідь, де зазначено про наявні розбіжності у написанні імені у паспорті громадянина України та дипломі про освіту. Так, у паспорті російською мовою записано " ОСОБА_6 ", тоді як у дипломі - " ОСОБА_7 ". Тому підстав для зарахування до страхового стажу періоду навчання у 1980-1983 роках в медичному училищі встановлено не було і рекомендовано заявнику звернутися до суду.
Вважаючи, що диплом НОМЕР_1 , виданий " ОСОБА_2 " належить їй, а цей факт, що має юридичне значення, необхідний для призначення пенсії, у червні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 із заявою про встановлення належності їй правовстановлюючого документа - диплому серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01 липня 1983 року, виданого Орехово-Зуєвським медичним училищем на ім'я " ОСОБА_2 ".
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення заяви, оскільки перевірені документи за відсутності у дипломі серії НОМЕР_1 відомостей про дату народження і місце народження " ОСОБА_2 " не є безспірними доказами належності його заявнику.
За відсутності у документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що документи містять записи про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
При цьому належних і допустимих доказів на підтвердження здобуття освіти в Орехово-Зуєвському медичному училищі протягом часу з 1980 року по 1983 рік та отримання цього диплому заявник суду не надала.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу зараховуються, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів (пункт 8).
Якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку (пункт 26).
Як убачається з долучених заявником копій документів, диплом серії НОМЕР_2 виданий " ОСОБА_2 " про те, що вона навчалася в Орехово-Зуєвському медичному училищі протягом часу з 1980 по 1983 роки. Разом з тим у паспорті громадянина України заявника міститься запис про її ім'я російською мовою як " ОСОБА_6 ". З цих міркувань Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області зроблено висновок про розбіжності у написанні імені ОСОБА_1 і тому відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання в медичному училищі у 1980-1983 роках.
Відповідно до ч. 1 ст. 315, ст. 319 ЦПК України суд, серед іншого, розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги висновок Верховного Суду, що висловлений у постанові від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зазначається, що "юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 вказується, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
З долученої до апеляційної скарги копії військового квитка НОМЕР_5 вбачається, що цей документ видано ІНФОРМАЦІЯ_2 03 жовтня 1984 року на ім'я " ОСОБА_8 ", яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Пенза; освіта: Орехово-Зуєвське мед. уч. в 1983 по спец. "мед. сестра дитячих лік.-профілакт. закладів"; основна цивільна спеціальність: "медична сестра"; сімейний стан: чоловік - ОСОБА_4 .
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки записи, що містяться у військовому квитку НОМЕР_5 мають істотне значення для правильного вирішення справи, тому цей документ колегією суддів прийнято до уваги як об'єктивний і переконливий доказ у справі.
Отже, в своїй сукупності надані ОСОБА_1 докази свідчать про те, що вона протягом часу з 1980 по 1983 роки навчалася у Орехово-Зуєвському медичному училищі, закінчивши повний курс навчання за спеціальністю "медична сестра дитячих лікувально-профілактичних закладів" з присвоєнням кваліфікації "медична сестра".
При цьому зважається на те, що встановлення факту належності диплома заявнику є необхідним для зарахування періоду навчання при призначенні їй пенсії.
Також враховується те, що іншим шляхом, крім встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, підтвердити належність заявнику диплому НОМЕР_2 , який виданий " ОСОБА_2 ", не є можливим.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє по цей час.
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-ІХ.
В зв'язку із цим двосторонні відносини між Україною і Російською Федерацією розірвано, чим унеможливлено витребування відповідних доказів на підтвердження належності диплому ОСОБА_1 з навчального закладу, який розташований у м. Пенза Російської Федерації.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року скасувати.
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області; про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа - диплому серії НОМЕР_2 , дата заповнення: 01 липня 1983 року, виданого Орехово-Зуєвським медичним училищем на ім'я " ОСОБА_2 ".
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області; адреса: вулиця Борисенка Олександра, 7, м. Рівне Рівненської області, поштовий індекс: 33004; код ЄДРПОУ: 21084076.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В.Боймиструк
С.С.Шимків