03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3976/2024
30 жовтня 2024 року м. Київ
Справа № 761/13641/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка подана представником Бойко Оленою Володимирівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Фролової І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у період із 01.08.1994 року по 26.02.2014 року він працював в органах прокуратури України на прокурорсько-слідчих посадах.
16.06.2010 року йому призначено пенсію за вислугою років. З 2015 року він перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.
01.06.2020 року він на адресу ГУ ПФУ в м. Києві подав заяву про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 15.05.2020 року № 18-85-671, яка видана прокуратурою Донецької області. Рішенням, яке оформлено листом від 12.06.2020 року № 2600-0303-8/77044, відповідач відмовив у перерахунку пенсії з посиланням на відсутність законних підстав для цього.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі № 640/15471/20 зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.06.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі заяви від 01.06.2020 року та довідки прокуратури Донецької області від 15.05.2020 року № 18-85-671 без обмеження її граничним розміром та з урахуванням проведених виплат.
Виконуючи зазначене судове рішення, ГУ ПФУ в м. Києві винесло рішення від 29.12.2020 року № 930020882357, згідно з яким розмір перерахованої пенсії визначено в сумі 37 755,20 грн. При цьому, здійснюючи перерахунок пенсії, відповідач змінив розмір відсотку, що використовується для обрахунку пенсії. Розмір перерахованої пенсії визначено виходячи з 60 % заробітної плати, а не 86 відсотків, які застосовувалися під час призначення пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/3113/21 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 29.12.2020 року № 930020882357 в частині застосування 60% від розміру заробітної плати при здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2020 року у справі № 640/15471/20 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розрахунку 86% від розміру заробітної плати, визначеного у довідці прокуратури Донецької області від 15.05.2020 року № 18-85-671, з 01.06.2020 року та з урахуванням раніше проведених виплат.
Зазначене судове рішення ГУ ПФУ в м. Києві не виконано, що викликало у нього значне обурення та психологічне напруження, почалися з'являтися проблеми із здоров'ям, повністю зник сон. Через довготривале невиконання постановленого судового рішення йому завдано моральної шкоди.
Згідно з висновком експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797, виконаного судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воропаєвою Н.В., встановлено, що внаслідок довготривалого невиконання ГУ ПФУ в м. Києві рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року у справі № 640/3113/21 ОСОБА_1 спричинені моральні страждання (моральна шкода). За умови визнання судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації може становити 40,5 мінімальних заробітних плат або у грошовому еквіваленті на момент складення висновку експертного дослідження - 271 350 грн.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути із Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі271 350 грн, заподіяну внаслідок неналежного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року у справі № 640/3113/21, а також судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 271 350 грн, заподіяної внаслідок неналежного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року у справі №640/3113/21 та витрати на проведення експертного психологічного дослідження у розмірі 7928,76 грн.
Не погоджуючись з рішенням, представник ГУ ПФУ в м. Києві звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вважає, що виплата суми коштів, що нарахована на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року, здійснювалося в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат в порядку черговості.
Суд першої інстанції ухвалив рішення без доказів наявності сукупних та пов'язаних обставин, а саме: понесення втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних незаконними діями відповідача, наявність немайнової шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та його вини в її заподіянні.
Позивач не надав доказів, розрахунку та конкретизації наявності фактів фізичного болю та душевних страждань, що свідчить про відсутність підстав для визначення розміру компенсації моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12.09.2023 року - без змін. Вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно встановлені обставини справи, а саме перерахунок пенсії у відповідності з вимогами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2020 року у справі № 640/15471/20 відповідачем проведений не був, відповідно мало місце невиконання відповідачем судового рішення.
