Справа № 646/1869/24
№ провадження 1-кп/646/572/2024
13 грудня 2024 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226170000504 від 28.11.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, із середньою освітою, розлучений, офіційно не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 26.04.2023 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі,на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком в 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_5 , 27.11.2023 в період часу приблизно з 12:00 до 13:00, перебуваючи в публічно-доступному місці - службовому приміщенні ж/д вокзалу «Левада» за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 22а/1, під час спілкування на тему війни на території України, з малознайомими йому особами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , висловлював свою думку, що на території РФ люди живуть краще, підтримував президента рф ОСОБА_9 в його діях та висловлював підтримку спеціальної військової операції на території України та тимчасово окупованих територіях.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-1 КК України, зібраними матеріалами справи та необхідність призначення останньому покарання в межах санкції відповідної частини статті КК України, а саме у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк десять років. Також прокурор просив вирішити долю речових доказів.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-1 КК України, визнав у повному обсязі, повністю підтвердив фактичні обставини вчиненого злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.У вчиненому щиро розкаявся. Просив суворо його не карати.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, а саме даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред'явленого обвинувачення, є доведеною.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111-1 КК України, як публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та дій держави агресора.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, не працює, раніше судимий.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного.
Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків, особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку прокурора, суд приходить до переконання щодо необхідності призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послугив межах санкції ч.1 ст. 111-1 КК України, та про відсутність підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_5 та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 засуджений вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки
Відповідно до ст.71 КК України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то суд на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Згідно роз'яснень абзацу п'ятого пункту 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період невідбутого покарання за попереднім вироком, та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК України і призначити за сукупністю вироків остаточне покарання. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
У зв'язку з викладеним, при призначення ОСОБА_5 остаточного покарання підлягає застосуванню положення ст.71 КК України.
Крім того, у випадку, якщо за один із злочинів засудженому призначено основне покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України не підлягає складанню з іншими видами покарань та виконується самостійно, то звільнення від відбування іншого покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, яке входить у сукупність вироків разом із цим покаранням, є неприпустимим і розцінюється як неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, відображеній у постанові від 26 травня 2020 року у справі №243/2528/19.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України без застосування ст.75 КК України.
Запобіжний захід під час кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувався.
Цивільні позови не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державноївлади, державного управління, місцевогосамоврядування та органах, щонадаютьпублічніпослуги, строком на 10 (десять) років.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2023 у виді 2 років обмеження волі та призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання - у виді 2 років обмеження волі та позбавлення права обіймати посади в органах державноївлади, державного управління, місцевогосамоврядування та органах, щонадаютьпублічніпослуги, строком на 10 (десять) років.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України вирок в частині призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги, строком на 10 (десять) роківвиконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з дня фактичного його затримання на виконання вироку суду.
Речові докази по кримінальному провадженню: диск Alerus«DVD-R» 4,7Gb/120min/16Х, на якому містяться файли «WatsAppVideo 2024-02-01 at 12.55.23.mp4» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1