Справа № 761/31627/24
Провадження № 1-в/761/404/2024
16 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_2 , подане в інтересах
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який здобув середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 25.10.2022 Солом'янським районним судом м. Києва за ч.4 ст. 185, ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік, засудженого 25 січня 2024 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.4 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці,
про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_2 ,
засудженого - ОСОБА_3 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці.
Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, 19.08.2023 завдав своїми діями ТОВ «Біле та сухе» матеріальної шкоди в сумі 530 грн. 13 коп., а 13.09.2023 - 649 грн. 44 коп.
Разом з тим, 09.08.2024 набув чинності Закон України №3886-ІХ щодо декриміналізації крадіжок, яким усувається кримінальна караність діянь, в яких сумах викраденого майна не перевищує 2 нмдг. Так, враховуючи, що станом на 1 січня 2023 року 2 нмдг, з якого діяння підлягає кваліфікації за ст. 185 КК України становить 3027 грн., однак вартість майна, яким заволодів ОСОБА_3 в результаті вчинення кримінальних правопорушень, є меншою за вказаний розмір, наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Захисниця ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала подане раніше клопотання та просила задовольнити із зазначених у ньому підстав.
Засуджений ОСОБА_3 зазначив, що зробив для себе відповідні висновки, запевнив, що подібних ситуацій більше не повториться. Просив клопотання про звільнення його у зв'язку з декриміналізацією крадіжок задовольнити та звільнити з-під варти.
Прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у ході судового розгляду підтримали клопотання захисниці ОСОБА_2 та просили звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 року. У той же час прокурор ОСОБА_5 звернув увагу, що епізоди за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022 не підлягають декриміналізації, а тому, просив вказаний вирок виконувати самостійно.
Вислухавши думку учасників провадження, ретельно дослідивши клопотання та долучені до нього документи, а також скеровані на адресу суду з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» матеріали особової справи ОСОБА_3 , суд прийшов до таких висновків.
Так, п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
У свою чергу, приписами п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає за доцільне першочергово вирішити питання щодо підсудності поданого захисницею ОСОБА_2 клопотання про звільнення від покарання ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України Шевченківському районному суду м. Києва.
Із скерованого на адресу суду листа в.о. начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 №21657 від 07.10.2024 вбачається, що Державна установа «Київський слідчий ізолятор» не є установою відбування покарання для засудженого ОСОБА_3 , разом з тим, згідно з приписами частини 1,2 ст. 539 КПК України вказана установа є місцем виконання вироків, якими останнього засуджено до покарання у виді позбавлення волі, з моменту набрання ними законної сили.
У відповідності до положень ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Так, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, ухвалою Київського апеляційного суду від 06.06.2024 вказаний вирок залишено без змін.
У відповідності до положень ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Враховуючи вищенаведене, вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 набрав законної сили 06.06.2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, враховуючи, що остаточне рішення у справі №760/25121/23 набрало законної сили 06.06.2024, при цьому, за таким вироком ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді позбавлення волі, місцем виконання якого є Державна установа «Київський слідчий ізолятор», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, а відтак, територіально знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, та вважає за можливе розглянути його по суті.
Як встановлено у ході судового розгляду, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.06.2024 вказаний вирок залишено без змін.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
За загальним правилом, закріпленим ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
У той же час, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В силу ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, 09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесені зміни у розмежування адміністративного та кримінального правопорушення проти власності.
Отже, з 09.08.2024 за крадіжку чужого майна, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (у 2024 році - до 3028 грн.; у 2023 - до 2684 грн.; у 2022 - до 2481 грн.), настає відповідальність за статтею 51 КУпАП.
У свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
У свою чергу, зі змісту вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 вбачається, що за епізодом 19.08.2023 сума викраденого ОСОБА_3 майна становить 530 грн. 13 коп., за епізодом 13.09.2023 - 649 грн. 44 хв. Відтак, ОСОБА_3 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України у 2023 році становив 2684 коп. 00 коп.
Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_3 майна станом на день вчинення кримінального правопорушення - 19.08.2023 становила 350 грн. 13 коп., а 13.09.2023 - 649 грн. 44 коп., тобто ці суми є меншими за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме меншою за 2684 грн. 00 коп., то суд приходить до висновку про те, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ст. 537, 539 КПК України, ч. 2 ст. 74 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024, та яким ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 2 місяці, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, оскільки інкримінована йому ч. 4 ст. 185 КК України не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
У той же час, суд звертає увагу, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022 року. Разом з тим, зі місту вказаного вироку вбачається, що сума викраденого за епізодами від 26.07.2022 та 29.07.2022 перевищує встановлений мінімум, з якого діяння особи кваліфікуються як кримінальне правопорушення, а відтак, звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022, відсутні підстави. Більше того, враховуючи, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та останньому призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від покарання з іспитовим строком на 1 рік, вказаний вирок слід виконувати окремо.
Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_3 від покарання у виді позбавлення волі, при цьому, як встановлено у судовому засіданні, останній вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від покарання з іспитовим строком на 1 рік, з огляду на приписи ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 534 КПК України, ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 369-372, 377, 532-534, 537, 539 КПК України, ст. 1-5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 58 Конституції України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX, суд
Клопотання захисника ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання за вчинення 19.08.2023 та 13.09.2023 таємного викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 2 (два) місяці, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння, за вчинення якого його було засуджено.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, виконувати окремо.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголосити 21 жовтня 2024 року о 10 год. 10 хв.
Суддя ОСОБА_1