апеляційне провадження №22-ц/824/11132/20234
справа №754/12975/23
11 листопада 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Кишені Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Грегуля О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
встановив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.
Вимоги позову мотивує тим, що 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року шлюб між сторонами розірвано, питання щодо визначення місця проживання дитини судом не вирішувалось.
17 жовтня 2022 року судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 12 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно даних розрахунку заборгованості із сплати аліментів у виконавчому провадженні, розмір заборгованості становить 32 017,20 гривень.
Вказує, що місце реєстрації адреси проживання та фактичного проживання ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 та її матір'ю ОСОБА_4 є за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на дану квартиру належить ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказує, що донька ОСОБА_3 завжди проживала з матір'ю, де для виховання та розвитку дитини створені умови, є окрема кімната, ліжко, шафа для одягу, дитячі одяг, взуття, іграшки, повністю перебувала на її утриманні, відвідувала розвиваючі заняття. Всіма організаційними питаннями займалась матір, але наразі виник спір щодо місця проживання дитини.
Вказує, що згідно сайту "Судова влада" ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності у справах №754/1197/18 від 31 січня 2018 року та №754/11320/19 від 31 липня 2019 року, в обох випадках за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Вказує, що згідно сервісу Getcontact за мобільним номером НОМЕР_1 , абонент значиться як " ОСОБА_7 ", " ОСОБА_8 ", що викликає занепокоєння у ОСОБА_1 .
Мотивуючи наведеним, просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Кишенею В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.
Уважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними та такими, що не базуються на фактичних обставинах справи.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на особу відповідача та його негативний вплив на малолітню доньку.
Зазначає, що 27 липня 2023 року дитина поїхала до батька в гості, після чого батько дитину не повернув. З цього часу між матір'ю та дитиною почалися конфлікти, причиною яких є налаштування батьком дитини проти матері. Очевидно, що дитина буде стверджувати, що їй краще з батьком, оскільки батько їй надає повну свободу дій в негативному аспекті, зокрема, дитина частіше почала пропускати школу безпідставно.
Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що висновок органу опіки та піклування не містить достатнього обґрунтування не ґрунтується на практиці Верховного Суду.
Звертає увагу, що рішення суду першої інстанції обґрунтоване думкою дитини, яка висловила бажання проживати з батьком. Так, судом взято думку дитини, як основний аргумент, та не досліджено належним чином висновку органу опіки та піклування, який містить дані щодо результатів взаємодії дитини з психологом та висновків незалежного психолога.
Вказує, що згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
Звертає увагу, що висновок органу опіки та піклування у цій справі підготовлений належним чином, представники органу опіки проводили бесіди з батьками та дитиною, обстежували умови проживання дитини за обома адресами, а також з дитиною спілкувався психолог, висновки якого вміщено до висновку органу опіки. Відтак, висновок органу опіки відповідає не лише нормам права щодо порядку його складання, а й містить достатнє обґрунтування, спрямований на забезпечення інтересів дитини в першу чергу.
Зазначає, що висновок органу опіку складений з використанням висновків, викладених у копії листа Міського центру дитини за вих. №069010-2 від 10 січня 2024 року, адресований Начальнику Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації О.Васильєвій щодо розгляду запиту від 08 грудня 2023 року за №10223-4776, вх. № 069010/129 про проведення психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення психологічного стану дитини, дитячо-батьківських відносин, прив'язаності дитини до батьків, у зв'язку із визначенням місця проживання дитини.
Зазначає, що попередній розмір судових витрат складається із 1 610,40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та 6 000,00 гривень витрати на професійну правничу допомогу.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
В судовому засіданні 05 вересня 2024 року позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кишеня В.С. доводи апеляційної скарги підтримали. Просили рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, визначивши місце проживання дитини із матір'ю.
В судовому засіданні 11 листопада 2024 року позивачка не заперечувала проти розгляду справи за відсутності її представника.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив залишити рішення суду без змін.
Третя особа представник Деснянської РДА в м. Києві - Крикун А.Ю. просила ухвалити судове рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено заслухати думку дитини ОСОБА_3 за присутності педагога або представника Органу опіки та піклування Деснянської РДА в м.Києві.
В судовому засіданні 28 жовтня 2024 року заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 . Дитина повідомила, що наразі рік проживає із разом татом, бабусею, дідусем, дядею ОСОБА_9 . Мама проживає в м. Біла Церква з дядею ОСОБА_10 - її хлопцем. Приїжджати в м. Біла Церква не хоче у зв'язку із негативним відношенням нового партнера мами до дівчинки. Дитина повідомила про бажання проживати з татом, де для неї створені всі умови. Вказала, що тато її завжди підтримує, із мамою трохи холодні стосунки. Вказала, що не хоче жити по почергово з кожним із батьків. Буває у мами на вихідних та на канікулах, зазвичай буває у мами в м. Києві, де також проживають бабуся та дідусь по маминій стороні. Проте вказала, що з мамою треба завчасно домовлятися про зустрічі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, а також думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявнимив ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що згідно висновку органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 лютого 2024 року № 102-555, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) разом з матір'ю ОСОБА_1 (позивачка).
Проте суд зазначив, що висновок органу опіки та піклування не містить достатнього обґрунтування, що погіршення/зменшення опікунських прав відповідача, як опікуна дитини, шляхом визначення місця проживання дитини з матір'ю, буде виключно в інтересах малолітньої дитини.
Суд звернув увагу, що дитина ОСОБА_3 повідомила органу опіки та піклування, що вона проживає з батьком і надалі бажає жити з батьком. Проживати з мамою дитина не бажає, оскільки за місцем проживання матері проживає новий чоловік матері « ОСОБА_10 », а також дідусь і бабуся по лінії матері, які дитині говорили, що вона їм більше не онука.
Окрім цього, суд послався на висновок органу опіки та піклування та наданий стороною позивачки лист міського центру дитини служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 січня 2024 року № 069010-2 та вказав, що у дівчинки несформовані взаємовідносини із співмешканцем матері. Результати роботи визначають травматизацію дитини тривалими конфліктами між батьком та матір'ю. У родині дівчинки спостерігається напружена атмосфера та дівчинка озвучує, що дідусь і бабуся по лінії батька підтримують її, а дідусь і бабуся по лінії матері не розуміють її та в той же час дитина розуміє, що її залучають до вирішення дорослих питань.
Відтак, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову у зв'язку із його недоведеністю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_13 28 грудня 2011 року зареєстрували шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на " ОСОБА_1 " (а.с. 37).
Позивачка та відповідач у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_3 (а.с. 38).
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року укладений між сторонами шлюб розірвано (а.с. 120-122).
Згідно даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с. 39).
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва убачається, що станом на 30 серпня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 41).
Згідно даних судового наказу, виданого Деснянським районним судом міста Києва 17 жовтня 2022 року у справі № 754/9185/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 49).
Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією 02 лютого 2024 року №102-555 надано висновок щодо визначення місця проживання дитини, згідно якого, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол від 18 січня 2024 року №02), діючи виключно в найкращих інтересах дитини, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація уважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 102-107).
Із змісту наданого висновку убачається, що малолітня ОСОБА_3 надала до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації пояснення, відповідно до яких пояснила, що проживати з мамою вона не хоче, оскільки їй не подобається співмешканець ОСОБА_10 та бабуся з дідусем по лінії матері, оскільки бабуся та дідусь ображали її батька та сказали їй що вона їх зрадила, а співмешканець ОСОБА_10 погано відносився до неї та вимагав звертатись до нього по імені та по батькові.
Із висновку убачається, що 07 грудня 2023 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації розглядалось питання щодо доцільності або недоцільності визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 разом з матір'ю. На засіданні малолітня ОСОБА_3 повідомила, що проживає з татом і надалі хоче проживати з ним. Разом з ними проживають баба, дід та дядько. На вихідні вона приїжджає до мами. Проживати з мамою вона не хоче, бо там ОСОБА_10 , новий чоловік мами. Окрім того, мама хоче вивезти її до міста Біла Церква, а вона цього не хоче. Враховуючи її рішення жити з татом, бабуся та дідусь по лінії матері сказали їй, що вона їм більше не онука. ОСОБА_3 має бажання перевестися в школу ближче до будинку, де вони живуть з татом, але мама не дозволяє. Зараз їй до школи далеко їздити, а тому мусить вставати раніше. Нова школа знаходиться за 10 хвилин від будинку.
Окрім того, у висновку вказано, що 11 січня 2024 року до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві надійшов лист Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 січня 2024 року, відповідно до якого психологом Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з метою з'ясування психологічного стану дитини, дитячо-батьківських відносин, прив'язаності дитини до батьків проведена робота та консультації з дитиною. Психологом проведена робота, за результатами якої з'ясовано, що ОСОБА_3 має емоційну прив'язаність як до батька так і до матері. Мати турбується і підтримує інтереси доньки. Разом з цим у дівчинки несформовані взаємовідносини із співмешканцем матері, через що ОСОБА_3 тримає певну дистанцію в даному питанні. Батько цим користується, залучає дитину до вирішення стосунків між ним та матір'ю. Дівчинка звертається до батька за підтримкою, та разом з тим ОСОБА_3 потрапляє під вплив батька, залежна від його думки, повторює очікування та не може висловити сумніви щодо категоричної позиції батька у ставленні до матері, бо отримує чуттєвий емоційний комфорт потакання і підтримки з боку батька. Результати роботи також визначають травматизацію ОСОБА_3 тривалими конфліктами між батьком та матір'ю. З серпня 2023 року ОСОБА_3 постійно проживає з батьком, через що у ОСОБА_3 емоційні зв'язки з матір'ю поступово нівелюються та формується емоційна депривація (байдужість). У дитини формується незадоволена потреба у вільному спілкуванні з матір'ю, існує необхідність материнської підтримки та участі.
Відповідно до листа Міського центру дитини служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №069010-2 від 10 січня 2024 року убачається, що за результатами проведеного психологічного обстеження визначено, що ОСОБА_3 має емоційну прив'язаність як до батька, так і до матері. Дівчинка визначала постійно батьків разом, в своїх роботах ставила їх поряд. Разом з тим, у дівчинки несформовані взаємовідносини із співмешканцем матері, через що ОСОБА_3 тримає певну дистанцію у даному питанні.
Результати роботи визначають травматизацію ОСОБА_3 тривалим конфліктами між батьком та матір'ю. На теперішній час, спостерігається напружена атмосфера в родині, дівчинка озвучує, що бабуся ОСОБА_18 , дідусь ОСОБА_19 (по батьку) - підтримують її, а бабуся ОСОБА_20 та дідусь ОСОБА_21 по матері не розуміють її, тому в цьому випадку ОСОБА_3 розуміє, що її залучають до вирішення дорослих питань.
За результатами зроблено висновок, що емоційна сфера малолітньої ОСОБА_3 збережена; визначені почуття невпевненості та тривожності, що вказують нестабільність та емоційний дискомфорт в житті дитини; визначені довірливі взаємовідносини між Тіною батьком, емоційної прив'язаності до матері; визначена активна участь обох батьків в житті ОСОБА_3 ; через тривале обстеження у зустрічах з матір'ю, у ОСОБА_3 формується незадоволена потреба материнської турботи, існує необхідність у спілкуванні та підтримці з боку матері (а.с. 114-115).
За положеннями частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них проживатиме малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини 5 статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Тлумачення частини 2 статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
За положеннями статті 161 СК України з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховний Суд зазначив, що при вирішення питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту.
При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Судом апеляційної інстанції заслухано дитину ОСОБА_3 , пояснення якої свідчать про те, що дитина в однаковій мірі любить обох батьків та, проживаючи з батьком, не має жодних проявів негативного ставлення до матері. Відтак, суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що причиною конфліктів між дитиною та матір'ю є налаштування батьком дитини проти матері. Обґрунтовуючи своє бажання проживати з батьком, дитина логічно та послідовно пояснила мотиви такого рішення, вказавши, що матір проживає за межами Києва з іншим чоловіком, натомість за місцем проживання батька їй створені більш сприятливі умови. Пояснення дитини свідчать про те, що вона допускає, що в житті матері може бути інший чоловік, проте вона (дитина) не почуває себе комфортно та безпечно в таких умовах.
Апеляційний суд констатує, що надані дитиною в суді апеляційної інстанції пояснення за своєю суттю узгоджуються із даними, викладеними у листі Міського центру дитини служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №069010-2 від 10 січня 2024 року та зробленими у цьому листі висновками, які у своїй сукупності не дають підстав уважати про доцільність визначення місця проживання дитини із матір'ю.
Доводи апеляційної скарги про те, що батько дитини надає їй повну свободу дій в негативному аспекті та дитина безпідставно пропускає школу, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи належними та допустимими доказами не підтверджені.
Доказів на підтвердження негативного впливу батька на дитину, або інших обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, матеріали справи не містять, а доводи апеляційної скарги в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що висновок органу опіки та піклування у цьому випадку не є достатньо обґрунтованим, оскільки окрім установлених обставини, у такому відсутні мотиви, з яких орган опіки та піклування зробив висновок, що проживання дитини з матір'ю буде сприяти захисту прав та інтересів дитини.
При цьому, колегія суддів зауважує, що обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, а фактично зводиться до цитування судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду інших справ.
Окрім того, заявляючи про долучення на стадії апеляційного розгляду листа Міського центру дитини за вх.069010-2 від 10 січня 2024 року, скаржниця залишила поза увагою те, що цей лист за її ж клопотанням долучено до матеріалів справи судом першої інстанції (а.с. 114-115) та такий при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано.
З огляду на наведене, апеляційний суд робить висновок, що рішення суду прийнято на підставі дослідження усіх обставин справи та відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Кишені Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 12 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова