справа № 752/13545/21 головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.
провадження № 22-ц/824/14828/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про участь у вихованні дитини одного із батьків, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив встановити ОСОБА_3 наступний порядок та спосіб спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
зобов'язати ОСОБА_3 не чинити дій щодо: здійснення особистого контакту з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближення до дитини на відстань не меншу за 500 метрів, розшукування дитини самостійно або через третіх осіб, розповсюдження інформації, що стосується особистого життя дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у будь-який спосіб, у тому числі через засоби масової інформації та мережу Інтернет;
рекомендувати ОСОБА_3 добровільно пройти Типову програму для кривдників, затверджену Наказом Міністерства соціальної політики № 1434 від 01 жовтня 2018 року та отримати позитивний письмовий висновок про повне проходження даної програми;
отримати письмовий висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради про можливість здійснення особистого контакту з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявного висновку про проходження Типової програми для кривдників, затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики № 1434 від 01 жовтня 2018 року;
за наявності позитивного висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради про можливість здійснення особистого контакту з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без факторів психологічної травматизації для дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволити здійснювати особистий контакт з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у спосіб вказаний у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради з урахуванням бажання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення такого контакту;
заборонити ОСОБА_3 здійснювати особистий контакт з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі наявності висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради про неможливість здійснення або продовження особистого контакту з дитиною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували, нині фактичних шлюбних відносин сторони не підтримують. З осені 2019 року позивач та відповідач проживають окремо. Під час спільного проживання у них народилась дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження дитина проживала у будинку, який належить позивачу на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постійно піклується про добробут родини забезпечуючи її матеріальне утримання, відпочинок на високому рівні, приймає актину участь у вихованні дитини. Дитина спілкується з відповідачем лише в телефонному режимі за власним бажанням, позивач не чинить дитині жодних перешкод у спілкуванні з матір'ю.
У липні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд:
зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановивши їй наступний графік спілкування, виховання та проведення часу з донькою: кожного ІІ та ІV тижня місяця з 9.00 години понеділка до 9.00 години наступного понеділка - донька проводить час з матір'ю, в тому числі за її місцем проживання, без присутності батька; під час літніх канікул, щороку у парні роки з 9.00 години першого червня до 20.00 години шістнадцятого липня дитина проводить з матір'ю за її місцем проживання, у непарні роки - з 9.00 години сімнадцятого липня до 20.00 години тридцять першого серпня дитина проводить з матір'ю за її місцем проживання; під час перебування дитини з батьком матір має право на необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв'язку враховуючи час навчання та відпочинку дитини.
В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначила, що після припинення відносин з ОСОБА_1 , вона разом із донькою переїхали проживати із села Гатне до її квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить їй на праві особистої власності. У вказаній квартирі для дитини була облаштована кімната, створені умови для гармонійного відпочинку та навчання. 03липня 2020 року на прохання ОСОБА_1 . ОСОБА_3 передала тимчасово доньку на короткострокові канікули до батька за його місцем проживання у с. Гатне, Київської області. З ОСОБА_1 була домовленість, що донька буде повернута матері через 2 тижні. Однак, ОСОБА_1 дитину не повернув, вчиняє дії щодо недопущення матері до дитини, останні півроку не відомо де і з ким проживає неповнолітня ОСОБА_4 . Документи дитини із школи № 269 м. Києва було одноосібно забрано відповідачем у 2020 році, що унеможливило в подальшому отримання дитиною якісної освіти. Наразі дитина перебуває в повній соціальній ізоляції внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , самовільно змінивши місце проживання, здійснює психологічний тиск на неї та свідомо негативно налаштовує її проти матері.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановивши їй наступний графік спілкування, виховання та проведення часу з донькою:- кожного ІІ та ІV тижня місяця з 9.00 години понеділка до 9.00 години наступного понеділка - донька проводить час з матір'ю, в тому числі за її місцем проживання, без присутності батька; - під час літніх канікул, щороку у парні роки з 9.00 години першого червня до 20.00 години шістнадцятого липня дитина проводить з матір'ю за її місцем проживання, у непарні роки - з 9.00 години сімнадцятого липня до 20.00 години тридцять першого серпня дитина проводить з матір'ю за її місцем проживання. Під час перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 матір ОСОБА_3 має право на необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв'язку враховуючи час навчання та відпочинку дитини. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладенні ним у позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову сторонами не оскаржується, а відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Судом встановлено, що під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31.07.2020 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 888.
Відповідно до вказаного свідоцтва батьками зазначено: мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 .
У 2019 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинили спільне проживання без реєстрації шлюбу.
Сторони проживають окремо, дитина проживає з батьком ОСОБА_1 .
За висновком фахівця завідувача лабораторії практичної психології навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, доцента кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, практичного психолога КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Федосової Л.О. за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на звернення її батька ОСОБА_1 від 03 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 постраждала від психотравматичних чинників, які вона пов'язує зі своєю матір?ю. Поведінка матері є проявом психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб дитини, які забезпечують відчуття безпеки і повноцінний, здоровий особистісний розвиток. ОСОБА_4 має тісну, надійну прив'язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об'єктом і якого вона чітко пов'язує з відчуттям захищеності та безпеки.
За висновком фахівця ОСОБА_5 за результатом психологічної діагностики малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 грудня 2020 року вбачається, що виявлено порушення контакту, зв'язку та прив'язаності ОСОБА_4 з матір'ю. Відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної шкоди.
18 серпня 2020 року ОСОБА_1 надав заяву на ім'я директора СШ І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва щодо надання документів його доньки ОСОБА_4 у зв'язку з переходом до іншої школи.
Згідно довідки закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ТОВ «Центр дистанційної освіти «Джерело Плюс» № 594 від 16 жовтня 2020 року виданої ОСОБА_4 в тому, що вона навчається в 4-му класі ЗЗСО І-ІІІ Ступенів «Центр дистанційної освіти «Джерело Плюс».
Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої ТОВ «Центр дистанційної освіти «Джерело Плюс» 16 жовтня 2020 року вказано, що ОСОБА_4 за період навчання зарекомендувала себе як активна, працелюбна, уважна учениця. Володіє учбовим матеріалом на високому рівні. Має добру, розвинену пам'ять, швидко запам'ятовує навчальний матеріал і легко його відтворює. Батько приділяє їй належну й всебічну увагу вихованню доньки.
ОСОБА_3 працює в ТОВ «Рейл Лоджистікс» на посаді заступника відділу казначейства з 20 серпня 2018 року по теперішній час, що підтверджується характеристикою з місця роботи вих. № 695 від 13 серпня 2020 року. Також зазначено, що ОСОБА_3 має дві вищі освіти за спеціальностями: магістр з банківської справи, перекладач англійської та німецької мов. Вказано, що ОСОБА_3 володіє великим досвідом роботи та практичними навичками по своїй спеціальності, успішно справляється зі своїми обов'язками, здатна вирішувати складні ситуації, які складаються в процесі виконання трудових обов'язків. З колегами знаходиться в дружніх відносинах. Доброзичлива, стримана в будь-якій ситуації готова до мирного вирішення конфлікту.
Згідно Акту обстеження умов проживання, проведеного головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 травня 2021 року, проведено обстеження умов проживання: АДРЕСА_2 , - зазначено, що в квартирі зроблено сучасний ремонт, чисто та охайно, наявна побутова техніка та меблі, створено належні умови для ведення домашнього господарства. Для малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виділено окрему кімнату. В кімнаті наявне спальне місце, шафа для речей, стіл для занять дитини, наявні дитячі речі відповідно до статі та віку дитини.
Згідно Характеристики т.в.о. Генерального директора АТ «Укртрансгаз» ОСОБА_1. працює на посаді провідного фахівця управління (служби) керування ризиками з 21 лютого 2019 року. Має вищу освіту та понад 15 років досвіду в банківській системі в сфері управління ризиками. Працюючи в АТ «Укртрансгаз» виконує функції ризик-координатора під час взаємодії із структурними підрозділами НАК «Нафтогаз України» в рамках процесу управління ризиками. Зазначено, що відповідально ставиться до виконання батьківських обов'язків. Залучає доньку до участі у конкурсах дитячої творчості, організованих для дітей співробітників Товариства.
Довідкою про доходи ОСОБА_1 № 9-253-132 від 12 жовтня 2020 року підтверджується, що сума доходу з 01 березня 2019 року по 30 вересня 2020 року складає 1 184 881,56 грн.
ОСОБА_1 на обліку лікаря психіатра не перебуває, не судимий, що підтверджується відповідними довідками, які наявні в матеріалах справи.
Згідно з експертним дослідженням-рецензією ФОП ОСОБА_7 від 10 лютого 2022 року зазначено, що «експертний висновок», виконаний ОСОБА_8 , 03 жовтня 2020 року, складений з великою кількістю порушень та не відповідає положенню нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методик проведення судових експертиз, Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
17 червня 2022 року Служба у справах дітей та сім'ї Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області листом № 02-11/688 на звернення ОСОБА_3 , щодо негайного вилучення дитини ОСОБА_4 у батька у зв'язку з загрозою її життя та здоров'я, повідомила, що не вдалось поспілкуватися з батьком ОСОБА_1 та з дитиною ОСОБА_4 , щоб належним чином оцінити рівень безпеки загрози життю та здоров'ю. Зі свого боку, служба надіслала лист до начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області з проханням вжити заходи згідно з чинним законодавством.
22 січня 2022 року, 29 січня 2022 року та 12 лютого 2022 року, складено Акти, зокрема за підписом представника Гатненської сільської ради щодо ненадання матері на побачення дитини згідно постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.
Згідно Акту державного виконавця Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Майданюк І.А. від 12 лютого 2022 року при примусовому виконанні виконавчого документа постанови, виданої 09 грудня 2021 року Київським апеляційним судом про зобов'язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_4 у присутності психолога Служби у справах захисту дітей та сім'ї ОСОБА_9 головного державного виконавця Скрід Ю.М. встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився в приміщення Органу опіки та піклування Гатненської сільської ради та не надав можливість спілкування побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно постанови Київського апеляційного суду № 759/14917/20 від 09 грудня 2021 року.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в першу чергу мають бути захищені права дитини, та сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан, зокрема, наявність перешкод матері у доступі до доньки та намагання її брати участь у повноцінному вихованні дитини, ураховуючи висновки органу опіки та піклування, які є достатньо обґрунтованими та не суперечать інтересам дитини, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах, суд дійшов висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні матері з донькою, а тому апеляційний суд під час оцінки доводів апеляційної скарги керується положеннями Конвенції
про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між
їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право
на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки
та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15
Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право
на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Колегія суддів зауважує, що мати, яка проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин,
що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних
у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,
а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, установлено, що між сторонами справи - батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі матері у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини,
які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі матері у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Суд першої інстанції врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та зробив вірний висновок, що визначені дні та години спілкування матері з донькою мають відбуватися без присутності батька, що не порушує прав
та інтересів дитини. У протилежному випадку присутність батька лише сприятиме продовженню конфлікту батьків дитини (сторін у справі) й унеможливить належне спілкування матері з дитиною.
Обставин, які вказували б на те, що дитині буде шкодити спілкування з матір'ю і спільний відпочинок з нею без присутності батька, не встановлено.
Визначення саме такого способу участі матері у спілкуванні та вихованні доньки є таким, що відповідатиме її якнайкращим інтересам та за сумлінного відношення матері до виконання свого обов'язку буде достатнім для забезпечення участі матері у процесі виховання дитини.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023 року у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23.
При цьому посилання позивача на висновки фахівця завідувача лабораторії практичної психології навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, доцента кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, практичного психолога КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Федосової Л.О. та фахівця Омельченко Я.М., апеляційний суд вважає не обґрунтованим з огляду на наступне.
Вказуючи на вказані висновки та на недоцільність особистих контактів дитини з матір'ю, оскільки дитина перебуває в стресовій ситуації по відношенню до матері, позивач не звернув уваги, що надані ним висновки спеціалістів за результатами проведення психологічних досліджень дитини ґрунтується на поясненнях самого позивача, а також окремих письмових документах, наданих також позивачем.
У психологів не перебували у дослідженні матеріали справи, яка переглядається, психолог особисто не спілкувалася з матір'ю дитини. Висновки психологів містить загальні висновки про зв'язок батька з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин цієї справи, яка переглядається. Отже, такі висновки психологів не містить інформацію щодо предмета доказування, а тому не можуть бути належним доказом у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17.
Крім того судом першої інстанції вірно встановлено, наявність перешкод, матері у доступі до доньки створених позивачем та намагання її брати участь у повноцінному вихованні дитини.
Апеляційний суд погоджується з зазначеними висновками, оскільки вони ґрунтуються на наявних у справі доказах. Так, як було зазначено у відповідності до наданих суду Актів Гатненської сільської ради від 22 січня 2022 року, 29 січня 2022 року та 12 лютого 2022 року, позивач не надав матері на побачення дитину згідно постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.
Згідно Акту державного виконавця Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Майданюк І.А. від 12 лютого 2022 року при примусовому виконанні виконавчого документа постанови, виданої 09 грудня 2021 року Київським апеляційним судом про зобов'язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_4 у присутності психолога Служби у справах захисту дітей та сім'ї ОСОБА_9 головного державного виконавця Скрід Ю.М. не з'явився в приміщення Органу опіки та піклування Гатненської сільської ради та не надав можливість спілкування побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно постанови Київського апеляційного суду № 759/14917/20 від 09 грудня 2021 року.
Крім того Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі 759/14917/20, судом встановлено, що 03 липня 2020 року ОСОБА_1 забрав спільну доньку на два тижні на канікули та після чого не повернув. 09 серпня 2020 року ОСОБА_3 викликано працівників поліції за фактом зникнення дитини та самовільного відібрання її ОСОБА_1 . 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_3 забрав документи дитини зі Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва та перевів навчатись доньку до дистанційної загальноосвітньої школи ТОВ «Центр освіти «Оптіма».Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 самочинно та без згоди ОСОБА_3 змінив місце проживання спільної малолітньої дитини, способом її викрадення, відтак, колегія суддів вважає, що в даному випадку мають бути засновані норми ч. 1 ст. 162 СК України, а саме: відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено здійснення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_3 в спілкуванні та вихованні дитини. Зазначений висновок суду повністю узгоджується з наявними у даній справі доказами.
У постанові від 11 грудня 2019 року у справі №320/4938/17, провадження №61-26396св18, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду
Посилаючись на неможливість виконання оскаржуваного рішення в частині задоволення зустрічного позову, з огляду на визначення місця проживання дитини з матір'ю Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі 759/14917/20, позивач та його представник просили рішення суду в частині зустрічних позовних вимог скасувати.
Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав до скасування судового рішення суду першої інстанції, як з огляду на доводи апеляційної скарги, які висновків суду не спростовують так і у зв'язку з ухваленням Київським апеляційним судом Постанови від 27 листопада 2024 року у справі 759/14917/20.
Так, зазначеною постановою суд, серед іншого, вирішив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відібрати у ОСОБА_1 дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на зміст резолютивної частини вказаної постанови та на факт не виконання позивачем зазначеного судового рішення станом на 11 грудня 2024 року, апеляційний суд приходить до висновку, що зміст резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції не суперечить рішенню Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі 759/14917/20.
Крім того у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому судом враховуються, що на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного позивачем рішення, Постанови Київського апеляційного суду у справі 759/14917/20 не існувало.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який, встановлюючи порядок участі матері ОСОБА_3 у вихованні доньки ОСОБА_4 , взяв до уваги поведінку матері, спрямовану на участь
у вихованні та житті доньки, врахував інтереси дитини, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування із дитиною та на участь у її вихованні, встановив відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права матері на спілкування з донькою, необхідність спілкування дитини як із батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення способу участі матері у виховані та спілкуванні з дитиною за варіантом визначеним відповідачем в зустрічній позовній заяві.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає розумному балансу участі матері у вихованні дитини, відповідає якнайкращим інтересам дитини, та не суперечить сталій судовій практиці Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.