Справа № 195/2137/24 3/195/953/24
іменем України
12.12.2024 року cмт. Томаківка Дніпропетровської області
Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В.,розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 994526 від 27.11.2024 року, що складена поліцейським СРПП ВП №3 НРУП капітаном поліції Шевченко А.В., 27.11.2024 року о 12 год 35 хв. на вул. Січова в селещі Томаківка керував авто будучи позбавленим права керування ТЗ, повторно протягом року, за що на нього було складено протокол за ч.5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання гр. ОСОБА_1 не зявився, причини своєї неявки суду не повідомив.
Суддя, дослідивши в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення також матеріали справи, приходить до переконання щодо наступного.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП несуть особи за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч.ч. 2 цієї статті, зокрема, за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
КУпАП не містить норми, яка б визначала, що слід розуміти під поняттям «повторне вчинення адміністративного правопорушення».
В той же час зі змісту ст. 35 КУпАП слідує, що під повторне вчинення адміністративного правопорушення слід розуміти повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Крім того, п. 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, визначено, що «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП).
З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2-4 ст. 126 КУпАП).
Проте, матеріали спарви містять лише, довідку про повторність притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП від 25.09.2024 року (штраф 40800 гривень та позбавлення права керування строком 5 років.
В той же час суд позбавлений можливості перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 5 ст. 126 КУпАП на ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки відповідно до ст. 221 КУпАП, суди розглядають справи про адміністративне правопорушення лише за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Натомість матеріали справи не містять доказів, щодо притягнення гр. ОСОБА_1 до відповідальності протягом року за вчинення порушень, передбаченихч.ч.2-4 статті 126 КУпАП., хоча це прямо випливає з диспозиції ч.5 статті 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП не було встановлено, суддя переконаний, що необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, з наведених вище мотивів та підстав.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм статей 284 та 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 1,7, 9, 245, 247, 251, 276, 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня її винесення, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: М. В. Омеко