справа № 366/662/24
провадження № 22-ц/824/15098/2024
головуючий у суді І інстанції Слободян Н.П.
13 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2024 року позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказував на те, що в жовтні 2017 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» запустив новий проект монобанк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту монобанк є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", далі - Умови, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms?life+umovy-2020-06-29.pdf.
30 липня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , встановивши ліміт на використання кредиту у розмірі 50 000 грн, що зазначено у Довідці про розмір встановленого Кредитного ліміту.
Позивач зазначав, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору про надання банківських послуг від 30 липня 2020 року, у відповідача наявна заборгованість за кредитом в розмірі 18 856, 45 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Станом на день подачі позовної заяви відповідач продовжує ухилятись від належного виконання зобов'язань за Договором про надання банківських послуг, чим порушує законні права позивача.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яку позивач, АТ «Універсал Банк», просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 856,45 грн та сплачений судовий збір.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 27 червня 2024 року позовні вимоги акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 6 414,16 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 029,64 грн.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 3 липня 2024 року виправлено допущену описку у рішенні суду від 27 липня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором: у другому абзаці резолютивної частини рішення замість зазначеної суми «19 029,64 грн», вірним вважати «1 029,82 грн».
Не погоджуючись із вказаним рішенням представник АТ «Універсал банк» - Македон О.А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача 6 414,16 грн заборгованості за тілом кредиту, оскільки заборгованість відповідача становить 18 856,45 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача.
Посилається на те, що в матеріалах справи наявні належні докази, які підтверджують факт підписання договору позики, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає в повній мірі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань, однак з виписи руху коштів по картці від 9 квітня 2024 року встановлено, що сума витрат за вказаний період становить 155 083,38 грн, сума зарахувань за цей же період складає 136 226,93 грн. Різниця становить суму, зазначену позивачем як заборгованість у позовній заяві, які він просить стягнути - 18 856,45 грн. В той же час, суд вказав, що оскільки в анкеті-заяві від 30 липня 2020 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування та списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахування цих коштів на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (18 856,45 грн) за рахунок протиправно нарахованих, в т.ч. списаних банком відсотків (у розмірі 12 442,29 грн) до 6 414,16 грн.
Колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком з урахуванням наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 30 липня 2020 року відповідач звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Її особистий підпис у зазначеному документі накладено 30 липня 2020 року о 15:32:24 ( а.с.66).
Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав, відкривши кредитну лінії (зарахувавши на рахунок відповідача кошти в межах встановленого кредитного ліміту - 15 000 грн).
У наданому суду розрахунку заборгованості позивач зазначав, що станом на 7 листопада 2023 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п.5.17 п.5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за кредитом не виконав, станом на 7 листопада 2023 року заборгованість становить 18 856,45 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); заборгованість за комісією 0 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн, що підтверджується наданим з боку позивача відповідним розрахунком (а.с.170-172).
Судом також встановлено, що в Анкеті-заяві зазначено таке: 6. Прошу вважати мій власноручний підпис або його аналоги ( в т.ч. удосконалений електронний підпис - далі УЕП) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. З цією метою я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключемНОМЕР_3. Він буде використовуватися УЕП у мобільному для засвідчення моїх дій. Я визнаю, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною з використанням простого електронного підпису або УЕП... 9. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали зв'язку, відповідно до умов Договору".
У пункті 2 Анкети-заяви зазначено, що відповідач підписуючи її підтверджує, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір) ( П.1).
Отже, підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
У наявних у справі письмових поясненнях ОСОБА_1 не заперечує факт виникнення зобов'язальних правовідносин на умовах, визначених у анкеті-заяві. Всі заперечення ОСОБА_1 зводяться лише щодо незгоди з розрахунком заборгованості. Однак власного розрахунку відповідачка не наводить, заперечень щодо безпідставного врахування коштів, які були зараховані у погашення відсотків, не наводить.
За таких обставин, колегія апеляційного суду не може погодитись із судом першої інстанції щодо неправомірного нарахування відсотків та зменшення суми заборгованості, яка була заявлена позивачем, на суму сплачених відсотків.
Крім того, як убачається із наданих позивачем доказів та наведеного розрахунку, позивач просить стягнути різницю між сумою здійснених відповідачкою витрат та сумою зарахувань по картці відповідача, що математично складає 18856,45 грн.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг від 30 липня 2020 року у розмірі 18 856,45 грн, позивач зазначав, що така заборгованість виникла у відповідача у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань.
На підтвердження своїх вимог, банком крім іншого було надано виписку про рух коштів відповідача.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені обліков0і документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Як вбачається з виписки руху коштів по картці, станом на час подання позову до суду заборгованість становить 18 856,45 грн, яка зазначена позивачем, як сума коштів по тілу кредиту ( а.с. 173 ).
З зазначеної виписки про рух коштів по картці від 9 квітня 2024 року судом було встановлено та не спростовано сторонами по справі, що сума витрат за вказаний період становить 155 083,38 грн, сума зарахувань за цей же період складає 136 226,93 грн. Різниця становить суму, зазначену позивачем як заборгованість у позовній заяві, яку він просить стягнути - 18 856,45 грн.
А тому, враховуючи, що за період з 30 липня 2020 року по 7 листопада 2023 року (розрахунковий період), відповідач дійсно використала отримані кошти в розмірі 155 083,38 грн, а повернуто (зараховано) 136 226,93 грн, то суд дійшов до обґрунтованого висновку, що отримані та використані грошові кошти з боку відповідача не повернуто, остання дійсно має заборгованість, тому позивач має право на стягнення з відповідача фактично отриманих коштів у розмірі 18 856,45 грн.
В той же час, є помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту ) в розмірі 6 414,16 грн, оскільки суд при визначенні такої суми помилково відняв нараховані банком відсотки у розмірі 12 442,29 грн.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про стягнення кредитних коштів з відповідача є правильним, в той же час є помилковим висновок суду про стягнення з відповідача 6 414,16 грн, а тому рішення суду підлягає зміні, шляхом задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18 856,45 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат.
Звертаючись з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 856,45 грн, позивачем правильно сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн відповідно до ставки судового збору, передбаченої ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги задоволені повністю, тому судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 3 028 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн, який також правильно сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 7, 367, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» задовольнити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 червня 2024 року змінити в частині розміру стягнення заборгованості, стягнувши з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитом у розмірі 18 856 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба