Провадження № 3/742/2827/24
Єдиний унікальний № 742/6548/24
16 грудня 2024 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ільченко О.І., за участю секретаря судового засідання Голушко Н.А, розглянувши матеріали, що надійшли з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
за ч. 5 ст. 126 КУпАП
установив:
09.11.2024 року о 17 год. 00 хв. в с. Сухополова по вул. 1 травня, буд. 27 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda tact 31, без номерного знаку не маючи права керування таким т/з, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1-а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, підтвердив обставини події, вину визнає. Пояснив, що діяв у стані крайньої необхідності, так як він є напівсиротою, проживає з бабусею, яка хворіє, тому він доглядає за нею, привозить продукти та ліки, допомагає по господарству. 09.11.2024 року о 17 год. 00 хв. він їхав до аптеки по ліки для бабусі, так як лише він проживає з бабусею та може їй допомогти; мати померла, батько живе в іншому місті, на що надав відповідні документи.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Прилуцьким районним відділом поліції ГУНП в Чернігівській області на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 169821 від 09.11.2024;довідку начальника САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, згідно якої ОСОБА_1 згідно бази даних МВС «НАІС» посвідчення водія не отримував; довідку начальника САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, згідно якої транспортний засіб Honda Tact 31 без номерного знаку в Україні не зареєстрований; довідку начальника САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, згідно якої ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; копію постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, застосовано до нього заходи впливу у виді попередження.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245КУпАП є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Відповідно до п. 2.1-а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Адміністративним правопорушенням, згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами.
Орган (посадова особа), згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 17КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність. Зокрема, діяв для усунення небезпеки, яка загрожувала здоров'ю його близької людини баби, з якою він проживає та піклується про неї, ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами. Заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Факт того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, повністю доведений дослідженими в суді доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності, зокрема його усними поясненнями та іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознак вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Обставини справи свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров'я баби ОСОБА_1 не могла бути усунута іншими дієвими засобами ніж тими, які вчинив правопорушник. Крім того, заподіяна шкода громадському порядку є менш значною, ніж відвернена.
За приписами ч. 1 п. 4ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Ураховуючи встановлення того факту, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 18, 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до п. 4 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням даного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.
Згідно ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО