11 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 754/4579/22
Провадження № 61-15436ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Сербулов Олександр Володимирович (далі - адвокат),
на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року
у справі за позовом скаржника до Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ» (далі - відповідач) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, зобов'язання внести зміни до трудової книжки та
1. У червні 2024 року скаржник звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив: (1) визнати незаконним і скасувати наказ голови правління відповідача від 10 травня 2022 року № 26-к про звільнення скаржника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з втратою довіри; (2) змінити формулювання причини звільнення скаржника зі «звільнений згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри» на «звільнений згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю»; (3) зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки,а саме у розділі «Відомості про роботу» в запис № 7 від 10 травня 2022 року «звільнений згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри», зазначивши про його недійсність, і внести новий запис такого змісту: «звільнений згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю».
2. 18 грудня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. 15 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 20 листопада 2024 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 36485/0/220-24 від 21 листопада 2024 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
5.5. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тобто незалежно від того, чи визнали її такою суди попередніх інстанцій. З огляду на те, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Главі 2 Розділу І «Загальні положення» ЦПК України, її приписи поширюються і на касаційне провадження.
5.6. Предметом позову у справі № 754/4579/22 було визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, зміна формулювання підстави цього звільнення та зобов'язання внести відповідні зміни до трудової книжки. З огляду на предмет позову та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи Верховний Суд вважає, що вона має незначну складність, не належить до винятків, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України, а тому визнає її малозначною та відмовляє у відкритті касаційного провадження (див. близький за змістом підхід в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 681/411/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 201/5004/22 і від 15 листопада 2024 року у справі № 306/1641/23).
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення та зобов'язання внести зміни до трудової книжки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко