Справа №345/4047/24
Провадження № 1-кп/345/297/2024
17.12.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024091170000242 про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина і уродженця Республіки Молдова, Кахульського району, с. Ларга, посвідка на постійне проживання № 900067467 від 25.11.2021, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, розлученого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
ОСОБА_2 заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
22.04.2024 близько 14 год. ОСОБА_2 перебував на земельній ділянці, що біля будинку № 60, вулиці Долинська, м. Калуша та косив траву. Вказані дії були помічені ОСОБА_6 і він попрямував до ОСОБА_2 , щоб зробити останньому зауваження з приводу його дій.
В цей час, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт через те, що ОСОБА_2 косить траву на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_6 та яка розташована поблизу будинку, де він проживає. В ході словесного конфлікту ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перемістились на дорогу загального користування, де в останнього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров'я ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс цілеспрямований удар кулаком в область носа ОСОБА_6 , а потім у вухо справа, в результаті чого останній не втримав рівновагу та впав на землю. Після цього ОСОБА_2 сів на тулуб ОСОБА_6 та наніс декілька цілеспрямованих ударів кулаком в область грудної клітки ОСОБА_6 .
Після цього, коли ОСОБА_6 піднімався із землі ОСОБА_2 наніс один цілеспрямований удар ногою в область грудної клітки справа ОСОБА_6 .
Унаслідок умисно нанесених ударів потерпілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з двобічними переломами ребер, забоєм правої легені, пневмомедіастинумом та правобічним пневмогемотораксом, що викликало необхідність проведення операції (23.04.2024 р. Дренування правої плевральної порожнини за Бюлау), що відповідно до висновку експерта від 10.05.2024 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення; садно завушної ділянки справа, синець в ділянці голови відносяться до легких тілесних ушкоджень.
До початку судового розгляду потерпілим до обвинуваченого заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Потерпілий позовні вимоги мотивує тим, що за результатом неправомірної поведінки ОСОБА_2 йому були спричинені: перелом 4 ребер з правого боку з проникненням зламаного ребра в праву легеню, перелом 2 ребер лівого боку, гематома правого ока, гематома правого вуха. Потерпілий зазначає, що вартість витрат, пов'язаних із його лікуванням, підтверджена випискою з медичної карти стаціонарного хворого та відповідними призначеннями лікарями та чеками на загальну суму 8311,55 грн.
Також протиправними діями обвинуваченого потерпілому було завдано моральну шкоду, яка виразилась, окрім іншого, в надмірних хвилюваннях за стан свого здоров'я, необхідності змінювати звичний спосіб життя та непоправному ушкодженні його здоров'я. Вказана травма завдала шкоди не лише звичному ритму життя потерпілого (тривалий час під час лікування відчував гострий біль у грудній клітці та інший дискомфорт), також потерпілий потребував сторонньої допомоги, був змушений приймати протибольові медикаменти.
Тому потерпілий просить стягнути з обвинуваченого 8311,55 грн. майнової шкоди, а також 200 000,00 грн. моральної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він тривалий час проживає на території України і добре володіє українською мовою. Послуг перекладача не потребує. Свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав частково, адже вважає, що це потерпілий провокував його своїми словами і діями. Надавати більш детальні пояснення щодо подій, які мали місце 22.04.2024 відмовився посилаючись на ст. 63 Конституції України. Цивільний позов потерпілого визнає частково. Готовий відшкодувати потерпілому витрати на ліки. А от щодо моральної шкоди, то в цій частині позов заперечує.
Поряд з частковим визнанням обвинуваченим своєї вини, його вина доводиться показами потерпілого та свідків, які були допитані під час судового розгляду.
Так потерпілий ОСОБА_6 підтвердив обставини, які зазначені в обвинувальному акті, Пояснив, що 22.04.2024 він був біля свого будинку і в стані сп'яніння не перебував. В цей час в нього дома був брат ОСОБА_8 . Потерпілий побачив, що сусід ОСОБА_9 почав косити траву на його земельній ділянці і висловив зауваження останньому з цього приводу. ОСОБА_9 відповів, що вони незаконно захопили цю земельну ділянку. Таким чином між ними виник словесний конфлікт. ОСОБА_9 сказав, що щось покаже і для цього потерпілий підійшов до обвинуваченого. Після цього ОСОБА_9 одразу вдарив його рукою в обличчя. Від цього удару він впав на землю, а обвинувачений сів на нього і почав наносити удари кулаками по тілу. Ударів було близько 15 і вони були сильними. Це відбувалось на обочині дороги на траві і тривало близько 4 хвилин. Ці події бачили сусідка ОСОБА_10 і брат ОСОБА_11 , які підбігли до них. ОСОБА_9 встаючи з нього ще раз вдарив ногою і сказав не «тягатись» з молодими. ОСОБА_9 також вдарив і брата ОСОБА_8 . Потерпілий категорично ствердив, що він ОСОБА_2 не бив, адже має проблеми з лівою рукою. Після цих подій він пішов додому і через деякий час відчув, що його самопочуття погіршується, проте, за медичною допомогою звернувся лише наступного дня. Фізичну біль відчуває і до цього часу. Обвинувачений пробачення в нього не просив. Останній конфліктує з також з іншими сусідами. Вважає, що його слід покарати суворо. Цивільний позов підтримує.
Свідок ОСОБА_12 розповів суду, що в двадцятих числах квітня 2024 року (точної дати не пам'ятає) перебував в будинку брата ОСОБА_13 , оскільки, мав ремонтувати машину. Орієнтовно в післяобідню пору бачив, як сусід ОСОБА_14 косив траву неподалік. ОСОБА_6 зробив зауваження ОСОБА_2 і вони почали словесно конфліктувати. Потім перемістились і пропали з його поля зору. За декілька секунд після цього прибігла сусідка і сказала, що ОСОБА_15 б'ють. Свідок побіг за межі подвір'я на місце події. Побачив, що брат ОСОБА_16 лежить на траві, а ОСОБА_14 сидить на ньому і наносить удари ОСОБА_17 обома руками. Коли свідок підійшов на відстань приблизно 2-3 метри, то ОСОБА_2 піднявся і ще один раз вдарив ОСОБА_18 ногою. Після цього ОСОБА_2 також вдарив лівою рукою свідка в губу. Далі свідок допоміг брату ОСОБА_19 дійти до хати, адже того боліло все тіло. В подальшому сусідка ОСОБА_20 і ОСОБА_21 поїхали в аптеку та купили обезболюючі ліки, які він особисто вколов братові ОСОБА_19 . Проте, наступного дня братові стало гірше і була викликана бригада швидкої допомоги. Свідок ствердив, що він не бачив, щоб потерпілий наносив будь які удари обвинуваченому.
Свідок ОСОБА_21 розповів суду, що самої сутички між обвинуваченим і потерпілим він не бачив, але одного дня в квітні цього року перебував будинку потерпілого, адже допомагав ремонтувати машину. Коли він з ОСОБА_22 перебував в будинку, то забігла сусідка ОСОБА_20 і сказала що ОСОБА_23 б'ють. ОСОБА_11 побіг на допомогу братові. Вслід за ним побігла і сусідка. Далі свідок особисто через вікно бачив як ОСОБА_2 вдарив кулаком в лице ОСОБА_24 . Коли потерпілий ОСОБА_6 прийшов до хати, то казав, що його болить все тіло і приліг на ліжко. Пояснив, що його побив ОСОБА_14 через земельний спір. Десь через годину свідок і сусідка поїхали в аптеку, де придбали обезболюючі ліки для потерпілого.
