апеляційне провадження №22-ц/824/12475/2024
справа №761/12339/23
11 листопада 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Пономаренко Н.В.,
у справі за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, -
встановив:
У квітні 2023 року Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Вимоги позову мотивує тим, що розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 липня 2019 року №1281 гуртожиток на АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 серпня 2019 року №648 "Про закріплення за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" гуртожитку на АДРЕСА_1 закріплений на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією встановлено факт використання кімнати АДРЕСА_1 , а саме проживання в ній без належних правових підстав громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що відповідачка проживає у спірному житловому приміщенні на підставі договорів, укладених з ПАТ "Будшляхмаш", термін дії яких закінчився в 2019 році.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду міста Києва" направлялась вимога про звільнення приміщення від 07 липня 2020 №3874-юр, проте вимоги попередження були проігноровані.
Звертає увагу, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №761/48989/19 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду міста Києва" про визнання права користування кімнатою в гуртожитку. Рішенням суду від 04 лютого 2021 року у вказаній справі позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Вказує, що у відповідачки відсутній ордер на вселення до спірного житлового приміщення.
Мотивуючи наведеним, просить суд усунути перешкоди у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без надання іншого приміщення.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи.
Зазначає, що 01 червня 2014 року між ОСОБА_1 , та ПАТ «Будшляхмаш» укладено договір №114 оренди житлового приміщення. Строк дії договору оренди житлового приміщення №114 від 01 червня 2014 року рядом укладених додаткових угод остаточно було продовжено до моменту передачі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 серпня 2019 року №648 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Вказує, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, у справі № 761/38756/20 встановлено, що відповідачка вселилась до спірної кімнати у передбаченому законом порядку, тривалий час проживає у спірній кімнаті, сплачує комунальні послуги; право користування відповідачем вищезазначеним житловим приміщенням підпадає під гарантії, передбачені пунктом 2 статті 8 Конвенції, при цьому виселення відповідачки із спірної житлової кімнати є невиправданим втручанням у її право на повагу до житла.
Стверджує, що обставини, установлені у справі №761/38745/20, не доказуються при розгляді цієї справи. У цій справі, на відміну від справи № 761/38756/20, позивач та третя особа змінили лише процесуальний статус, тепер Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація набула статусу позивача, а КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» третьої особи. Разом з цим, у цій справі беруть участь ті самі особи і той самий предмет спору.
Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги встановлені рішенням суду у цивільній справі обставини, які відповідно до приписів частини 4 статті 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, а саме те, що Шевченківським районним судом міста Києва в рішенні від 26 січня 2022 року у справі №761/38756/20 встановлено, що ОСОБА_1 вселилась до спірної кімнати у передбаченому законом порядку, тривалий час проживає у спірній кімнаті, сплачує комунальні послуги.
Також судом не з'ясовано обставини неможливості виселення відповідача в силу приписів Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Стверджує, що відповідно до статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» заборонено виселяти ОСОБА_1 без надання їй іншого житла.
Посилається на необґрунтованість рішення в частині того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надсилало відповідачці вимогу про виселення. Суд не з'ясував обставин можливості укладання відповідачкою договору оренди з позивачем, що по суті вирішило б спір. На теперішній час будинок за адресою: АДРЕСА_1 , використовується як гуртожиток і відповідно до законодавства, навіть у разі припинення договору оренди, відповідачка має переважне право на укладання договору оренди.
Щодо відсутності доказів сплати відповідачкою комунальних послуг вказує, що питання сплати комунальних послуг не було предметом розгляду справи. Окрім цього, факт сплати комунальних послуг установлено рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі № 761/38756/20.
Звертає увагу, що у справі № 761/38756/20 обґрунтовано неможливість виселення відповідача із займаної кімнати з посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
25 червня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.
Заперечує проти апеляційної скарги та уважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відповідачка проживає у спірному житловому приміщенні на підставі договорів, укладених з ПАТ "Будшляхмаш", термін дії яких закінчився у 2019 році.
Зазначає, що у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у справі №761/48989/19 установлено, що договір оренди припинив дію, що підтверджено позивачем, у зв'язку із чим орендоване приміщення підлягає звільненню та поверненню власнику.
Вказує, що підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акту), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника.
Посилається на відсутність у відповідачки ордеру на вселення до спірного житлового приміщення.
Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Гавриленко Я.С. доводи апеляційної скарги підтримав. Просив рішення суду скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник Шевченківської РДА в м. Києві - Вождаєнко Н.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу. Просила рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 проживала в кімнаті АДРЕСА_1 на підставі договору оренди та додаткових угод, укладених з ПАТ «Будшляхмаш», термін дії яких закінчився в 2019 році, ордер на вселення ніколи відповідачці не видавався, відтак суд зробив висновок, що на теперішній час ОСОБА_1 проживає в гуртожитку без достатніх правових підстав, при цьому весь час фактичного проживання у кімнаті гуртожитку зберігала за собою зареєстроване у встановленому порядку право проживання в помешканні за адресою: АДРЕСА_5.
Суд врахував, що відповідачка достеменно знала про термін дії договору оренди і угод до них, свідомо укладала договори про виключно тимчасове користування орендованим житлом, вказані угоди не оспорювались та вичерпали свою дію.
Суд вказав, що оскільки гуртожиток прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, з огляду на те, що спірне житло (кімната в гуртожитку) незаконно вибуло із користування та розпорядження територіальної громади м. Києва за відсутності її волевиявлення, відтак таке право територіальної громади міста Києва з липня 2019 року на кімнату в гуртожитку не припинялось.
З матеріалів справи установлено, що 01 червня 2014 року між ПАТ "Будшляхмаш" та ОСОБА_1 укладено договір оренди житлового приміщення №114, за умовами якого орендодавець передав орендарю в тимчасове платне користування житлове приміщення кімнату - 12,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та майно, яке знаходиться в приміщенні, відповідно до переліку, наведеного в картці обліку орендованого майна.
Згідно пункту 4.1 строк дії договору оренди з 01 червня 2014 року по 01 липня 2014 року.
Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії цього договору заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується. У випадку пролонгації умови договору можуть бути переглянуті (пункт 4.2) (а.с.16-17).
01 липня 2014 року ПАТ «Будшляхмаш» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої термін дії Договору продовжено до 30 вересня 2014 року (а.с. 17 зворот).
02 вересня 2014 року ПАТ «Будшляхмаш» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої термін дії Договору продовжено до 31 жовтня 2014 року (а.с. 18).
21 жовтня 2014 року ПАТ «Будшляхмаш» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №3, відповідно до умов якої термін дії Договору продовжено до 20 жовтня 2015 року (а.с.18 зворот).
21 жовтня 2015 року ПАТ «Будшляхмаш» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №4, відповідно до умов якої термін дії Договору продовжено до моменту передання гуртожитку територіальній громаді.
Сторони визначили, що дія договору оренди житлового приміщення №114 від 01 червня 2014 року припиняється з дати передання гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територіальній громаді м. Києва в особі органу місцевого самоврядування та підписання відповідних документів на вимогу частини 13 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 19).
Матеріали цивільної справи містять додаткову угоду №5 від 01 серпня 2016 року до договору оренди житлового приміщення №114 від 01 червня 2014 року.
Згідно тексту додаткової угоди у зв'язку з періодичним підвищенням тарифів на комунальні послуги та дією договору про співпрацю №1110780 від 01 березня 2016 року між ПАТ "Будшляхмаш" та ПАТ "Київенерго" щодо самостійної сплати за послуги теплопостачання мешканцями гуртожитку, змінити порядок нарахування орендної плати, що належить сплачувати орендарем орендодавцю за користування житловим приміщенням та майном згідно договору №114 від 01 червня 2014 року (кімната №61).
Згідно пункту 2 додаткової угоди дія договору №114 від 01 червня 2014 року припиняється з 06 вересня 2016 року у разі незгоди орендаря із запропонованими змінами, викладеними в пункті 1 даної угоди та неповерненням підписаної орендарем угоди до 05 вересня 2016 року.
У разі згоди орендаря та повернення підписаної орендарем угоди дія договору №114 від 01 червня 2014 року продовжується до дати передання гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 територіальній громаді м. Києва в особі органу місцевого самоврядування та підписання відповідних документів на вимогу частини 13 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 19 зворот).
Матеріали цивільної справи містять вимогу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" №3874-юр від 07 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 приміщення (а.с. 21).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №759 від 26 червня 2017 року прийнято безоплатно гуртожиток публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з додатком 1 до цього розпорядження (а.с. 9).
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №648 від 19 серпня 2019 року закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" гуртожиток на АДРЕСА_1 , загальною площею 2436,9 м2 (а.с.10).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про визнання за ОСОБА_1 право користування кімнатою АДРЕСА_1 відмовлено (а.с. 22-28).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у задоволенні позову КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шевченківська районна в місті Києва державна адміністрація, про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено.
Суд першої інстанції, установивши, що договір оренди житлового приміщення закінчився, договірні відносини відсутні, натомість відповідачка має зареєстроване місце проживання за іншою адресою, отже відповідачка не має законних підставі для подальшого проживання у вказаному жилому приміщенні, право на користування яким не набула, відтак підлягає виселенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не може бути виселена із спірного приміщення з посиланням на положення статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі - Закон №500-VI) забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно статті 1 Закону №500-VI сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Цей Закон не поширюється на громадян, які:
1) проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;
2) мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом;
3) мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення;
4) потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;
5) проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 1-1 Закону №500-VI для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема,
1) володіння жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах - право володіння жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі приватизації мешканцями гуртожитків жилих і нежилих (житлових і нежитлових) приміщень у таких гуртожитках відповідно до цього Закону та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також на підставі правочинів, укладених відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не заборонено законом;
8) користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі:
а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;
б) договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України, - у випадках, визначених цим Законом.
У цій справі установлено, що відповідачка проживає у приміщенні гуртожитку за відсутності правових підстав, визначених Законом №500-VI, оскільки спеціальний ордер їй не видавався, договір оренди житла припинив свою дію, відтак положення статті 19 цього Закону до правовідносин сторін не можуть бути застосовані.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не з'ясовано питання можливого укладення між сторонами договору оренди відхиляються апеляційним судом, оскільки на час розгляду справи даних про укладення такого договору суду не надано, натомість суд не вправі впливати на право особи бути учасником договірних відносин.
Аргументи апеляційної скарги про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема про те, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, є ідентичними доводам, що були наведене відповідачкою у запереченнях на позов. Такі були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції за клопотанням представника відповідачки прийнято та долучено до матеріалів справи Витяг з реєстру територіальної громади, згідно відомостей якого убачається, що ОСОБА_1 17 жовтня 2024 року знята з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_5 . Разом з тим, апеляційний суд констатує, що така дія вчинена відповідачкою після ухвалення рішення судом першої інстанції, вчинена за власним волевиявленням на підставі особисто поданої заяви, відтак наведене на висновки суду не впливає.
Щодо посилання скаржника на що виселення відповідачки призведе до порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, що є обставиною, установленою рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі №761/38756/20, яким у задоволенні позову КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Шевченківська районна в місті Києва державна адміністрація, про виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовлено, апеляційний суд вказує на таке.
Ухвалюючи вказане рішення, суд вказав, що право користування відповідачем вищезазначеним житловим приміщенням підпадає під гарантії передбачені пунктом 2 статті 8 Конвенції, при цьому виселення відповідача із спірної житлової кімнати є невиправданим втручанням у її право на повагу до житла.
Апеляційний суд зазначає, що наведене не є установленою судом обставиною, а є правовою оцінкою, наданою судом певному факту, відтак згідно частини 7 статті 82 ЦПК України наведене не є обов'язковим для суду при розгляді справи, що переглядається апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка вселилась в кімнату у встановленому законом порядку, тривалий час проживає в цій кімнаті, сплачує комунальні платежі, відхиляються апеляційним судом, оскільки вказане на вирішення справи не впливає, ураховуючи, що підставою задоволення позову є проживання відповідачки на час розгляду спору без законних правових підстав, натомість обставин, які б унеможливлювали прийняття такого рішення, судом не установлено.
З огляду на вказане апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для подальшого проживання відповідачки у гуртожитку відсутні, відтак вона підлягає виселенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 12 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова