про відмову у забезпеченні позову
12 грудня 2024 року м.Київ № 320/26162/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати записи про державну реєстрацію вчинені 29.08.2023 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, які зазначені у повідомленні, зареєстрованому в реєстрі за № 2213, зокрема, які стосуються припинення іпотеки та зняття заборони відчуження, внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження (заборони) нерухомого майна, в тому числі іпотекою та проведення державної реєстрації припинення обтяження, а саме: заборони на відчуження, в тому числі іпотекою з нерухомого майна;
- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відновити відомості про зазначені об'єкти нерухомого майна, які мали місце до вчинення вищезазначених реєстраційних дій.
Ухвалою суду від 19.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
10.12.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборонити Коломийському відділом державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано- Франківської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчиняти будь-які дії по реалізації арештованого майна за вищевказаними мною виконавчими провадженнями, зокрема - НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, а також зведеним ВП НОМЕР_8.
Позивач своє клопотання про забезпечення позову обґрунтовує тим, що з інформації з АСВП вбачається, що стосовно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог по даній справі - ОСОБА_2 відкрито виконавчі провадження, по яких останній є боржником, зокрема такі ВП: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, а також зведене ВП НОМЕР_8. На думку позивача реалізація спірного нерухомого майна по виконавчих провадженнях унеможливить захист майновою права позивача на пріоритетне забезпечення його грошових вимог. Позивач стверджує, що у разі задоволення позовних вимог, виконання судового рішення буде неможливим, оскільки спірне майно може вибути із власності боржника - ОСОБА_3 .
Заява про забезпечення позову була передана судді для подальшого розгляду 12.12.2024.
Частиною 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заявлене ОСОБА_1 клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими ОСОБА_1 обґрунтовує заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Так, предметом оскарження в даній адміністративній справі є записи про державну реєстрацію, вчинені 29.08.2023 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, які зазначені у повідомленні, зареєстрованому в реєстрі за № 2213, зокрема, які стосуються припинення іпотеки та зняття заборони відчуження, внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження (заборони) нерухомого майна, в тому числі іпотекою та проведення державної реєстрації припинення обтяження, а саме: заборони на відчуження, в тому числі іпотекою з нерухомого майна.
При цьому, забезпечення позову стосується виконавчих проваджень №НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, а також зведене ВП НОМЕР_8, боржником у яких є ОСОБА_2 . Проте, копії постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень та про звернення виконання на майно ОСОБА_2 , позивачем не долучено до своєї заяви. Тому, наразі суд не може встановити наявність зв'язку між інтересами позивача та вищезазначеними виконавчими провадженнями.
Хоча позивач заявляє, що він може втратити право на звернення стягнення на майно, яке перебувало в іпотеці, однак будь-яких належних доказів такого твердження суду надано також не було.
Тому, суд не може встановити, що реалізація арештованого майна відділом ДВС у межах виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 може будь-яким чином вплинути на права ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про оскарження записів про державну реєстрацію, вчинені 29.08.2023 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, які зазначені у повідомленні, зареєстрованому в реєстрі за № 2213, позивач реалізував своє право на судовий захист.
Суд також не може встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних записів про державну реєстрацію, оскільки таке, в даному випадку, може бути виявлено тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Лисенко В.І.