Справа №345/5522/24
Провадження № 3/345/1426/2024
17.12.2024 м.Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кулаєць Б.О., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Мельника Р.Я., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Свинтицького І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли з Калуського РВП ГУ НП України в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , розлученого, непрацюючого, громадянина України,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
26.09.2024 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 250312 від 19.09.2024 ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній 19.09.2024 близько 15:45 год. по місцю проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно сина ОСОБА_2 у формі приниження, залякування фізичною розправою, що викликало побоювання за свою безпеку, спричинило психологічну невпевненість та могло завдати шкоду психічному здоров'ю.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав. Пояснив, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення є видуманими, неправдивими, ніхто такого не чув та не бачив. Під час події, яка відбулася 19.09.2024, присутніми були він, його адвокат Мельник Р.Я., син ОСОБА_2 та представники поліції. Інших очевидців не було. Коли складалися матеріали на ОСОБА_2 його уже не було, тому домашнього насильства він не чинив, як не чинив і перешкоди для проживання у будинку Серману М.Р. Навпаки, саме ОСОБА_2 чинить всякого роду перешкоди в користуванні та доступі йому до будинку.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Мельник Р.Я. зазначив, що з урахуванням обставин, досліджених судом, встановлено, що ОСОБА_2 без належних правових підстав перебував у будинку за адресою АДРЕСА_2 , та саме останній вчинив домашнє насильство відносно батька, а також чинить перешкоди, які унеможливлюють користуватися будинком, що на праві спільної сумісної власності належить його підзахисному. ОСОБА_3 19.09.2024 ніяких дій, які зазначені у протоколі, відносно сина не вчиняв. Він особисто був очевидцем подій. І оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 , просив провадження в справі закрити.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що під час події, яка мала місце 19.09.2024, батько його принижував, ображав. Це триває постійно, він не дає йому проживати у будинку в АДРЕСА_2 , який належить його батькам та в будівництві якого він також приймав участь, чинить різного роду перешкоди. Просив притягнути до відповідальності ОСОБА_1 та попередити його про недопустимість вчинення відносно нього домашнього насильства.
Представник потерпілого зазначив, що матеріали справи доводять винуватість ОСОБА_1 у тому, що останній обзивав ОСОБА_2 образливими словами та не дає проживати у будинку.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 19.09.2024 до нього прийшов ОСОБА_2 та сказав, що на території будинку, в якому він проживає, ходять невідомі особи. Однак, він не йшов разом з ОСОБА_5 до останніх та не бачив, що там відбувалося.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:
на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення надано такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №250312 від 19.09.2024, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зміст якого викладено вище (а.с. 1);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та письмові пояснення ОСОБА_2 від 19.09.2024, згідно з якими останній зазначив, що 19.09.2024 близько 15:45 год., що його батько, сідаючи в автомобіль, почав йому погрожувати та ображати, після чого поїхав у невідомому напрямку, а також показував непристойні жести (а.с. 3-4, 5);
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.09.2024, згідно з якими останній зазначив, що 19.09.2024 він приїхав в АДРЕСА_2 , до свого помешкання, оскільки йому стало відомо, що в його домоволодінні хтось проживає. Зайшовши на подвір'я, він побачив, що двері у помешканні були зачинені, після чого він разом зі своїм адвокатом Мельником Р.Я. очікували біля воріт. В цей час по вулиці йшов його син ОСОБА_2 та почав ображати його нецензурною лайкою та виганяти з подвір'я. Будь-яких погроз фізичною розправою чи образ в сторону сина з його боку не було (а.с. 6).
ІV. Оцінка суду:
оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є бланкетною, тобто вона відсилає до іншого законодавства, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою,стосовно якої він винесений, не проходженні колекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:
- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
- спричинення шкоди;
- порушення прав і свобод людини;
- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2671-VIII від 17.01.2019, ВВР, 2019, № 18, ст.73 № 2849-IX від 13.12.2022}.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеного Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід вказати, що зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 250312 від 19.09.2024 ОСОБА_1 19.09.2024 близько 15:45 год. по місцю проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно сина ОСОБА_2 у формі приниження, залякування фізичною розправою, що викликало побоювання за свою безпеку, спричинило психологічну невпевненість та могло завдати шкоду психічному здоров'ю.
Разом з тим, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 , інших учасників справи та досліджених матеріалів справи не представилося можливим встановити в діях останнього наявності умислу на заподіяння шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Водночас, судом встановлено, що між батьком та сином протягом тривалого періоду часу наявні неприязні відносини, які, як наслідок, можуть призвести до безпідставного звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за відсутності інших доказів на підтвердження його провини.
Зокрема, встановлено, що під час події, яка мала місце 19.09.2024, між сторонами справи фактично виник спір щодо користування житловим приміщенням, що не заперечується ними, у якому проживає ОСОБА_2 за згодою своєї матері, яка разом з ОСОБА_1 , являються співвласниками домоволодіння в АДРЕСА_2 , тобто, має місце ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що вказує саме про наявність конфлікту, спір щодо якого може бути вирішено в цивільно-правовому порядку, а не домашнього насильства.
Суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить, що дії ОСОБА_1 не виходили за межі звичайних конфліктних відносин між батьком та сином, не містять відповідних ознак домашнього насильства та не вказують на їх навмисний характер та наявність наміру, спрямованого на заподіяння шкоди психологічному здоров'ю потерпілого, не свідчать про порушення прав і свобод останнього з використанням значної переваги в силі, яка дозволяє досягти бажаного результату.
Крім того, складення відносно потерпілого ОСОБА_2 протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом події, яка мала місце 19.09.2024, не свідчить про те, що він став жертвою домашнього насильства, а навпаки свідчить про паритетність сторін конфлікту, які висловлюють одне одному певні претензії. При цьому, звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів свідчить про наявність конфлікту між сторонами, але саме по собі не підтверджує факту вчинення домашнього насильства.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують застосування до потерпілого ОСОБА_2 психологічного насильства.
Частиною 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Водночас сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні статті 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлені порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для особи, не встановлює її прав і обов'язків.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, керуючись принципом доведеності вини поза розумним сумнівом, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та приходить до переконання закрити вказане провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
провадження по справі пропритягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: