Справа №:755/20868/24
Провадження №: 1-кс/755/3825/24
"09" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 листопада 2024 року за № 12024100040004012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого суду надійшло вказане клопотання, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 (входить у групу прокурорів згідно постанови про визначення групи від 28 листопада 2024 року) про арешт майна, у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР 28 листопада 2024 року за № 12024100040004012, у порядку ст. 170 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.
У клопотанні вказується, що Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження у ході якого встановлено, що 28 листопада 2024 року, приблизно о 11 год. 20 хв., у ОСОБА_5 , перебуваючи біля приватного будинку за адресою: м. Києві, вул. Гродненська, буд. 26, виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю шляхом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , із застосуванням вогнепальної зброї.
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, свідомо передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, перебуваючи біля приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , маючи на меті принизити честь та гідність потерпілого та самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, здійснив постріл з рушниці Hatsan BTS12 12 калібру, в область тулуба потерпілого ОСОБА_6 , чим завдав останньому фізичного болю та тілесних ушкоджень, з місця вчинення злочину ОСОБА_5 зник.
В ході проведених оперативно-розшукових заходів, було встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетний ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 в квартирі, що на праві власності належить ОСОБА_7 .
Так, відповідно до ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 237 КПК України, слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, 28 листопада 2024 року, в присутності двох запрошених понятих, в період часу з 15 години 25 хвилин до 17 години 02 хвилин було проведено обшук в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою безпосереднього переслідування особи яка може бути причетна до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
В подальшому в ході обшуку було виявлено та в подальшому вилучено: рушницю Hatsan BTS12 12 калібру № НОМЕР_1 в чохлі з магазинами; набої 12 калібру у кількості 7 штук; перчатки чорного кольору; дозвіл на зброю НОМЕР_7; предмет схожий на ніж; штани з ремінем чорного кольору; жилетка чорного кольору; кофта чорного кольору куртка чорного кольору; кепка; набої 12 калібру у кількості 73 штуки; взуття чорного кольору (розмір 42); ключі від автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Samsung S22» IMEI1- НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 з сім картками з номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 .
28 листопада 2024 року вилучене майно постановою слідчого визнано речовими доказами.
Отже,наявні підстави передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, для накладення арешту на вилучене майно.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Слідчий ОСОБА_3 вказане клопотання підтрима з описаних у ньому передумов.
Також, слідчим суддею, враховуючи норми ст. 22, 26, 172 КПК України, щодо того, що неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, визнано за можливе провести цей судовий розгляд за даної явки.
ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 170. Накладення арешту на майно
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, […].
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Вирішуючи питання про арешт майна з метою збереження речових доказів, слідчий суддя повинен встановити, чи єдостатні підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Дана стаття КПК (ст. 98) регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1). Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
При цьому, слушним буде зауважити, що кожна річ може бути, у порядку ст. 110 КПК, визнана речовим доказом, якщо має значення, на переконання слідчого або прокурора, для кримінального провадження, однак визнання компетентною особою того чи іншого предмета речовим доказом не визначає його як річ,що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, для цілей передбачених ч. 3 ст. 170 КПК, а лише вказує на його речове походження.
Питання відповідності майна критеріям ст. 98 КПК, для цілей визначених п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК, аналізується під час розгляду клопотання про арешт такого майна у порядку ст. 94 КПК слідчим суддею виходячи з фактичних обставин справи та суті вчинюваного кримінального правопорушення.
В цьому випадку, наведене майно, згідно постанови слідчого від 28 листопада 2024року, визнано речовим доказом, у порядку ст. 98 КПК, з наведеним відповідних мотивів такого визнання.
В свою чергу, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК встановлено, що це майно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, котре розслідується у межах кримінального провадження.
Відповідність критеріям ст. 98 КПК слідує і з встановленої нині моделі вчинення злочину за ст. 296КК, позаяк цей (- ці) матеріальний (- ні) об'єкт (- и) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Обставини передбачені абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК також є дійсними, враховуючи аргументи відображені у клопотанні щодо мети арешту.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
З огляду на зазначене, слідчий суддя погоджується з позицією про те, що необхідно накласти арешт на майно, на підставі ст. 170 КПК, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другій статті 170 цього Кодексу.
V. ВИСНОВОК
Отже, є дійсними обставини регламентовані п. 1 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України.
Вказане майно відповідає критеріям ч. 10 ст. 170 КПК України.
З огляду на зазначене, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене 28 листопада 2024 року під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: рушницю Hatsan BTS12 12 калібру № НОМЕР_1 в чохлі з магазинами; набої 12 калібру у кількості 7 штук; перчатки чорного кольору; дозвіл на зброю НОМЕР_7; предмет схожий на ніж; штани з ремінем чорного кольору; жилетка чорного кольору; кофта чорного кольору куртка чорного кольору; кепка; набої 12 калібру у кількості 73 штуки; взуття чорного кольору (розмір 42); ключі від автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Samsung S22» IMEI1- НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 з сім картками з номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , шляхом позбавлення права розпорядження, користування та відчуження.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1