Єдиний унікальний номер №943/2404/24
Провадження №3/943/1099/2024
13 грудня 2024 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
17 жовтня 2024 року о 18 год. 31 хв. на вулиці Шевченка, 30 у селі Сторонибаби Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував мотоблоком марки «ЗУБР», без реєстраційного номера, із явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), а від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, незважаючи на повідомлення його судом про час і місце розгляду справи, а клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відтак, на підставі ст. 268 КУпАП, дану справу розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152865 від 17.10.2024, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук) та подальшу його відмову від проходження такого огляду на місці зупинки та в медичному закладі під відеозапис на відеокамеру.
Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення доводиться долученими до протоколу матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R), із якого слідує те, що мотоблок марки «ЗУБР» із причепом, без реєстраційного номера, під керуванням ОСОБА_1 зупинений працівниками поліції на автодорозі у селі Сторонибаби Золочівського району Львівської області, який сидить за кермом мотоблока, не вимкнувши двигуна та до якого підійшли працівники поліції із претензією, що він керував транспортним засобом без світлових габаритів у темну пору доби та повинен триматись правої частини дороги, оскільки він є учасником дорожнього руху. Також у ході спілкування із ОСОБА_1 поліцейський спитав його, чи вживав алкогольні напої, оскільки чує від ОСОБА_1 різкий запах алкоголю з порожнини рота, на що останній не заперечуючи, відповідає, що випив пляшку пива та може керувати таким у стані сп'яніння через те, що не вважає мотоблок транспортним засобом, на що йому поліцейський заперечив та пояснив про законодавчу заборону керування мотоблоком у стані алкогольного сп'яніння, оскільки мотоблок вважається транспортним засобом. Після цього, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або проїхати з ними в медичний заклад, від чого ОСОБА_1 категорично відмовився, оскільки не вважає мотоблок транспортним засобом, однак визнавав факт вживання ним алкогольних напоїв та не заперечував перебування у стані алкогольного сп'яніння, повідомивши поліцейського такими словами: «я відмовляюся, оскільки це не є транспортний засіб», «ні не буду, не хочу я проходити». Тоді поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомив про те, що відносно нього по п. 2.5 ПДР України буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування ним транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп'яніння. Крім того, поліцейський повідомив ОСОБА_1 про відсторонення його від подальшого керування мотоблоком. При цьому, як об'єктивно вбачається із дослідженого відеозапису події, що ОСОБА_1 визнавав факт вживання ним алкогольних напоїв, не заперечував свого перебування у стані алкогольного сп'яніння та категорично відмовився від проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не вважав мотоблок транспортним засобом.
Вказані докази суд вважає об'єктивними, логічними та послідовними, що знайшли своє підтвердження у ході розгляду цієї справи.
Натомість, доводи ОСОБА_1 працівниками поліції, висловлені на місці його зупинки, зокрема про те, що мотоблок, яким він керував не є транспортним засобом, суд вважає необгрунтованими, оскільки вказаним мотоблоком ОСОБА_1 керував із явними ознаками алкогольного сп'яніння на автодорозі загального користування у селі Сторонибаби Золочівського району Львівської області, використовуючи мотоблок для власного перевезення, створюючи загрозу для інших учасників дорожнього руху, який слід вважати повноправним учасником дорожнього руху.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Львівського апеляційного суду від 03.05.2023 року в справі №943/1662/22, де щодо доводів захисника про те, що мотоблок, яким керував його підзахисний не є транспортним засобом, апеляційний суд виснував, що визначення терміну «транспортний засіб» наведено у п. 1.10 ПДР України, згідно з яким, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Проаналізувавши дану норму, слід дійти висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема, і самого водія чи його вантажу, то в цьому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху, і вважається транспортним засобом, а тому особа, що керує таким транспортним засобом повинна нести відповідальність, за наявності для того підстав, за керування ним у стані сп'яніння чи відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях водія складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Відтак, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Відтак, із представлених вище доказів, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, об'єктивно убачається те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вина в його скоєнні повністю доведена та підтверджена належними і достовірними доказами, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням технічних засобів відеозапису.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
Таким чином, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, яке є безальтернативним, спрямованим на виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 33, 34, 35, 40-1, 130, 245, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 299, 301, 304, 307, 308 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі оскарження - після залишення скарги без задоволення.
Суддя І. Б. Кос