справа № 357/10802/23
провадження № 22-ц/824/13282/2024
29 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Ускова Я. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року в складі судді Цуранова А. Ю.,
встановив:
У вересні 2023 заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 успадкувала спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення як громадянка російської федерації, а тому в силу вимог частини четвертої статті 81 ЗК України зобов'язана була відчужити її протягом року. Разом з тим, ОСОБА_3 не виконано вказаних вимог закону, спірна земельна ділянка перебуває у власності останньої, а тому підлягає конфіскації за рішенням суду.
За таких підстав позивач просив конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області частку земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_3 , кадастровий номер 3220410500:04:012:0002, площею 4,1267 га, яка знаходяться на території Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 , як громадянка України, набула у власність частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, прийнятої у спадщину. Ймовірно ОСОБА_1 набула громадянство російської федерації у квітні 2014 року, при цьому дана обставина не встановлена належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні докази про втрату відповідачем громадянства України за відповідною процедурою. Позивачем не перевірено відомостей, що містяться в матеріалах спадкової справи, зокрема щодо наявності в ній копії паспорта відповідача, як громадянина України з відповідними відмітками. Вказана обставина також не спростована під час розгляду справи по суті.
07.06.2024 заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року і ухвалити нове, яким задовольнити позов. Судові витрати стягнути з відповідача.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1741 від 02.08.2021, набула право власності на частку земельної ділянки із цільовим призначенням - для товарного сільськогосподарського виробництва, категорія - землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3220410500:04:012:0002, площею 4,1267 га, яка знаходяться на території Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.
02.08.2021 від імені ОСОБА_1 до державного нотаріуса Узинської міської нотаріальної контори Київської області з завою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_4 , уповноважений довіреністю, виданою в.о. нотаріуса Краснодарського нотаріального округу російської федерації Слуцькою І. Л. від 07.06.2021.
Вказана довіреність містить відомості, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, паспорт НОМЕР_1 , виданий федеральною міграційною службою 14.04.2014, код підрозділу 900-002.
02.08.2021 ОСОБА_1 , саме як громадянка російської федерації, зареєструвала право власності на частку вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( індексний номер рішення 59613390 від 02.08.2021).
В даних спірних правовідносинах ОСОБА_5 діє саме як громадянка російської федерації і про це зазначає при здійсненні дій щодо набуття права власності на земельну ділянку, яка є предметом спору.
10.08.2024 представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Козачков В. Л. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що позивачем не надано відповідного обґрунтування щодо представництва інтересів Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, не зазначено обставин на здійснення захисту чи здійснення його неналежно цим суб'єктом владних повноважень.
Зазначає, що громадянство України ОСОБА_1 підтверджується належними та допустимими доказами.
Особу ОСОБА_1 державним нотаріусом встановлено на підставі паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополь 04 серпня 1995 року. ОСОБА_1 ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера від 02 липня 1999 року.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації. Відносно ОСОБА_1 органами державної влади не проводилася процедура ані припинення громадянства України, ані втрати громадянства України. Матеріали справи містять лист ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №8010.4.1-16886/80.3-23 від 10.05.2023 року, яким підтверджується, що відносно громадянки України ОСОБА_1 не застосовувалась процедура втрати громадянства України.
Належність ОСОБА_1 до громадянства України унеможливлює настання наслідків, передбачених частинами 2, 4 статті 145 ЗК України.
Крім цього, відсутність реального поділу земельної ділянки, кадастровий номером 3220410500:04:012:0002, площею 4,1267 га, та виділення частки земельної ділянки в натурі, унеможливлює її відчуження.
Звертає увагу на мораторій щодо вчинення нотаріальних дій за участі осіб, пов'язаних з державою агресором (російською федерацією).
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в підпункті 1 п. 1 якої встановлено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням таких особливостей (заборон): незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою-агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", зупиняються. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у її вчиненні. Зазначені обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, та не поширюються на звернення юридичних осіб, визначених абзацами шостим - дев'ятим підпункту 1 пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, та на нотаріальні дії щодо: засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації; видачі свідоцтва про право на спадщину; посвідчення заповіту військовополоненого.
Таким чином, відповідач не могла жодним чином вчинити дії щодо відчуження частини земельної ділянки та не могла уповноважити іншу особу на вчинення даної дії.
При цьому, з моменту набуття права власності ОСОБА_1 (02.08.2021) до запровадження в зв'язку зі збройною агресією російської федерації обмежень (24.02.2022) встановлений ч. 4 статті 81 ЗК України однорічний строк не минув, що в свою чергу також свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених ч.2, 4 статті 145 ЗК України, тобто конфіскації земельної ділянки.
В судовому засіданні прокурор відділу Київської обласної прокуратури Холоденко А. С. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Козачков В. Л. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.11.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , звернулась до Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Особу ОСОБА_1 встановлено за паспортом НОМЕР_2 , виданим Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 04 серпня 1995 року.
Отже, належність ОСОБА_1 до громадянства України підтверджується належними та допустимими доказами.
ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 02 серпня 2021 року державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, реєстровий номер 1741, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (а.с. 206 т.1).
Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/2 частини земельної ділянки, площею 4,1267 га, розташованої за адресою: Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки : 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3220410500:04:012:0002, площею 4,1267 га, яка знаходяться на території Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341451894 від 03.08.2023, власником 1/2 частки земельної ділянки, площею 4,1267 га, розташованої за адресою: м. Узин, Білоцерківський р-н, Київська обл., цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220410500:04:012:0002, є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , країна громадянства: російська федерація.
Іншим співвласником 1/2 частки вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру з відповідними даними щодо земельної ділянки, спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення.
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на запит Білоцерківської обласної прокуратури стосовно надання інформації про наявність громадянства України, а також втрати громадянства України стосовно семи осіб, в тому числі ОСОБА_5 , листом № 8010.4.1-16886/80.3-23 від 10.05.2023 повідомлено про відсутність інформації щодо наявності громадянства України, а також втрати громадянства України, відносно осіб, зазначених у запиті.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.
Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.
Частиною п'ятою статті 22 ЗК України визначено, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.
Згідно п. а ч. 1 ст. 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть громадяни України.
Доводи апеляційної скарги щодо втрати ОСОБА_5 громадянства України з огляду на наявну в матеріалах спадкової справи №239/2020, заведеної 16 листопада 2020 року державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , довіреності, яка 07 червня 2021 року посвідчена ОСОБА_8 , тимчасово виконуючою обов'язки нотаріуса Андрєєва П. В. Краснодарського нотаріального округу, за змістом якої Єришева О.Ю. є громадянкою Росії, є необґрунтованими.
Як вбачається зі змісту вказаної довіреності, місцем постійного проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 документована паспортом НОМЕР_1 , виданим Федеральною міграційною службою, 14 квітня 2014 року.
При цьому 15 квітня 2014 року Верховна Рада Україна визначила статус території АР Крим та Севастополя як тимчасово окупованих.
Усі тимчасово окуповані території є територією України, на яку розповсюджується українська юрисдикція та застосовуються норми міжнародного права. Видача паспортів російською федерацією на тимчасово окупованих територіях України є нікчемною дією, а такі документи не мають жодної юридичної сили.
Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_1 зверталась з відповідним клопотанням про вихід з громадянства України, або громадянство України нею було втрачене.
Відповідно до ст. 18, 19 Закону України "Про громадянство" датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цими статтями, є дата видання відповідного Указу Президента України, який щодо ОСОБА_1 не видавався.
З огляду на недоведеність обставини виходу або втрати ОСОБА_1 громадянства України, правових підстав для конфіскації земельної ділянки, яку остання набула у власність в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.12.2024.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук