Справа № 758/12336/24
Категорія 17
17 грудня 2024 року Подільський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Будзан Л.Д., за участю секретаря судового засідання - Губенко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів та визнання договору укладеним,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», в якому просив визнати договір споживача послуг із розподілу електричної енергії між позивачем та відповідачем укладеним шляхом приєднання.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору найму житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_2 , укладеного 20.12.2007 між позивачем та ТОВ «Підприємство «Київ». В зв'язку з тим, що за вказаною адресою не було укладено договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та договору постачання електричної енергії, позивач подав до відповідача онлайн-заяву з метою укладення відповідного договору. Однак, відповідачем було відмовлено в укладенні зазначеного договору, в зв'язку з тим, що не було надано документу, яким визначено право власності та не надано договору оренди, в якому окремим пунктом було прописано право орендаря на укладення договорів про надання комунальних послуг. На переконання позивача, зазначена відмова була безпідставною, а тому позивачем було направлено відповідачу заяву від 30.11.2021 із пропозицією укласти договір споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії. Однак, відповідачем в листі від 06.12.2021 позивачу було знову відмовлено в укладенні відповідного договору з огляду на ненадання достатніх документів. Позивач зазначає, що відмова відповідача в укладенні договору є незаконною та порушує його права, як споживача послуг. Крім того, позивач вказує, що після подачі відповідачу заяви, він споживав та оплачував електричну енергію, а відповідачем надавались послуги із розподілу електричної енергії. Посилаючись на викладене, позивач наголошує на тому, що, незважаючи на відмову відповідача в оформленні договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, останній, з огляду на виконання сторонами його умов, вважається таким, що укладений, що заперечується товариством, а відтак він вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, головуючим суддею у справі було визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2024, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В жовтні 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що 12.06.2003 за адресою: АДРЕСА_3 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за спожиту електричну енергію. За зазначеною адресою відсутні договірні відносини, та позивачем надсилались відповідачу заяви про укладення договору на розподіл електричної адреси. Однак, з огляду на те, що товариству не було надано документів, які б засвідчували право власності на квартиру за ТОВ «Підприємство «Київ», яке надало вказаний об'єкт в оренду позивачу, а також договір найму не містить вказівки про надання позивачу права на укладення договорів на комунальні послуги, а відтак укладення договору про надання з розподілу (передачі) електричної енергії наразі є неможливим, та товариством правомірно було відмовлено позивачу в його оформленні.
31.10.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач вказує на те, що відповідачем не надано належного доказу правомірності відмови товариства щодо визнання договору споживача укладеним, а розрахунок витрат на правову допомогу є необґрунтованим.
В листопаді 2024 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких сторона відповідача наполягала на відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивачем не було надано товариству необхідних документів для належного укладення договору, та відповідачем було правомірно відмовлено в укладенні такого договору, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
В листопаді 2024 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив, відповідно до яких позивач вказує на законність позовних вимог з огляду на те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми цивільного закону. Побутовий споживач вправі укладати договір шляхом приєднання до публічної оферти оператора системи, а відповідач, будучи суб'єктом господарювання у сфері електропостачання, зобов'язаний укласти із позивачем договір на умовах публічного договору.
Інші клопотання/заяви/пояснення до суду від сторін не надходили.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.09.2024, відомості щодо власника майна за адресою: АДРЕСА_3 відсутні.
20.12.2007 між ТОВ «Підприємство «Київ» (наймодавцем) та ОСОБА_1 (наймачем) було укладено договір № 4/33 найма житлового приміщення, відповідно до умов якого наймодавець надав наймачу і членам його сім'ї у безстрокове користування житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи відсутні докази належності ТОВ «Підприємство «Київ» зазначеної квартири на праві власності, а також позивачем не було залучено до участі в розгляді справи зазначене товариство.
Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 11.04.2018.
В листопаді 2021 року позивача звернувся до відповідача із проханням укласти договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за вказаною адресою, однак, листом від 06.12.2021 № 1/3/012/С-40187, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» повідомило про необхідність надання для укладення договору, зокрема, документ на підтвердження права власності на об'єкт нерухомості та/або права користування.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що під час розгляду заяви із доданими до неї документами відповідачем порушено вимоги законодавства, безпідставно відмовлено в укладенні договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, однак, договір між сторонами фактично є укладеним шляхом приєднання, що заперечується відповідачем, а тому позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що позивачем не надано достатніх документів на підтвердження належного володіння об'єктом нерухомості, заяви позивача були розглянуті в межах наданих поводжень із дотриманням встановлених вимог, а відтак позовні вимоги є безпідставними.
Перевіряючи обгрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно із п.п. 1-3 ч. 1, 6 та ч. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статей 638, 651 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, відносини між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 р. № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 р. № 312, регулюються взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.
Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, процеси та процедури для забезпечення формування даних щодо обсягу виробленої, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії з метою використання таких даних на ринку електричної енергії, права та обов'язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків із дотриманням рівних прав і без дискримінації учасників ринку електричної енергії регулюються Кодексом Комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 311.
Кодексом Систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 310, визначені вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини оператора систем розподілу, користувачів систем розподілу та замовників послуги з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.
Згідно з п.п. 1.1.2 п. 1.1 Розділу І ПРРЕЕ, побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність); колективний побутовий споживач - юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність.
Відповідно до п. 2.1.8 глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи: 1) заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об'єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі;
2) для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), роздрукований із мережі Інтернет, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР; для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті); 3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об'єкта споживача), крім випадків укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з підпунктом 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний користуватись електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Статтями 4, 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтями 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З наявних у справі доказів вбачається, що позивач звернувся до відповідача із проханням укласти договір споживача про надання послуг із розподілу (передачі) електричної енергії, однак, відповідач на підставі вимог закону та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), відмовив позивачу в укладенні договору з огляду на неподання достатніх документів на підтвердження, зокрема, права власності на об'єкт нерухомості та/або законного володіння цим об'єктом на підставі договору найму, укладеному у відповідності до вимог закону щодо зазначеної категорії договорів.
Відмова товариства позивачем у встановленому законом порядку оскаржена не була, докази визнання в судовому порядку неправомірною відмови відповідача в укладенні договору суду надано не було, а також ці вимоги не є предметом розгляду даного спору.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів на підтвердження того, що позивач є законним власником/користувачем об'єкту нерухомості, має право на укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, як наймач житлового приміщення, та між сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, а відтак вимоги щодо визнання договору укладеним між позивачем та відповідачем шляхом приєднання є недоведеними та безпідставними.
Слід окремо зазначити про те, що, вказуючи на безпідставність відмови відповідача в укладенні договору, позивачем такі дії відповідача у встановленому законом порядку оскаржено не було, однак, пред'явлено позовні вимоги про визнання договору укладеним, що фактично свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту прав.
Суд відмічає, що інші обґрунтування позовних вимог не спростовують наведених в цьому рішенні висновків суду про відсутність достатніх підстав для визнання договору укладеним в судовому порядку.
Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено, а судом не встановлено підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання договору укладеним, фактично позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, а відтак в задоволенні позовних вимог за наведених в позові обґрунтувань слід відмовити
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
На підставі викладеного, та керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів та визнання договору укладеним відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 17.12.2024.
Суддя Леся БУДЗАН