Справа № 755/12688/22
про залишення заяви без розгляду
"12" грудня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Назарової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду в м. Києві, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересованої особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини,
08 грудня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 із заявою в порядку окремого провадження за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини, відповідно до якої просила суд:
«Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , що відбувся 17.08.2021 року (сімнадцятого серпня дві тисячі двадцять першого року) у місті Москва (Російська Федерація), матір'ю якого є ОСОБА_1 (паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 19.09.2006, РНОКПП: НОМЕР_2 ) та батьком якого є громадянин України ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 24.03.2005, РНОКПП: НОМЕР_4 ).»
Обґрунтовуючи свою заяву, заявниця посилалась на те, що у березні 2015 року, з метою прийняття участі у клінічному дослідженні, заявниця разом з ОСОБА_2 переїхала до м. Москва, Російська Федерація, де базувалися медичні заклади. На території Російської Федерації перебували на підставі посвідок на тимчасове проживання. 14.10.2015 року між нею та громадянином України ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований у Таганському відділі РАЦС Управління РАЦС м. Москви (Російська Федерація). 17.08.2021 року у міській клінічній лікарні ім.О.К.Єрамішанцева (м. Москва) у подружжя заявниці та ОСОБА_2 народилась спільна дитина, на підтвердження чого заявниця надає копію медичного свідоцтва про народження серії 45А №1011184 від 17.08.2021, виданого державною бюджетною установою хорони здоров'я «Міська клінічна лікарня ім.О.К.Єрамішанцева» (м. Москва). Заявниця, посилаючись на значний обсяг своєї медичної документації, вказує про те, що оригінал медичного свідоцтва про народження дитини нею був втрачений. Співробітники міської клінічної лікарні ім.О.К.Єрамішанцева (м. Москва) відмовилися як офіційно реєструвати її письмову заяву про видачу дубліката медичного свідоцтва, так і надавати на неї письмову відмову. У зв'язку з повномасштабним нападом Росії на Україну, заявниця та ОСОБА_2 вирішили не продовжувати строк дії посвідок на тимчасове проживання в Російській Федерації, який у заявниці закінчився 06.02.2022, а у ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змушені були виїхати до Вірменії, а надалі до Грузії. Оскільки у дитини відсутнє свідоцтво про народження, перетин кордону разом із нею наразі є неможливим, а тому дитина залишилась у м. Москва, де про неї зараз піклуються його бабуся ОСОБА_4 . У жовтні 2022 року заявниця переїхала до м. Києва та наразі проживає у Дніпровському районі, на підтвердження чого надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
19.12.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини передано на розгляд до Селидівського міського суду Донецької області (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Пушкіна 4).
15 березня 2023 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року скасовано, а цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини - направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
22 березня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа 755/12688/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересованої особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини.
27 березня 2023 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
10 квітня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у вказаній цивільній справі, визначено розгляд справи за правилами окремого провадження.
14.06.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини залишено без розгляду.
06 грудня 2023 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року скасовано, а цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини - направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
20 грудня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа 755/12688/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересованої особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини.
16 січня 2024 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
У судовому засіданні, яке відбувалось 28.02.2024 року, протокольною ухвалою було визнано явку заявниці ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 до Дніпровського районного суду міста Києва обов'язковою для дачі особистих пояснень. В судовому засіданні оголошено перерву до 04.04.2024 року об 14 год. 00 хв.
02.04.2024 року (вх.№18855) від представника заявника - адвоката Селівакіна І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
04.04.2024 року у судовому засіданні протокольною ухвалою суду в частині неявки представника заявника клопотання задоволено, визнано його неявку до суду неможливою через стан здоров'я. В той же час, оскільки відомостей про причини неявки заявниці та заінтересованої особи до суду не надійшло, їх неявка до суду визнана неповажною. В судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.2024 року об 14 год. 00 хв.
У судовому засіданні, яке відбувалось 28.05.2024 року, суд, заслухавши вступне слово заявниці, оголосив перерву до 10.07.2024 року на 14 год. 00 хв., у зв'язку з виниклою необхідністю отримати від заінтересованої особи докази на підтвердження заявлених вимог, а також через зайнятість Головуючого судді в судовому засіданні іншої цивільної справи.
10.07.2024 року довідкою секретаря судових засідань цивільна справа №755/12688/22 знята з розгляду, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. на лікарняному. Справу призначено на 11.09.2024 року.
11.09.2024 року (вх.№49501) від представника заявника - адвоката Селівакіна І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.09.2024 року у судовому засіданні було визнано причини неявки заявниці та її представника до зали судових засідань неповажними та з метою непорушення їхнього права на участь в судовому засіданні, судове засідання відкладено до 16.10.2024 року на 12 год. 00 хв. Зобов'язано заявника та його представника надати в наступне судове засідання документи, які підтверджують дійсні причини їхньої неявки в судове засідання, призначене на 11.09.2024 року.
16.10.2024 року (вх.№56573) від представника заявника - адвоката Селівакіна І.О. надійшла заява про розгляд справи без участі представника заявниці та заінтересованої особи ОСОБА_2
16.10.2024 року (вх.№ЕП-11822) від заявниці ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі заявниці.
16.10.2024 року (вх.№ЕП-11823) від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні, яке відбувалось 16.10.2024 року, враховуючи той факт, що явка ОСОБА_1 до суду була визнана судом обов'язковою, доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду заявницею, заінтересованою особою ОСОБА_2 та адвокатом не подано, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2024 року на 11 год. 00 хв.
13.11.2024 року довідкою секретаря судових засідань цивільна справа №755/12688/22 знята з розгляду, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. у нарадчій кімнаті по цивільній справі №755/9425/22. Справу призначено на 12.12.2024 року.
Судом встановлено, що в судові засідання - 28 лютого 2024 року, 04 квітня 2024 року, 10 липня 2024 року, 11 вересня 2024 року, 16 жовтня 2024 року, 13 листопада 2024 року, 12 грудня 2024 року заявниця ОСОБА_1 не з'являлась, при цьому її явка у судове засідання для дачі особистих пояснень та подання доказів, необхідних для з'ясування фактичних обставин справи, була визнана обов'язковою.
Оцінивши наявні у справі докази стосовно належного повідомлення учасників цивільного процесу про час та місце розгляду, суд приходить до висновків про наявність підстав для залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. За змістом положень ч.3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як убачається з матеріалів справи, заявниця систематично не з'являлась у призначені судові засідання, при цьому остання належним чином повідомлялась про призначені судові засідання.
Таким чином, незважаючи на те, що заявник був ініціатором судового процесу, вважаючи, що його права були порушені, в подальшому свідомо нехтував своїми процесуальними правами та обов'язками, не з'являючись у судові засідання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз п.3 частини першої ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Така позиція висловлена Верховним судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13.
Частина 2 та 5 ст. 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Частина 1 ст. 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, в їх системному зв'язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересованої особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини, оскільки вищенаведені обставини свідчать про втрату заявником заінтересованості у вирішенні даного спору, в той же час з урахуванням предмету спору та суб'єктивного складу сторін проведення судового розгляду справи у відсутності заявника суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.
Як передбачено п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересованої особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.
Повний текст ухвали суду складений 16 грудня 2024 року.