Справа № 333/8709/24
Провадження № 2-а/333/130/24
01 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в приміщенні суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Макаренка Валентина Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
03.10.2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Макаренка В.М. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника Вертелецького В. № 58-24п від 23.08.2024 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Із вказаною постановою позивач не згодний, вважає, що постанова винесена безпідставно та не відповідає фактичним обставинам.
Позивач зазначає, що 04.09.2024 року він був зупинений групою оповіщення зі співробітниками ТЦК для перевірки документів. ОСОБА_2 виконав вимоги працівників РТЦК, пред'явив військово-обліковий документ та документи, що він не підлягає призову під час мобілізації - є здобувачем вищої освіти, навчається за денною формою навчання і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності визначеній законодавством. Надав довідку здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, повідомив, що знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 і його заява про надання відстрочки на цей час по суті не розглянута, про що надані підтверджуючі документи. Також позивач неодноразово був у ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній раз 16.08.2024 року. Після надання документів ОСОБА_2 був відпущений, повістка йому не вручалася, адміністративне затримання не здійснювалося. 18.09.2024 року при перевірці документів ОСОБА_2 було затримано як такого, що розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 за неприбуття за повісткою, доставлено до РТЦК для складання адміністративного протоколу. 18.09.2024 року відносно нього був складений адміністративний протокол № 148/24, у зв'язку з тим, що він не з'явився за повісткою 05.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та вручено повістку на 23.09.2024 року для розгляду адміністративної справи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначену дату він з'явився для розгляду адміністративної справи. Під час розгляду адміністративної справи він дізнався, що відносно нього був складений акт про відмову від отримання повістки, проте позивач стверджує, що повістку 04.09.2024 року йому не вручали, акт про відмову теж не складали.
Ухвалою судді від 03.10.2024 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.10.2024 року до суду повернулось поштове повідомлення № 0600294062189, яке підтверджує, що уповноважена особа - представник ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав ухвалу суду про відкриття провадження, позов та додатки до нього.
Відзив на позов не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.
При вивченні додатків до позову судом було виявлено, що оскаржувана постанова № 58-24п складена 23.08.2024 року, хоча правопорушення, яке інкриміноване позивачу вчинене 04.09.2024 року, протокол № 148/24 складено 18.09.2024 року, тобто постанову винесли до вчинення самого правопорушення. Жодних заяв з цього приводу від сторони відповідача до суду не надійшло, тому суд у рішенні зазначає саме дату 23.08.2024 року з метою недопустимості у подальшому порушення прав обох сторін у справі.
Судом встановлено, що постановою № 58-24п від 23.08.2024 року, що винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у виді 17 000,00 грн. штрафу за те, що він вчинив вказане адміністративне правопорушення за таких обставин. 04.09.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було виписано повістку про виклик на 08:00 год. 05.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (за адресою: АДРЕСА_1 ), вказану повістку ОСОБА_1 отримувати відмовився, про що було складено відповідний акт та зафіксовано на боді-камеру групи оповіщення. Проте, у визначений у повістці час, а саме 05.09.2024 року, ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив. Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Частина перша ст. 210-1 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни, зокрема, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Матеріали справи не містять повістку від 04.09.2024 на ім'я ОСОБА_1 , якою останнього викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.09.2024 року на 08:00 год. з метою визначення призначення на особливий період.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка від 04.09.2024 року йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, РТЦК не мали до нього питань, і в той день також повістку не вручали.
Отже, спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до РТЦК.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.
Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 40 Порядку передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Пунктом 41 Порядку встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі вручення повістки, особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Абзац 4 п. 47 Порядку визначає, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
До суду стороною відповідача на підтвердження здійснення виклику позивача до РТЦК не надано повістку від 04.09.2024 року та акт відмови позивача від отримання повістки.
На підставі викладеного, враховуючи вимоги п.п. 41, 47 Порядку, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до РТЦК, а тому неприбуття позивача до РТЦК не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у зв'язку із встановленням судом відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в діяннях позивача, зазначене є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп., а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Макаренка Валентина Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 58-24п від 23.08.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня постановлення рішення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик