Справа № 759/4230/24 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Н.О.
Провадження №22-ц/824/16444/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
11 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійним договору купівлі-продажу автомобіля,-
В лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійним договору купівлі-продажу автомобіля.
Разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову. Просив суд накласти арешт на автомобіль Audi ТТ, VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 1984 см3, д/н НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_1 шляхом заборони відчуження, перереєстрації, зняття з обліку та передачі права власності в будь-який спосіб на транспортний засіб будь-яким особам із забороною користування автомобілем, а також вчинення будь-яких дій із автомобілем власником або іншою особою.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 26.08.2024 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати частково ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони користування автомобілем, а також вчинення будь-яких дій із автомобілем власником або іншою особою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що застосоване судом першої інстанції забезпечення позову є порушенням права власності власника ОСОБА_1 .
Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі надав оцінку співмірності позовних вимог із застосованим обмеженням прав відповідача, збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
28 жовтня 2024 року адвокат Віницький Віктор Олександрович представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні адвокат Басараб Н.В. представник апелянта ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.
Судовій справі призначеній на 12:30 в Дарницькому районному суді м. Києва.
Вислухавши думку учасників процесу колегія суддів ухвалила слухати справу у відсутності адвоката Вінницького В.О. враховуючи те, що справа в апеляції була призначена раніше ніж в суді першої інстанції і 28.10.24 адвокат подавав відзив на апеляційну скаргу де виклав свою позицію.
Вислухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є визнання недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу AudiТТ, VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 1984 см3, д/н НОМЕР_2 .
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є спір між сторонами реальним, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.
При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає існування ризику відчуження майна і можливого його пошкодження.
Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно керувався ти, що спір що виник між сторонами прямо стосується визнання недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, а тому у випадку задоволення позовних вимогможливе ускладнення виконання рішення суду. Дана обставина не була спростована апелянтом, відтак апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Окремо колегія суддів апеляційного суду зазначає, що забезпечення позову має на меті унеможливлення як відчуження спірного майна, що дійсно може бути забезпечено встановленням певного виду заборони, так і ускладнення ефективності захисту прав, за яким позивач звернувся до суду, зокрема шляхом встановлення ряду обтяжень спірного майна, чому має запобігти саме його арешт, який крім цього також ефективно перешкоджає ї можливості відчуження майна. За таких умов, заданий захід забезпечення позову є співмірним як предмету спору, так і наявним ризикам.
Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана