Справа № 554/10806/23 Номер провадження 11-кп/814/2174/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22023170000000203 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтава від 15 листопада 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.435-1, ч.2 ст.345 та ч.ч.2,3 ст.436-2 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 12 січня 2025 року.
В задоволенні клопотання захисника про визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність на розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК України ризикам.
Суд не враховав, що обвинувачений постійно проживає за однією адресою разом зі своїми мамою та бабусею, тобто має міцні соціальні зв'язки, працевлаштований, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, яка вважала ухвалу суду законною і обгрунтованою та просила залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він не працевлаштований, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за одне з яких передбачено покарання від п'яти до восьми років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити дії, спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При цьому, всупереч доводам захисника, існує ризик впливу ОСОБА_8 на свідків, експертів чи спеціалістів, з метою зміни ним своїх показань чи відмови від них.
Про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінальних правопорушень, об'єктом яких є національна безпека України; авторитет органів державної влади; встановлений порядок несення військової служби; мир, безпека людства та міжнародний порядок.
Доводи захисника про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних, не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м.Полтава від 15 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4