Свідок ОСОБА_25 розповіла, що проживає по сусідству з обвинуваченим та потерпілим. В родинних стосунках з ними не перебуває, а є лише однофамілицею потерпілого. 22.04.2024 року поралась на грядці і приблизно в обідню пору чула голосну розмову. Коли підняла голову, то побачила як ОСОБА_14 і ОСОБА_26 йдуть в сторону дороги і розмахують руками. Про що саме вони розмовляли, вона не чула. Коли зупинились біля дороги, то почали шарпати один одного за одяг. Вона почала рухати в їхню сторону і побачила, що ОСОБА_26 впав в траву, а ОСОБА_14 сів на нього і б'є кулаками. Після цього вона пішла і покликала ОСОБА_24 . ОСОБА_11 побіг на дорогу на місце конфлікту, а вона йшла вслід за ним. Коли вона підбігла ближча, то ОСОБА_26 встав, але хитався і мав сліди крові на голові. Коли ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_27 , то останній вдарив кулаком також і ОСОБА_8 . Будучи вже дома, ОСОБА_26 жалівся, що його болять ребра. Вона сіла в автомобіль разом з ОСОБА_21 і поїхали в аптеку, де купили обезболюючі ліки. ОСОБА_11 зробив укол брату ОСОБА_17 . Наступного дня ОСОБА_6 погіршало і він не міг встати з ліжка. Цього дня вже викликали поліцію і швидку допомогу. Свідок ствердила, що ОСОБА_2 наніс як мінімум три удари ОСОБА_6 , але в які саме ділянки тіла він бив, то вона не бачила.
Таким чином, показами потерпілого і вище зазначених свідків підтверджується час і місце вчинення злочину, а також послідовність протиправних дій ОСОБА_2 по відношенню до потерпілого ОСОБА_6 . Також цими поясненнями повністю спростовуються твердження обвинуваченого про вокативні дії потерпілого, які б давали обвинуваченому право застосовувати насильство щодо потерпілого з метою самозахисту.
Свідок ОСОБА_28 , який є старшим братом потерпілого пояснив, що його брат ОСОБА_16 і інші сусіди мають конфлікти з ОСОБА_2 через земельні спори. Він не був свідок конфлікту між обвинуваченим і потерпілим, але по телефону йому повідомив брат ОСОБА_8 , що ОСОБА_2 побив брата ОСОБА_23 22.04.2024. Особисто він приїхав до брата наступного дня 23.04.2024. На той час ОСОБА_16 з труднощами міг піднятись з ліжка. Він особисто викликав швидку допомогу і повідомив в поліцію. Брат ОСОБА_16 деталей йому не повідомляв, лише сказав, що його побив сусід ОСОБА_2 через те, що той зробив йому зауваження щодо скошування трави. Ще свідок наголосив, що ОСОБА_26 мав проблеми з рукою ще до цього конфлікту і тому він не міг бити обвинуваченого.
Попри те, що цей свідок не був очевидцем подій, які мали місце 22.04.2024, проте, його пояснення додатково підтверджують правдивість показів потерпілого і свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_21 і ОСОБА_25 .
Будучи допитаним в судовому засіданні як свідок ОСОБА_29 , який є сусідом обвинуваченого і потерпілого, розповів, що дозволив ОСОБА_2 косити траву на своєму подвір'ї. Зокрема 22.04.2024 ОСОБА_2 косив траву, а він і його дружина були в цей час на роботі. Десь біля 11-ї години ОСОБА_2 подзвонив йому і повідомив, що на нього напав сусід ОСОБА_6 за те, що той косив траву в нього на подвір'ї. Коли свідок близько 14 год. 30 хв. повернувся додому, то пішов з'ясовувати в Когутів, що вони робили на його земельній ділянці. Федір ОСОБА_30 розповів йому, що ОСОБА_26 вирвав штахетину і закликав його битись. Федір тільки захищався від ОСОБА_18 і під час цього декілька раз вдарив його. Свідок бачив у ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме, рани на губі і на руці. В той же час в ОСОБА_23 тілесних ушкоджень він не бачив. Швидку допомогу ОСОБА_6 викликали лише наступного дня і в цей же день викликали працівників поліції. Свідок охарактеризував ОСОБА_27 як адекватну і добросусідську людину. В той же час, зазначив, що з сусідом ОСОБА_6 в нього періодично виникають конфлікти.
