Справа № 761/11056/23
Провадження № 1-кп/761/1961/2024
13 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023100100000040 від 03.03.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Києва, громадянки України, освіта середня, офіційно не працевлаштована, донька 2005 року народження, заміжня, судима Оболонським районним судом м.Києва 27.12.2022 за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді 2 місяців арешту, відбула повністю, зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту остання обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчинене повторно в умовах воєнного стану, тобто за ч.4 ст.185 КК України, що мало місце 03.03.2023 року. При цьому розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, визначений у 521 грн.
В судовому засіданні обвинувачена та її захисник заявили клопотання про закриття кримінального провадження в зв'язку з частковою декриміналізацією вчиненого нею діяння з огляду на те, що сума викраденого, яка інкримінується обвинуваченій відноситься до дрібної крадіжки.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно із ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Зі змісту ч. 8 ст. 284 КПК України слідує, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та визначено граничну вартість викраденого чужого майна, яка може підпадати під кваліфікацію дій особи за відповідною частиною статті 51 КУпАП.
Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1.01.2023 складає 2684 грн.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У зв'язку із чим, інкриміноване особі у межах кримінального провадження викрадення чужого майна (крадіжка) на суму до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статті 185 КК України.
З цих підстав, ураховуючи положення статті 5 КК України, судом має бути прийнято рішення в порядку, передбаченому п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, оскільки вартість викраденого майна відповідно до обвинувального акту менша, ніж верхня межа для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та ті обставини, що відбулась часткова декриміналізація вчиненого обвинуваченим діяння на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набув чинності 09.08.2024 р., та має зворотну дію в часі, із врахуванням наданої обвинуваченим згоди на закриття кримінального провадження, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 284, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12023100100000040 від 03.03.2023, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Матеріали кримінального провадження передати до Подільської окружної прокуратури міста Києва для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.
Речові докази: ДВД диски зберігати при матеріалах кримінального провадження, готівка 521 грн. відповідно до квитанції №11, що передана на зберігання до ячейки АБ «УКргазбанк», що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Ереванська, 1 - повернути власнику ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: