Справа № 509/5653/24
16 грудня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кириченко П.Л.
при секретарі Осадченко С.В.
учасники справи про адміністративне правопорушення:
особа, яка притягується до адміністративної відповідальності (далі по тексту правопорушник) ОСОБА_1 та його представник адвокат: Марцияш Олександр Іванович,
розглянувши адміністративні матеріали та протокол серії: ААД № 576180 від 19.09.2024 року, які надійшли від ВП №1 Одеського ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 працює директором ТОВ «Агродрайв»,-
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії: ААД №576180 складеного 19.09.2024 року вбачається що, 19.09.2024 року о 18.00 годин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Smart Fortwo» д.p.н. НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі 061828 у селищі Великодолинське не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив наїзд на дерево, в результаті даної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР.
Особа яка притягується до адміністративної відповідальності (далі по тексту правопорушник) та його представник до суду не з'явились.
Адвокат Марцияш Олександр Іванович надав до суду клопотання, яким просив долучити до матеріалів справи відеозапис з оглядом місця ДТП і поясненнями ОСОБА_1 та фотознімки на яких відображено здійснення дорожніх робіт на місці ДТП.
В обґрунтування вини правопорушника, уповноважена особа надала суду протокол про адміністративне правопорушення серії: ААД №576180 від 19.09.2024 року, схему-план ДТП, письмові пояснення учасника ДТП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 КУпАП, Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, в той же час відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Згідно ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормою ст.8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини, тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів, із дотриманням встановленої законом процедури.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ. Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України, зазначено в ст. 14 цього Закону.
Принцип «поза розумним сумнівом» сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Так, у відповідності до цього рішення, доказування зокрема має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 році, передбачено, що кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22грудня 2010 року за N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії» від 30 травня 2013 року, «Малиге проти Франції» від 23 вересня 1998 року, «Озтюрк проти Германії» - ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції. Крім того у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП є доведеність тих обставин, що особа порушила певні вимоги Правил дорожнього руру України, порушення вимог Правил дорожнього руру України перебувають у причинному наслідку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
При цьому доведення достатніми доказами зазначених обставин є обов'язковим для уповноваженої на складання протоколу про адміністративне правопорушення особи, оскільки відсутність доказів таких обставин свідчитиме й про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Самі по собі протоколи про адміністративні правопорушення не можуть бути беззаперечними доказами вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у них дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 року у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно пояснень Особи яка притягується до адміністративної відповідальності, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії: ААД № 576180 від 19.09.2024 року, ОСОБА_1 з обставинами зазначеними у протоколі не погодився та пояснив що, дозволеної швидкості руху транспортного засобу він не порушував. ДТП сталося через погану якість дорожнього покриття у місці пригоди, а саме втрати керованості автомобіля внаслідок наїзду транспортного засобу колесами у вибоїну на проїзній частині автодороги.
Уповноваженою особою на план-схемі ДТП не зазначено пошкоджень дорожнього покриття у місці пригоди. Відповідно зазначеної схеми будь які попереджувальні дорожні знаки в напрямку руху автомобіля відсутні.
З наданого до суду адвокатом Марцияш Олександром Івановичем відеозапису від 28.10.2024 року вбачається що, станом на 28.10.2024 року на автодорозі 061828, у місці пригоди, здійснюються дорожні роботи з відновлення стану дорожнього покриття, що також підтверджується доданими до справи фотознімками.
Відповідно пояснень ОСОБА_1 , зафіксованих на відеозаписі, він, 19.09.2024 року о 18.00 годин, керуючи транспортним засобом марки «Smart Fortwo» д.p.н. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі 061828 в напрямку м. Чорноморськ, внаслідок несподіваного наїзду на вибоїну у проїзній частині втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на дерево. Внаслідок ДТП сам отримав тілесні ушкодження, а його автомобіль - механічні.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП, оскільки суд вважає що, за даних обставин водій, своїми діями не мав можливості запобігти зіткненню транспортного засобу з придорожнім деревом.
З урахуванням пояснень учасника ДТП, розташування транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, механічних пошкоджень транспортного засобу, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руру України, наявності причинного зв'язку між його діями і дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
У відповідності до положень ст.247 ч.1 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку, суд вважає, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП відсутній, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.283,284 КУпАП,-
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Копію постанови направити зацікавленим особам.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Кириченко П.Л.