Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14368/2024
13 грудня 2024року місто Київ
справа № 373/670/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Залеської А.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості,-
В березні 2024 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №3800802 від 19 травня 2021 року у сумі 71850 грн., що складається з:
15000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;
54000 грн. - сума заборгованості за відсотками;
2850 грн. - сума заборгованості за комісійними винагородами.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 19 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3800802, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у сумі 15000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2%.
Вказував, що 13 вересня 2021 року первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» на підставі договору факторингу №07Т відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3800802 від 19 травня 2021 року новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Зазначав, що сума грошової вимоги до ОСОБА_1 , яку первісний кредитор відступив позивачу, складає 71850 грн, з яких: 15000 грн. неповернутий кредит (тіло кредиту); 2850 грн. заборгованість за комісійною винагородою за надання кредиту; 54000 грн. заборгованість за відсотками.
Посилався на те, що після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, а тому позивач, як новий кредитор, керуючись ст.ст.514, 1082, 1084 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в загальній сумі 71850 грн.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилалося на те, що із матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Вказувало, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що детальний порядок укладення договору передбачено п.6 договору про споживче кредитування №3800802 від 19 травня 2021 року
Зазначало, що позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані ТОВ «МІЛОАН» в рамках укладеного договору факторингу, а саме: копію платіжного доручення №46625673 про перерахування кредитних коштів згідно договору №3800802 на картку відповідача; копію розрахунку заборгованості за кредитним договором №3800802 від 19 травня 2021 року.
Посилалося на те, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв'язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем виникнення між ним та відповідачем зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем, не доведеності самого факту надання відповідачу кредиту (позики), а отже і не доведення наявності простроченого грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем та його розмір.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2021 року ОСОБА_1 оформлено анкету-заяву на кредит №3800802 на сайті: miloan.ua, в якій вказані персональні дані відповідача, як позичальника, визначена сума кредиту 15000 грн, строк кредитування 30 днів з 19 травня 2021 року по 18 червня 2021 року, комісія за надання кредиту 2850 грн. нараховується одноразово, проценти за користування кредитом 2% від фактичного залишку кредиту.
В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви №3800802, зокрема вказано, що заповнення заяви відбулось 19.05.2021 о 06:30:07, а підписання договору 19.05.2021 о 06:32:40.
19 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3800802.
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 15000 грн., строком на 30 днів, з 19 травня 2021 року по 18 червня 2021 року, зі сплатою комісії за надання кредиту 2850 грн. (нараховується одноразово) та процентів за користування кредитом 2% від фактичного залишку кредиту.
У п.2.2.2 вказаного договору заначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Згідно п.2.2.3 після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Виходячи з п.2.3.1.1 та 2.3.1.2 для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, але загалом строк кредитування не може перевищувати 60 днів.
У п.6.1 договору вказано, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
В додатку №1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками та комісією в розмірі 26850 грн.
Згідно з платіжним доручення №46625673 від 19 травня 2021 року платник ТОВ «МІЛОАН» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 15000 грн. для отримувача ОСОБА_1 , банк отримувача - MASTERCARD кредитний рах. № НОМЕР_1 , призначення платежу - згідно договору 3800802.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення 19 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №3800802 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписавши вказаний договір, відповідачдобровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявна себе відповідні зобов'язання.
А відтак, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено виникнення між ним та відповідачем зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем, не доведенофакт надання відповідачу кредиту (позики), спростовується вищевикладеним.
13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №07Т.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 71850 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за тілом, 54000 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2850 грн. - сума заборгованості за комісією.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» має зареєстрований вид економічної діяльності - надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).
З розрахунку заборгованості складеного ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вбачається, що розмір заборгованості по тілу кредиту становить 15000 грн., по відсоткам - 54000 грн., по комісії 2850 грн.
Також позивачем на підтвердження своїх вимог було надано відомість ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за договором №3800802, з якої вбачається, що 19 травня 2021 року нараховано комісію у розмірі 2850 грн., 19 травня 2021 року - надання кредиту у розмірі 15000 грн. та з 20 травня 2021 року по 18 червня 2021 року відповідачу нараховувалися проценти за п.1.5.2 договору, а з 19 червня 2021 року по 17 серпня 2021 року за п.1.6 договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останньоговиникла заборгованість за тілом кредиту, процентамита комісією.
Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отриманої у позику за вказаним договором суми позики у розмірі 15000 грн.та одноразової комісії у розмірі 2850 грн., а відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000грн. та комісією у розмірі 2850 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що не було враховано судом першої інстанції.
Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк позики 30 днів з 19 травня 2021 року по 18 червня 2021 року.
При цьому, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 17 серпня 2021 року.
Даних про застосування процедури пролонгації матеріали справи не містять.
Враховуючи, що договором про споживчий кредит №3800802 від 19 травня 2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку ТОВ «МІЛОАН» малоправо нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.5.2 цього договору становлять 2%.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування (18 червня 2021 року) є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума відсотків у межах строку кредитування по 18 червня 2021 року включно, що становить 9000 грн.
Вищевказаного суд першої інстанції не врахував, отже рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 9000 грн. та заборгованість по комісії у розмірі 2850 грн.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії:договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2023року, додаткової угоди №003075710559 до договору про надання правової допомогивід 09 лютого 2024 року, детального опису робіт (наданих послуг).
Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1991,55 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 2242,20 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» - задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 15000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 9000 грн., заборгованість по комісії у розмірі 2850 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1991 грн. 55 коп. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 2242 грн. 20 коп.
В решті вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: