Київський апеляційний суд
9 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням системи "Електронний суд" матеріали кримінального провадження № 12022100090002139 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Ізмаїл Одеської області, громадянки України,
що зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року,
Солом'янським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується в умисному вбивстві ОСОБА_8 , вчиненому за наступних обставин.
18 вересня 2022 року близько 21 години 10 хвилин ОСОБА_8 з метою отримання орендної плати прибула в квартиру АДРЕСА_2 , яку винаймала ОСОБА_7 . Перебуваючи на кухні, ОСОБА_7 розрахувалась з ОСОБА_8 , після чого остання почала оглядати квартиру і зробила зауваження через те, що їй не сподобався загальний вигляд квартири. Через це між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, реалізуючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , схопила з кухонної плити пательню та нанесла нею один удар по голові ОСОБА_8 , яка впала на підлогу і від отриманої травми голови померла на місці. Після цього ОСОБА_7 перетягнула ОСОБА_8 , яка вже була без ознак життя, в іншу кімнату, загорнула тіло у килим та обмотала килим скотчем.
19 вересня 2022 року ОСОБА_7 з метою позбутися тіла ОСОБА_8 найняла за 1 000 гривень двох безхатченків, яким пояснила, що у килимі велика собака, яка мала кровотечу та померла при пологах. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які не знали, що у загорнутому килимі, який був додатково обмотаний сміттєвими пакетами та зав'язаний кабелем, винесли його та залишили у контейнері для сміття на вул. Єреванській, 10-А у м. Києві, який разом із сміттям 20 вересня 2022 року сміттєвозом був вивезений на Полігон твердих побутових відходів № 5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2024 за наслідками розгляду клопотання прокурора ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів по 23.12.2024 включно без визначення розміру застави.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 вбачається, що вона просить ухвалу суду скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченої, які підтримала апеляційну скаргу, просила ухвалу суду скасувати і застосувати до неї запобіжний захід у виді особистого зобов'язання; доводи захисника ОСОБА_6 , який підтримав позицію обвинуваченої, просив врахувати тривалість її тримання під вартою та відсутність доказів її винуватості; доводи прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі "Панченко проти Росії").
На питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи (рішення у справі "W. проти Швейцарії"). Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, попри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (п.152 рішення ЄСПЛ у справі "Лабіта проти Італії").
Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі "Бекчиєв проти Молдови").
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості та обставини кримінального правопорушення, які призвели до невідворотних наслідків у виді смерті людини, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , усвідомлення нею тяжкості покарання, яке загрожує у разі визнання її винуватою, з огляду на те, що санкцією ч.1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Взяв до уваги суд і стадію судового розгляду, під час якого не допитувався один із основних свідків.
Вказані обставини в сукупності з діями обвинуваченої, яка відповідно до висунутого обвинувачення намагалася приховати вчинення злочину, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що вказані раніше ризики хоча і зменшилися, але продовжують існувати і виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3