ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2024Справа № 910/8418/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Київської міської державної адміністрації
про стягнення 151616,97 грн
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Літовка М.В.
Представники сторін:
Від позивача: Кравченко О.П.
Від відповідача: не з'явились
В судовому засіданні 09.12.2024 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської державної адміністрації про стягнення 151616,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою суду від 11.07.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.07.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 11.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
03.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що не споживає комунальні послуги та не укладав з позивачем договорів з цього приводу, квартира № 15 у будинку № 10/19 по вулиці Юрія Поправки в місті Києві перебуває в користуванні не встановлених осіб, а не відповідача, а тому позовні вимоги є безпідставними. Крім того, відповідач вказує, що квартири не платників необхідно відключити від мереж та споживання комунальних послуг.
10.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги, вказує на те, що власність зобов'язує, а тому саме на відповідача як на власника квартири покладається обов'язок її утримувати та сплачувати комунальні послуги. Договір на надання комунальних послуг є публічним, та вважається укладеним зі споживачем після його офіційного оприлюднення. Крім того, порядок відключення споживачів від теплопостачання нормативно врегульований, та в даному випадку не може бути застосований.
24.09.2024 від позивача надійшла заява про стягнення заборгованості.
25.09.2024 від відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив.
30.09.2024 від позивача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 23.10.2024 судом призначено у справі судове засідання на 07.11.2024, зобов'язано сторін надати суду додаткові пояснення та докази, з урахуванням поданих заяв по суті спору
31.10.2024 та 04.11.2024 від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2024.
04.11.2024 на електронну адресу суду надійшли пояснення у справі № 910/8418/24. Електронний лист не підписаний ЕЦП, а тому дані пояснення не приймаються судом до уваги.
В судовому засіданні 07.11.2024 оголошено перерву до 21.11.2024.
08.11.2024 від відповідача надійшли пояснення.
19.11.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 21.11.2024 оголошено перерву до 09.12.2024.
В судове засідання 09.12.2024 представник відповідача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
На підставі ліцензії на постачання теплової енергії, виданої за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 198 від 01.06.2012 (переоформлено рішенням від 21.06.2016 № 1159), ТОВ "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, у будинку № 10/19 по вул. Поправки Юрія (колишнє найменування Миколи Лебедєва) у місті Києві.
Положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII (в редакції 01.10.2015), передбачалось, що виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
ТОВ "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва. Відповідна інформація розміщена на веб- сторінці Київської міської державної адміністрації за посиланням: https://dzki.kyivcitv.gov.ua/content/vvkonavci-komunalnvh-poslux.html?Print Version.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з 26.11.2010, власником 207/400 та 69/400 (загалом 276/400, що становить 69% від загальної площі) квартири 15, по вул. Поправки Юрія (Миколи Лебедєва), 10/19, в м. Києві, є Київська міська державна адміністрація, код ЄДРПОУ: 00022527. Право власності було набуто відповідачем на підставі договорів міни, посвідчених приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Позняковою С.В. від 04.08.2010 за № 2235, 2238.
Інформація про власника 31% від загальної площі квартири № 15 по вул. Поправки Юрія, 10/19 у місті Києві в реєстрі відсутня.
Позивач просить стягнути з відповідача вартість опалення/постачання теплової енергії у сумі 87836,42 грн за період з жовтня 2014 року по березень 2024 та вартість гарячого водопостачання у сумі 30499,66 грн за період з липня 2014 по червень 2024. Та нараховані на заборгованість 3% річних у сумі 7380,02 грн за період з липня 2014 по 23.02.2022 та втрати від інфляції у розмірі 25900,87 грн за період з липня 2014 по 23.02.2022.
Взаємовідносини між ТОВ "Євро-Реконструкція" та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема вимогами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (Правила № 630) та умовами Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (типовий договір), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Правила № 830), Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (Правила № 1182), Законом України № 1875-1V від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2119-VIII від 22.06.2017 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», іншими нормативними документами у сфері надання комунальних послуг.
Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил № 630 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки.
В подальшому у п. 18, 20 Правил № 630 були внесені зміни (чинні до моменту втрати чинності Правилами № 630 01.05.2022): розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
З урахуванням норми п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 , індивідуальним споживачем є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово- комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-1V (діяв з моменту виникнення спірних правовідносин до 01.05.2019 року) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як зазначає позивача, 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№ 103(4503)) Позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 року (№ 111(4511)).
Оскільки, згідно з ч. 2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Законом України № 2189 - VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (Відповідача), так і на виконавця (Позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як вказує позивача типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" 13 жовтня 2021 року.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги-отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача (зокрема довідка про осіб, проживаючих за вказаною адресою).
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Вказана норма кореспондується зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Як уже було зазначено вище відповідач є власником 276/400 (69 %) квартири АДРЕСА_1 з 2010 року і по теперішній час.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, не зважаючи на відсутність підписаного сторонами індивідуального договору на постачання гарячої води та теплової енергії на опалення, відповідач як власник частини квартири АДРЕСА_1 зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, необхідні для належного утримання його майна.
Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.
Як уже було зазначено вище позивачем заявлено до стягнення вартість послуг спожитих з 2014 по 2024 роки.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідача протягом спірного періоду не надходило.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг за адресою вул. Поправки Юрія (Миколи Лебедєва), 10/19, в м. Києві надано: акт поставки на комерційний облік приладів обліку теплової енергії споживача; акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальні періоди 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024; щомісячні звіти по тепло споживанню з 2016-2024; корінці нарядів на включення та відключення об'єкта тепло споживання з 2014-2024; відомості знятих показників з приладу обліку будинкового лічильника гарячого водопостачання по вул. Поправки Юрія (Миколи Лебедєва), 10/19, в м. Києві з травня 2021 по травень 2024. Також до матеріалів справи долучено бухгалтерську довідку за послуги гарячого водопостачання/постачання гарячої води станом на 01.06.2024 з липня 2014, згідно якої сума заборгованості за спожиті в квартирі № 15 по вул. Поправки Юрія (Миколи Лебедєва), 10/19, в м. Києві комунальні послуги становить 30499,66 грн. Згідно розрахунку суми боргу за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії станом на 01.06.2024 з жовтня 2014, заборгованість по квартирі № 15, вул. Поправки Юрія (Миколи Лебедєва), 10/19, в м. Києві складає 87836,42 грн.
Розрахунок спожитої теплової енергії здійснений на підставі Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку 10/19, по вул. Поправки Юрія, в місті Києві здійснюється приладом комерційного обліку SKS-3 - заводський номер 019315, який забезпечує загальний облік споживання теплової енергії (централізоване опалення та гаряче водопостачання), мешканцями Будинку (Акт постановки приладу на облік, Акти готовності приладу обліку до роботи в опалювальні періоди додаються до позову).
Як зазначає позивач, у звітних відомостях за спожиту теплову енергію, зазначається кількість спожитої теплової енергії за конкретний період (певна кількість днів у місяці), а нарахування проводяться за повний місяць, з урахуванням інформації про кількість спожитої теплової енергії згідно показників будинкового засобу обліку за попередній та наступний період. Інформація про показання індивідуальних вузлів розподільного обліку, отримана виконавцем від споживача або знята під час контрольного огляду, вноситься до автоматизованої системи розрахунків, яка забезпечує розподіл загальних обсягів споживання теплової енергії між співвласниками будинку (з урахуванням загального обсягу споживання, визначеного за показаннями будинкового вузла комерційного обліку), згідно вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 № 315 (в редакції наказу від 28.12.2021 № 358).
Показники будинкового засобу обліку теплової енергії (опалення) розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень а саме: показник спожитої теплової енергії по опаленню будинку згідно будинкового засобу обліку за місяць ділиться на загальну опалювальну площу Споживачів житлового будинку та множиться на розмір опалювальної площі квартири Споживача, внаслідок чого отримується кількість фактично спожитих Гкал споживачем за місяць, яка множиться на встановлений тариф та отримується сума до сплати.
Облік спожитої води, витраченої на потреби гарячого водопостачання в будинку 10/19, по вул. Поправки Юрія, в місті Києві здійснюється приладом комерційного обліку - заводський номер 702579433, який забезпечує загальний облік споживання води (гаряче водопостачання), мешканцями Будинку (Акт постановки приладу на облік, Відомості знятих показників з приладу обліку будинкового засобу обліку гарячого водопостачання додані до матеріалів справи).
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, передбачено, що у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії, плата за надані послуги з гарячого водопостачання справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу.
Нарахування коштів за надані послуги з гарячого водопостачання, згідно Розрахунку суми боргу за послугу з гарячого водопостачання, який додано до позовної заяви, Відповідачу, як користувачу послуг, нараховано вартість спожитих послуг з постачання гарячої води з розрахунку на 1 особу.
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (Методика № 315), в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води: за умови наявності циркуляції - 20 % ; при непрацюючій циркуляції - 10 %.
Згідно п. 2 Методики № 315 загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті.
Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики № 315.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Методики № 315 загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку гарячої води визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку ГВП або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Відповідно до п. 2 Розділу V Методики № 315 обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до п. 2 Розділу ІХ Методики № 315 для цілей розподільного обліку визначається кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою. Про цю кількість осіб власник/наймач приміщення письмово повідомляє виконавця комунальної послуги та/або виконавця розподілу комунальної послуги, при цьому кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою, не може бути меншою від: зареєстрованих у приміщенні - для житлових приміщень; працюючих за штатним розкладом - для нежитлових приміщень; кількості житлових кімнат у квартирі, визначених виконавцем комунальної послуги або виконавцем розподілу комунальної послуги, якщо власник/наймач житлових приміщень не надав інформацію про кількість зареєстрованих осіб або у приміщенні не зареєстровано жодної особи; визначених виконавцем комунальної послуги або виконавцем розподілу комунальної послуги для нежитлових приміщень, власник/наймач якого не надав інформацію про кількість працюючих за штатним розкладом,- за загальною площею приміщення згідно з таблицею 2 цієї Методики.
Отже, позивач обгрунтовано нараховував вартість споживання гарячої води в розрахунку на 1 особу, оскільки, власник не повідомив кількості проживаючих осіб, а дані про зареєстрованих у квартирі осіб відсутні.
Відповідно до Правил № 630 (чинного на момент виникнення правовідносин) споживач має право на: 1) зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання); 2) усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг; 3) несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.
Отже, для зменшення вартості комунальних послуг чи звільнення від їх оплати споживач (власник) зобов'язаний був вчинити дії, зокрема повідомити надавача послуг про наявність підстав для зменшення чи несплати комунальних послуг та опломбувати запірні вентилі.
Згідно п. 42 Правил № 830 (чинних) споживач має право: 7) на зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі або зниження її якості; 12) відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції);
В п. 45 Правил № 830 передбачено наступні обов'язки споживача: 11) інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 13) у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідно до п. 43 Правил № 1182 (чинних) споживач має право: 1) одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами договору; 5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за послугу у разі її ненадання, надання не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості; 7) на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції);
Правам споживача кореспондуються наступні обов'язки у п. 45 Правил № 1182 - 11) інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 11-1) інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов'язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі; 13) у разі відключення його приміщення від систем (мереж) постачання гарячої води в установленому законодавством порядку відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідач вказує на проживання у квартирі не встановлених осіб та не споживання ним житлово-комунальних послуг. Проте, він як власник зобов'язаний утримувати належним чином своє майно, та повідомляти надавача послуг про обставини, які є підставою для зменшення плати чи несплати комунальних послуг. Однак, суду не було надано доказів того, що відповідач як власник, виконував свої обов'язки, передбачені цивільним законодавством та законодавством у сфері житлово-комунальних послуг.
У разі проживання в квартирі осіб без його згоди, як власника, він зобов'язаний утримувати своє майно належних чином і за потреби захищати його, а не перекладати свої обов'язки на надавача комунальних послуг.
Суду не було надано доказів того, що з боку відповідача, як власника квартири, заявлялись претензій до позивача щодо якості та обсягу наданих послуг чи повідомлялось про наявність підстав для не сплати послуги чи зменшення їх вартості. Тобто докази того, що відповідач повідомляв про відсутність споживача у спірній квартирі та не споживання з його боку комунальних послуг, суду надані не були і про наявність таких доказів, також не повідомлялось відповідачем.
Отже вірогідними доказами з боку позивача доведено надання позивачу комунальних послуг у спірний період.
Однак, суд не погоджується з твердженнями позивача про його право звертатись до відповідача, як власника частини квартири, і як солідарного боржника у зобов'язанні щодо сплати всього розміру спожитих комунальних послуг.
Відповідно до пю6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 543 ЦК України У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, з вищезазначених норм вбачається, що солідарний обов'язок нарівні з індивідуальним споживачем (якими є співвласники квартири АДРЕСА_2 ) виникає у осіб, що зареєстровані в квартирі або живуть в ній з дозволу індивідуального споживача (власника).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Згідно ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Як передбачено ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Тобто співвласник квартири, як індивідуальних споживач, не має солідарного обов'язку щодо сплати усього обсягу спожитих комунальних послуг, а зобов'язаний оплатити послуги, надані відповідно до обсягу квартири, власником якої він є.
Відсутність інформації про власника 31% від загальної площі квартири № 15 не створює у відповідача обов'язку сплачувати за комунальні послуги, надані не встановленому споживачу (власнику 31% від площі квартири).
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу пропорційно площі квартири, власником якої є відповідач. Отже з відповідача підлягає стягненню сума осиного боргу у розмірі 81651,90 грн.
Позивачем також заявлено стягнення 3% річних у розмірі 7380,02 грн та втрат від інфляції у розмірі 25900,87 грн за період з 01.07.2014 по 23.02.2022.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд перевірив розрахунки позивача та вважає їх обґрунтованими та арифметично вірним. Проте, оскільки, вартість наданих відповідачу послуг є меншою, з огляду на частку власності у квартирі, суд здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції пропорційно площі квартири, власником якої є відповідача. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 5092,21 грн та втрати від інфляції у розмірі 17871,60 грн.
Положеннями частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих статтею 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини по справі "Ващенко проти України" (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначив, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідач не надав суду доказів відсутності у нього обов'язку сплачувати кошти на утримання його майна в розрізі спожитих комунальних послуг.
Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх часткового задоволення.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Київської міської державної адміністрації (03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31. Корпус 2; ідентифікаційний код: 00022527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код: 37739041) суму основного боргу у розмірі 81651 (вісімдесят одну тисячу шістсот п'ятдесят одну) грн 90 коп. 3% річних у розмірі 5092 (п'ять тисяч дев'яносто дві) грн 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 17871 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн 32 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 36684,18 грн, 3% річних у розмірі 2287,81 грн та втрат від інфляції у розмірі 8029,27 грн
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 17.12.2024
Суддя І.В.Усатенко