Щодо показів цього свідка, то суд зауважує, що він не був на місці події і не був очевидцем конфлікту, який виник між обвинуваченим і потерпілим. Його покази зводяться лише до переказування версії розвитку подій зі слів обвинуваченого і жодним чином не узгоджуються з показами свідків, які були безпосередніми очевидцями конфлікту. Тому суд не бере до уваги покази цього свідка, адже вони спростовуються показами потерпілого і свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_21 і ОСОБА_25 .
Про допит будь яких інших свідків сторони кримінального провадження не клопотали.
Окрім вище описаних показів, вина обвинуваченого доводиться наступними письмовими доказами, які подані стороною обвинувачення:
-рапортом ТВО старшого інспектора-чергового Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 23.04.2024 року, з якого вбачається, що 23.04.2024 року о 17.23 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_28 про те, що приїхав до брата ОСОБА_6 , який повідомив, що вчора о 16.00 год. його побив сусід ОСОБА_31 ; має синці та болять ребра. При потребі ШМД викличуть. Виїздом слідчо-оперативної групи було встановлено, що 22.04.2024 року близько 14.00 год., перебуваючи у АДРЕСА_2 , на дорозі, неподалік даного будинку, ОСОБА_2 в ході конфлікту, на ґрунті особистих неприязних відносин, спричинив тілесні ушкодження сусіду ОСОБА_6 (а.с.61);
-рапортом ТВО старшого інспектора-чергового Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 23.04.2024 року, з якого вбачається, що 23.04.2024 року о 20.31 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від чергової медсестри Калуської ЦРЛ ОСОБА_8 про те, що до них каретою СШМД доставлений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , діагноз: забій грудної клітки, струс головного мозку, який повідомив, що 22.04.2024 року його побив сусід (а.с. 62);
-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.04.2024 року, в якій ОСОБА_6 повідомив, що 22.04.2024 року близько 14.00 год., перебуваючи на дорозі, неподалік свого місця поживання у м. Калуш, вул. Долинська, в ході словесного конфлікту на ґрунті неприязних відносин сусід на ім'я ОСОБА_31 спричинив йому тілесні ушкодження, наносячи удари руками та ногами по голові та тулубу (а.с. 63);
-заявою ОСОБА_6 на ім'я начальника Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , який 22 квітня в ході раптово виниклого конфлікту наніс йому удари кулаками і ногами, спричинивши тілесні ушкодження; конфлікт був біля чотирнадцятої години неподалік будинку №60 по вул. Долинська в м. Калуш (а.с. 64);
-випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 4179, з якої вбачається, що ОСОБА_6 23.04.2024 року о 21.20 год. був госпіталізований у Калуську ЦРЛ з діагнозом: закрита травма органів грудної клітки (а.с. 69);
-копією карти виїзду швидкої медичної допомоги № 366 А від 23.04.2024 року, з якої вбачається, що 23.04.2024 року о 20.00 год. ОСОБА_6 був доставлений каретою ШМД у приймальне відділення Калуської ЦРЛ, попередній діагноз: забій грудної клітки, струс головного мозку (а.с. 73);
-копією виписки з історії хвороби № 4179 на ім'я ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Калуської ЦРЛ з 23.04.2024 року по 01.05.2024 року з діагнозом: Закрита травма органів грудної клітки. Множинні переломи ребер з обох сторін. Правобічний закритий травматичний пневмоторакс. Підшкірна емфізема справа. Садно завушної ділянки справа. Забій м'яких тканин, гематома правої орбіти (а.с. 82);
-копією опису КТ-обстеження органів грудної клітки на ім'я ОСОБА_6 , а саме за результатами комп'ютерної томографії ОСОБА_6 встановлено КТ-ознаки правобічного пневмотораксу, забою правої легені, пневмомедіастинуму. Переломи VII, VІІІ, ІХ та Х ребер (а.с.83);
-копією опису КТ-обстеження головного мозку на ім'я ОСОБА_6 , а саме за результатами комп'ютерної томографії ОСОБА_6 встановлено, що КТ-ознаки вогнищевих чи дифузних змін головного мозку на момент обстеження не виявлено (а.с. 84);
-копією протоколу УЗД органів черевної порожнини від 23.04.2024 року на ім'я ОСОБА_6 , відповідно до якого встановлено, що в правому плевральному синусі рідинний вміст до 4,0 см (в лежачому положенні), ознаки пневмотораксу, в лівому плевральному синусі рідини не виявлено (а.с. 85);
-фотознімками із наявними у ОСОБА_6 тілесними ушкодженнями (а.с. 90-92);
-висновком експерта №58 від 10.05.2024 року, відповідно до якого за результатами проведення судово-медичної експертизи було встановлено, що у ОСОБА_6 були тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки з двобічними переломами ребер, забоєм правої легені, пневмомедіастинумом та правобічним пневмогемотораксом, що викликало необхідність проведення операції (23.04.2024 р. Дренування правої плевральної порожнини за Бюлау); садно завушної ділянки справа, синець в ділянці голови, які утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитись внаслідок нанесення ударів такими предметами у вказані вище ділянки тіла, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові. Закрита травма грудної клітки з двобічними переломами ребер, забоєм правої легені, пневмомедіастинумом та правобічним пневмогемотораксом, що викликало необхідність проведення операції (23.04.2024 р. Дренування правої плевральної порожнини за Бюлау) відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, а решта описані вище тілесні ушкодження відноситься до легких (а.с. 75-78);
Оцінюючи в сукупності досліджені письмові докази, а також покази потерпілого і свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_21 і ОСОБА_25 , беручи до уваги кількість і цілеспрямованість нанесених обвинуваченим ударів потерпілому, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого були спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, а не на припинення протиправних дій потерпілого чи відвернення інших негативних наслідків. Такі дії обвинуваченого свідчать про наявність умислу з його боку на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.
Стороною захисту не подано жодних об'єктивних доказів про наявність в обвинуваченого будь яких тілесних ушкоджень після конфлікту з потерпілим, що могло б свідчити про те, що обвинувачений діяв в межах необхідної самооборони.
Будь які інші докази на підтвердження фактичних обставин справи сторонами кримінального провадження не подавались.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні у судовому засіданні доведена повністю, а його злочинні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також думку потерпілого, яка відображена вище, і позицію прокурора.
Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд враховує те, що він має постійне місце проживання, на обліку в лікарів нарколога не перебуває, відсутні негативні характеристики щодо нього. Він офіційно не працевлаштований.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №241/2024 від 25.06.2024 року за результатами проведення судово-психіатричної експертиз встановлено, що ОСОБА_2 хронічним психічним розладом, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляє ознаки розладу адаптації, що згідно МКХ 10 F 43.2. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину, а також і дату постановлення висновку, підекспертний ОСОБА_2 перебував в стані, при якому був здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру підекспертний ОСОБА_2 не потребує.
Обставини, які б відповідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не наведено. Відповідно суд не вправі встановлювати такі обставини самостійно, оскільки це буде виходом за межі обвинувачення.
Щодо обставин, які б могли пом'якшувати покарання обвинуваченому і які наведені в обвинувальному акті, то суд приходить до висновку, що такі обставини не підтвердились під час судового розгляду, адже обвинувачений не визнав вину в повному обсязі, відмовився давати покази щодо обставин справи і не вжив навіть спроб відшкодувати потерпілому завдану шкоду. Таким чином, з його боку відсутнє каяття за вчинені неправомірні дії. Також сторонами кримінального провадження не доведено як саме обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину.
У судовому засіданні прокурор просив врахувати дані про обвинуваченого, обставини вчинення ним правопорушення, відсутність пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставини та призначити йому покарання у виді і року обмеження волі.
Захисник в судовому засіданні висловив суперечливу позицію. З однієї сторони він вважає, що в діях його підзахисного відсутні склад інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зокрема, відсутня суб'єктивна сторона, адже ОСОБА_2 не мав умислу наносити потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Дії обвинуваченого були відповіддю на неправомірну поведінку самого потерпілого. З іншої сторони захисник просить врахувати поведінку потерпілого, позитивну характеристику обвинуваченого і при призначенні покарання застосувати положення ст. 75 КК України.
Потерпілий та його представник вважають, що обвинуваченого слід покарати суворо.
На підставі викладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, те що обвинувачений не розкаявся за свої неправомірні дії, не вчинив спроб відшкодувати потерпілому завдані збитки, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі.
Саме таке покарання, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових правопорушень.
Призначення покарання у виді виправних робіт є неможливим, адже обвинувачений офіційно не працевлаштований.
Щодо досудової доповіді органу пробації, в якій зазначено, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої суспільної небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб), то суд не погоджується з такими висновками. Адже за умови відсутності будь яких пом'якшуючи покарання обставин неможливо застосувати положення ст. 69 чи ст. 75 КК України.
Щодо заявленого цивільного позову.
Відповідно до ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За ч. 1ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.
На підтвердження позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди потерпілим надано чеки на придбання ліків за період з 23.04.2024 року по 01.05.2024 року на загальну суму 8311,55 грн. (а.с. 31, 32, 33), якими підтверджується сума позовних вимог в цій частині. Тому суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування майнової шкоди слід задоволити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 8311,55 грн. майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Щодо питання моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У той же час, як роз'яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до вимог ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня2020року в справі752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
За таких обставин, суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для хоча б часткового відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , які полягали у завданні умисних тілесних ушкоджень, потерпілий зазнав значних душевних та моральних страждань, зумовлених тривалим лікуванням. Внаслідок кримінального правопорушення пережив тривалі болісні фізичні незручності та психологічний дискомфорт, тимчасову відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи та приниження гідності.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує принцип розумності та справедливості, та вважає, що позовні вимоги потерпілого щодо стягнення моральної шкоди в запропонованому ним розмірі завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому вважає за можливе частково задовольнити вимоги потерпалого щодо стягнення з обвинуваченого на його користь 50 000,00 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Запобіжний захід до обвинуваченого під час досудового розслідування не застосовувався. Відсутні підстави застосовувати запобіжний захід вироком суду.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,
Засудити ОСОБА_2 , тавизнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Цивільний позов задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 8311,55 грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Речові докази:
-копію карти виїзду швидкої медичної допомоги № 366А; 8 фотознімків із наявними у ОСОБА_6 тілесними ушкодженнями, які долучені до матеріалів судової справи - залишити там же;
-консультаційний висновок спеціаліста-психіатра від 30.04.2024 на ім'я ОСОБА_2 , який долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити там же;
-копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4179 КНП «Калуська ЦРЛ» від 23.04.2024 року на ім'я ОСОБА_6 , результати УЗД-обстежень (протоколи) на ім'я ОСОБА_6 від 23.04.2024 року на 2-х арк., оптичний носій (диск DVD-R) із записом КТ-обстеження головного мозку та органів грудної клітки від 23.04.2024 року, копія опису КТ-обстеження головного мозку на ім'я ОСОБА_6 від 23.04.2024 року на 1-му арк., опис КТ-обстеження грудної клітки на ім'я ОСОБА_6 від 23.04.2024 року на 1-му арк., медичну кату амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_6 , які повернені потерпілому ОСОБА_6 - вважати поверненими за належністю;
-медичну карту стаціонарного хворого № 4279 від 23.04.2024 року із рентгензнімками, яка передана на зберігання в КНП «Калуська ЦРЛ» - вважати поверненою за належністю;
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядкудо Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_32