Також суд першої інстанції правильно застосував норми ст. 1173 ЦК України, у тому числі відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2023 року у справі № 405/3877/19, у якій зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Також суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на проведення експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19- 23/16797-ПС, яке проводилось судовим експертом на замовлення позивача. За його проведення сплачено у касу установи відповідно до копії акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1986/23 7928,76 грн. Відтак, це є судовими витратами, які стягнуто правомірно з відповідача.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 у справі №640/15471/20 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. З грудня 2021 року у позивача погіршився стан здоров'я, що змусило його звертатися по медичну допомогу до лікаря невролога та до інших лікарів для додаткових обстежень за його направленнями. Також позивач вимушений був проходити фізіотерапевтичні процедури та санаторно-курортне оздоровлення, що підтверджено відповідними медичними документами. Згідно з висновком експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС розлад психічного здоров'я позивача був пов'язаний з його моральними стражданнями, викликаними несправедливим довготривалим невиконанням судового рішення та обмеженням його права на перерахунок пенсії, незадоволення його законних очікувань від своєчасного і повного його виконання. Моральні (психічні) страждання позивача пов'язані та перебувають у прямому причинному зв'язку з довготривалим невиконанням відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року у справі № 640/3113/21.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно стягнути з Держави в особі Головного управління ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 271 350 грн, заподіяної внаслідок неналежного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/3113/21.
Колегія суддів не може у повній мірі погодитися із таким висновком суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі № 640/15471/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Києві, оформлене листом від 12.06.2020 року № 2600-0303-8/77044, яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.
Зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.06.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі його заяви від 01.06.2020 року та довідки прокуратури Донецької області від 15.05.2020 року № 18-85-671, без обмеження її граничним розміром та з урахуванням проведених виплат (а. с. 14-17).
Листом від 11.02.2021 року № 3179-969/С-02/8-2600/21 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про виконання управлінням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі № 640/15471/20 у межах зобов'язальної частини, а саме: здійснено з 01.06.2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі заяви від 01.06.2020 року та довідки прокуратури Донецької області від 15.05.2020 року № 18-85-671 (62 925,34 грн) без обмеження її граничним розміром та з урахуванням проведених виплат (а. с. 18).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/3113/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 29.12.2020 року № 930020882357 в частині застосування 60 % від розміру заробітної плати при здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі № 640/15471/20 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розрахунку 86% від розміру заробітної плати, визначеного у довідці прокуратури Донецької області від 15.05.2020 року № 18-85-671, з 01.06.2020 року та з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення суду набрало законної сили 03.12.2021 року (а. с. 19-22).
22 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про виконання судового рішення.
Листом від 20 січня 2022 року №1864-38736/С-02/8-2600/22 ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено ОСОБА_1 про розпочате здійснення заходів щодо проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення (а. с. 23).
24 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві щодо отримання інформації про виконання судового рішення.
Листом від 10.02.2022 року №3761-2143/С-03/8-2600/22 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що судове рішення в межах резолютивної частини виконано, розмір пенсії з 01.06.2020 року становить 36 206 грн (а. с. 24).
Вважаючи надану відповідь протиправною, 16.02.2022 року на особистому прийомі у керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1. подано скаргу, яку зареєстровано за №5094/С-2600-22 (а. с. 24, 25).
Листом від 04.04.2022 року № 5987-5094/С-02/8-2600/22 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про належне проведення перерахунку (а. с. 25, 26).
Звернення з аналогічних підстав ОСОБА_1 також подавались на адресу ГУ ПФУ в м. Києві 07 та 08 лютого 2022 року, які зареєстровано за № ВЕБ-26002-Ф-013748 (вх. № 3969/С-2600-22) та за № ВЕБ-26002-Ф-С-22-013904 (вх. № 3992/С-2600-22).
Відповідь на них надано листом ГУ ПФУ в м. Києві від 07.04.2022 року № 6314-3969/С-02/8-2600/22 (а. с. 26).
ОСОБА_1 було подано скарги до Пенсійного фонду України.
На скарги від 03 та 20 травня 2022 року Пенсійний фонд України надіслав листи від 20.05.2022 року № 10769-11301/С-03/8-2800/22 та від 17.06.2022 року № 13405-13253/С-03/8-2800/22, у яких зазначалось про безпідставність скарг та про правомірність дій ГУ ПФУ в м. Києві.
