Справа № 361/2682/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/17286/2024
27 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2024 року (суддя Петришин Н.М.) про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю,
встановив:
у березні 2024 року заявниця звернулась до суду з заявою, у якій просила встановити факт, що вона та ОСОБА_2 з дня народження останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день його загибелі, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи подану заяву, заявниця зазначала, що 26 грудня 2022 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 вона отримала повідомлення про смерть свого рідного брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого стрільця 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі бойових дій поблизу населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України. На момент смерті брата, вона була його єдиним близьким родичем.
Заявниця посилалася на те, що встановлення даного факту необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, що призначається та виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії військового стану, на підставі наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2024 року заяву залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
Заявниця вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право у даних правовідносинах, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, між фізичною особою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки Міністерство оборони України не є суб'єктом отримання такої допомоги.
Відзив на апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Марціса Б.С. залишається без розгляду, так як поданий поза межами строку, визначеного судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 18 жовтня 2024 року для подання відзиву на апеляційну скаргу, та не заявлення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Міністерство оборони України, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення до його електронного кабінету у системі «Електронний суд» (с.с.139), свого представника у судове засідання не направило, клопотання про перенесення судового засідання не подало, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко О.Б., яка підтримала апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні представник Міністерства оборони України проти задоволення заяви заперечував, а відтак факт, про встановлення якого просить заявник, пов'язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження з огляду на імперативну вказівку закону.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 4 статті 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту проживання однією сім'єю із загиблим ОСОБА_2 їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, що призначається та виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії військового стану, на підставі наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року.
У якості заінтересованої особи заявниця визначила Міністерство оборони України.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що між особою, яка просить встановити факт, що має юридичне значення, та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки міністерство не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги (пункт 106).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду і виходити з того, що заперечення Міністерства оборони України проти вимог ОСОБА_1 не може бути підставою для залишення її заяви без розгляду.
При розгляді заяви ОСОБА_1 суд повинен з'ясувати наявність заінтересованих осіб, які мають правові підстави для отримання одноразової грошової допомоги, що призначається та виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії військового стану, на підставі наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , з'ясувати коло його спадкоємців та вирішити питання про залучення їх до участі у справі.
Виходячи із правової позиції Великої Палати Верховного Суду, тільки заперечення зазначених осіб проти вимог ОСОБА_1 можуть бути підставою для залишення заяви, поданої у порядку окремого провадження, без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2024 року скасувати, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю, направити до Броварського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук