13 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 520/24699/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г. розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду (надалі також - відповідач), в якій просить:
визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402- VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплату суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року позивачу здійснено не в повному обсязі, оскільки під час її нарахування застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в розмірі 2102 грн встановленого відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», що не відповідає положенню статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Позивач наголошувала, що будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України “Про судоустрій та статус суддів».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 вирішено направити матеріали адміністративної справи №520/24699/24 до Другого апеляційного адміністративного суду, як суду вищої інстанції, для визначення підсудності.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 адміністративну справу №520/24699/24 вирішено передати за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
29.10.204 справа №520/24699/24 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду та зареєстрована канцелярією суду 30.10.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 справу передано на розгляд судді Ясиновського І.Г.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
26.11.2024 до суду надійшов відзив Харківського окружного адміністративного суду на адміністративний позов /а.с. 35-36/, в якому відповідач просив розглянути справу у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Сторони у підготовче засідання не з'явились, хоча повідомлялись про час та місце такого засідання належним чином.
Суд враховує, що позовна заява містить клопотання про розгляд справи без участі позивача, а відзив на позовну заяву містить клопотання про розгляд даної справи без участі представника відповідача.
Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 обіймає посаду судді Харківського окружного адміністративного суду.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 19.09.2008 № 843/2008 позивача призначено строком на 5 років на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду /а.с. 42-43/.
На підставі Указу Президента України від 02.11.2017 № 350/2017 наказом Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 № 04-04/225 вирішено вважати ОСОБА_1 призначеною на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду з 03 листопада 2017 року з посадовим окладом згідно штатного розпису /а.с. 44-45/.
Із відомостей розрахункових листів щодо виплати позивачеві суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року слідує, що оклад позивача розраховано з урахуванням розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме, розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн та коефіцієнту 1,25, передбаченого частиною 4 статті 135 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» у разі якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (2102 грн х 30 х 1,25) /а.с. 37-38/.
Позивач, вважаючи протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати йому у період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 9 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року в розмірі 2102 грн.
В ході розгляду справи встановлено, що суддівську винагороду позивача за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд зауважує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Згідно із статтею 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зауважує, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому, Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (01 червня 2024 року - 31 серпня 2024 року), а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Суд зауважує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач Харківський окружний адміністративний суд неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Враховуючи викладене, суд констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є неправомірною.
Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тож позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що обмеження нарахування та виплати останньому, починаючи з квітня 2024 року, суддівської винагороди шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн здійснено протиправно.
Відповідач, Харківський окружний адміністративний суд зобов'язаний при визначенні розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року діяти відповідно до Закону №1402 та обчислювати розмір суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" з 01.01.2024 у значенні 3028 грн, а не 2102 грн, як це здійснено відповідачем, чим порушено права позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.
Суд бере до уваги, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (частина шоста статті 148 Закону № 1402-VIII).
Частиною сьомою статі 148 цього ж Закону установлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).
Положеннями частини першої та пункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються: на головних розпорядників бюджетних коштів; розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема ДСА України.
За змістом частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Харківський окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2024 рік.
Із розрахунку річного фонду суддівської винагороди Харківського окружного адміністративного суду на 2024 рік /а.с. 38/ слідує, що розраховуючи суддівську винагороду позивача та запитуючи в ДСА України відповідні кошти на її виплату, Харківський окружний адміністративний суд керувався застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, визначаючи таким чином посадовий оклад позивача.
Відповідно Кошторис Харківського окружного адміністративного суду на 2024 рік /а.с. 39/ затверджені ДСА України з урахуванням відповідних розрахунків.
Доказів подання Харківським окружним адміністративним судом на затвердження ДСА України кошторису на 2024 роки з урахуванням визначення посадового окладу позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" та затвердження ДСА України бюджетних асигнувань з цієї підстави у меншому розмірі до суду не надано.
Таким чином суд приходить до висновку, що Харківським окружним адміністративним судом обов'язок щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу у належному розмірі не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а не виключно через відсутність відповідних бюджетних призначень та бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що саме Харківський окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розрахував суддівську винагороду із застосуванням непередбаченої Законом величини, з урахуванням чого було затверджено кошторис на 2024 рік та здійснено нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві не у повному розмірі.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Висновки суду узгоджуються із правовим підходом до застосування норм права, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21, від 18.10.2023 у справі № 400/12428/21, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не понесла, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Харківського окружного адміністративного суду (майдан Свободи, буд. 6, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 34390710) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402- VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г. Ясиновський