На підставі поданого ОСОБА_1 виконавчого листа постановою від 18.01.2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (а. с. 29).
12.05.2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. на адресу ГУ ПФУ в м. Києві направлено вимогу з наданням 5-денного строку для добровільного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/3113/21 (а. с. 30, 31).
20.05.2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. винесено постанову про накладення на боржника - ГУ ПФУ в м. Києві штрафу у розмірі 5100 грн (а. с. 36).
02.06.2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. повторно винесено постанову про накладення на боржника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу у розмірі 10 200 грн (а. с. 39).
Також позивачем надано докази про те, що 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 звертався по медичну допомогу до лікаря невролога, яким після попереднього огляду було призначено додаткові обстеження: здавання ряду аналізів крові, проходження енцефалограми головного мозку, магнітно-резонансної томографії тощо. Лікарем було призначено вживання ліків та виписано рецепти на їх придбання. Вказані обставини підтверджуються результатами досліджень від 22.12.2021 року, результатами магнітно-резонансної томографії від 30.12.2021 року та рецептом від 04.01.2022 року (а. с. 44-46).
Також ОСОБА_1 звернувся по медичну допомогу у квітні 2022 року, яким після попереднього огляду було призначено додаткові обстеження: здавання ряду аналізів крові, проходження енцефалограми головного мозку, магнітно-резонансної томографії тощо.
Додатково вбачається, що після консультації з сімейним лікарем, ОСОБА_1 було надано направлення до лікаря невролога КНП «Консультативно-діагностичний центр Печерського району м. Києва». Після консультації лікарем надано направлення, у тому числі на проходження фізіотерапевтичних процедур, огляд ортопеда, проходження УЗД та інші (а. с. 47-57).
Згідно з висновком експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС, виконаного судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воропаєвою Н.В.: ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_1 .
Внаслідок психотравмувальної дії досліджуваної ситуації особі ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода). Внаслідок довготривалого невиконання судового рішення ГУ ПФУ в м. Києві рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року у справі №640/3113/21 ОСОБА_1 спричинені моральні страждання (моральна шкода). Зміст та характер психічних (на моральному рівні) страждань ОСОБА_1 безпосередньо зумовлені психотравмувальним впливом досліджуваної ситуації.
За умови визнання судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації може становити 40,5 МЗП або у грошовому еквіваленті на момент складання висновку експертного дослідження - 271 350 грн (а. с. 58-61).
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
Зазначеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.
Необхідною підставою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (див. пункт 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що ст. ст. 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Обов'язок доказування в цивільному процесі встановлений ст. 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Доказуванню підлягає факт завдання особі моральної шкоди, в чому така моральна шкода знайшла вираз, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом встановлено, що згідно з довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 15.05.2020 року № 18-85-671, яка видана прокуратурою Донецької області, розмір заробітної плати для перерахунку склав 62 925,34 грн, а тому розмір перерахованої на підставі судового рішення пенсії мав дорівнювати 54 115,80 грн (86 відсотки від заробітної плати).
Згідно з довідкою про доходи № 0557 3450 5941 4516 та з випискою по картковому рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 отримував пенсію у період з 01.06.2020 року по 01.01.2021 року у розмірі 34 476,04 грн, у період з 01.02.2021 року по 01.01.2022 року у розмірі 37 755,20 грн, у період з 01.02.2022 року по теперішній час у розмірі 36 206 грн.
Таким чином, факт невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі № 640/15471/20 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/3113/21 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Колегія суддів враховує, що висновком експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС, виконаного судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воропаєвою Н.В., встановлено, що внаслідок довготривалого невиконання судового рішення ГУ ПФУ в м. Києві рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року у справі №640/3113/21 ОСОБА_1 спричинені моральні страждання (моральна шкода). Зміст та характер психічних (на моральному рівні) страждань ОСОБА_1 безпосередньо зумовлені психотравмувальним впливом досліджуваної ситуації.
Установивши, що тривале невиконання судових рішень, ухвалених на користь позивача, спричинило йому моральні страждання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди .
Однак, покладаючи відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди на Державу в особі Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві, судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 1173 ЦК України, якою визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. […] ухваливши правильне по суті судове рішення про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суди не звернули увагу, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди належить змінити».
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції не звернув уваги, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України та помилково стягнув моральну шкоду з Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тоді як таке відшкодування має бути здійснено за рахунок Державного бюджету України.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції керувався наданим позивачем висновком експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС, виконаного судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воропаєвою Н.В., згідно з яким орієнтовний розмір її грошової компенсації може становити 40,5 мінімальних заробітних плат (або у грошовому еквіваленті на момент складання висновку експертного дослідження - 271 350 грн).
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Частиною 1 ст. 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Зі змісту наданого позивачем висновку експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС вбачається, що експерт, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 40,5 мінімальних заробітних плат (271 350,00 грн), застосував методику О. Ерделевського, яка ґрунтується на: а) презюмуванні моральної шкоди - страждань, які повинна відчути «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина; б) визначення базисного рівня розміру компенсації за страждання, спричинені заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, що приймається в розмірі 720 мінімальних розмірів зарплати (дохід працюючої людини за 10 років).
29.01.2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О.М. Ерделевського була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 року № 1666/5.
Враховуючи наведене, суд не може прийняти до уваги визначений висновком експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки у висновку експертом була застосована методика та формула російського вченого О.М. Ерделевського, висновки по яких мають імовірний характер та є науковою рекомендацією. Вказана методика не є обов'язковою для суду, а формули та коефіцієнти для обрахування компенсації моральної шкоди носять винятково абстрактний характер.
Отже, колегією суддів апеляційного суду висновок експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС враховується лише в частині встановлення факту заподіяння позивачу моральних страждань, а не розміру відшкодування моральної шкоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, колегія суддів вважає недоведеними посилання позивача на ті обставини, що внаслідок невиконання судових рішень про перерахунок пенсії з грудня 2021 року у позивача погіршився стан здоров'я, що змусило його звертатися по медичну допомогу до лікаря невролога та до інших лікарів для додаткових обстежень за його направленнями.
Зокрема, як вбачається з висновку лікаря КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва від 18.05.2022 року позивачу ОСОБА_1 встановлено діагноз «спондилопатія, шийно-грудний відділ, спондильоз» ( а.с. 54).
Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів тих обставин, що виявлене у позивача захворювання «спондилопатія» ( хребтове захворювання, що включає дегенеративні зміни хребців та суглобів), «спондильоз» ( хронічне захворювання хребта, пов'язане з дистрофічними змінами в кістках шиї (хребцях) і міжхребцевих дисках) та призначене лікування знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням відповідачем рішень судів щодо перерахунку пенсії.
Разом з тим, висновком експертного дослідження встановлено, що внаслідок довготривалого невиконання судового рішення ГУ ПФУ в м. Києві рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 року у справі №640/3113/21 ОСОБА_1 спричинені моральні страждання (моральна шкода). Судовим експертом під час дослідження психотравмувального впливу досліджуваної ситуації на ОСОБА_1 виявлено зміни у структурі особистості: висока особистісна тривожність, дуже висока реактивна тривожність характеризується напругою, занепокоєнням, нервовістю, викликає порушення уваги, іноді порушення координації; негативний плив на емоційний стан підекспертного; порушення здоров'я; появою труднощів у робочому процесі.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн буде відповідати засадам розумності й справедливості та не призведе до збагачення позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки висновки суду не у повному обсязі відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за проведення експертизи 7928,76 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1986/23 (а. с. 58).
Суд врахував висновок висновком експертного дослідження від 10.04.2023 року № ЕД-19-23/16797-ПС (в частині встановлення факту заподіяння позивачу моральних страждань) як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія судів вважає, що витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи у справі, є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1458,90 грн (7928,76 грн ? 18,4%).
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка подана представником Бойко Оленою Володимирівною, - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:
Позов ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 ( п'ятдесят тисяч) грн. та судові витрати у розмірі 1458 грн. 90 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.