справа №380/16571/24
12 грудня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач ФОП ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Крет Олег Ігорович, звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209140/2024/000093 від 06.02.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400031/2 від 06.02.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України та № UA209140/2024/000096 від 06.02.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400033/2 від 06.02.2024;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронні митні декларації від 06.02.2024 №24UA209140003996U2 та №24UA209140003998U0 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь на запит декларант надав усі наявні в нього документи. Однак відповідачем 06.02.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400031/2 та №UA209000/2024/400033/2 та відмовлено у митному оформлені товару згідно до карток відмови від 06.02.2024 № UA209140/2024/000093 та №UA209000/2024/400033/2 у зв'язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості. Вважає оскаржені рішення та картки відмови протиправними та просить такі скасувати.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час розгляду поданих для митного оформлення документів митним органом було виявлено такі розбіжності: щодо ЕМД №24UA209140003996U2: рахунок на оплату витрат на транспортування не завірений особою, яка його видала (відсутні підпис та печатка); договір-заявка на перевезення не завірена сторонами, які його укладали; у пункті 1.3 контракту від 05.10.2023 №1/3/2023 вказано, що ціна товару вважається узгодженою, якщо вона підтверджена в рахунку-проформі підписами представників Постачальника та Покупця. У наданій до митного оформлення Проформі відсутні підписи та печатки обох сторін; у пункті 2.2 контракту від 05.10.2023 №1/3/2023 вказано, що умовою придбання товару є подання замовлення. Замовлення до митного оформлення не подавалось; в експортній декларації країни відправлення статистична вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 №113/2010, в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені для доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру; у ЦМР у гр.16 відсутні назва, адреса та країна перевізника. Щодо ЕМД №24UA209140003998U0: до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних витрат, не завірений особою, яка його склала; до митного оформлення надано договір-заявку від 30.01.2024, не завірену сторонами, які його укладали (відсутні підпис та печатка); відповідно до умов розділу 3 Контракту купівлі-продажу товар продається на умовах попередньої оплати, аналогічні умови зазначені у рахунку-фактурі. Платіжні документи до митного оформлення не надано; відповідно до п.1.3 договору купівлі-продажу «…ціна вважається узгодженою Сторонами, якщо вона підтверджена в рахунку-проформі підписами уповноважених осіб Постачальника та Покупця», наданий до митного оформлення рахунок-проформа не засвідчений стороною покупця; у п.2,2 договору зазначено, що доставка товару здійснюється окремими партіями після підтвердження замовлення. Замовлення до митного оформлення не подавалось. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Вказує, на вимогу митного органу декларантом не надано жодних документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 05.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 21.08.2024 подано відзив на позовну заяву (вх. №63527) та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. №63532), у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 23.08.2024.
Позивачем 30.08.2024 ( (вх. №65770) подано відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між «Pomiedzy firma Signal Meble Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia», «Продавець» та ФОП ОСОБА_1 «Покупець» було укладено контракт №1/3/2023 від 05.10.2023, за яким Продавець продає, а Покупець купує, здійснює оплату, приймає меблі в комплектах і меблі як окремі предмети для їдалень, віталень та багатофункціональних кімнат, для холів, спалень, кухонь та офісів виробництва «Signal Meble Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia», в асортименті, кількості та ціні, відповідно до рахунків проформ, погоджених між сторонами протягом періоду дії цього договору та складається для кожної партії товару (п. 1.1. Контракту).
Згідно до п.1.3. Контракту ціна товару узгоджена сторонами в злотих на дату укладення цього Договору. Ця ціна може бути змінена за згодою сторін. Ціна вважається узгодженою сторонами якщо вона підтверджена в рахунку проформі підписами уповноважених представників Постачальника та Покупця.
Згідно з п.2.1. Контракту товар, який буде доставлено згідно з цим договором, буде поставлено автомобільним транспортом за рахунок Покупця, на умовах FCA Ostrowiec Sw (відповідно до положень Інкотермс 2000), або - на основі взаємної згоди - на інших умовах, які будуть відображені в специфікації та рахунку.
Відповідно до п.3.1. та п.3.2. Контракту Покупець зобов'язаний здійснити оплату на рахунок Продавця з відстрочкою 7 днів з моменту відвантаження, якщо сторони не домовилися про інше, що буде вказано в рахунку-проформі. Форма розрахунку - безготівковий переказ у злотих.
На виконання умов контракту, згідно виставленого продавцем рахунку-проформи F-ra Proforma № OF/1/24/010033 від 30.01.2024 на погоджений сторонами контракту асортимент і кількість товару (меблевих виробів) компанія «Signal Sp. z o.o.» 05.02.2024 відвантажила товар на суму 14 608, 10 PLN у наданий позивачем транспортний засіб та передала перевізнику фактуру (інвойс) Faktura Vat F/KEX/24/020002 від 05.02.2024 на вказану партію товару на суму 14 608, 10 PLN, специфікацію на товар (Packing list) WZ/KM/24/020278, WZ/KM/24/020280 від 01.02.2024 та автомобільну товарно-транспортну накладну (CMR) від 05.02.2024.
ФОП ОСОБА_1 на виконання умов контракту оплатив вартість товару у розмірі 14 608, 10 PLN, що підтверджується платіжною інструкцією №21 від 14.02.2024.
Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №24UA209140003996U2, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту). Разом з митною декларацією позивач надав контролюючому органу такі документи:
- Packing list №WZ/KM/24/020278, WZ/KM/24/020280 від 01.02.2024;
- Рахунок-проформа № OF/1/24/010033 від 30.01.2024;
- Рахунок-фактура (Faktura VAT) F/KEX/24/020002 від 17.01.2024;
- Автотранспортна накладна б/н CMR від 05.02.2024;
- PL/MF/AL0514632 від 05.02.2024 сертифікат про походження товару;
- Рахунок фактура №2 від 30.01.2024 року про надання транспортно-експедиційних послуг;
Згідно доповнення № 1 до МД №24UA209140003996U2 було надано документи до графи 44 митної декларації:
- Контракт №1/3/2023 від 05.10.2023;
- Договір про надання послуг митного брокера №200 від 07.11.2023;
- Договір про перевезення №2 від 30.01.2024;
- Відповідь на вимогу від 06.02.2024;
- Копію митної декларації країни відправника 24PL341010Е0029500 від 05.02.2024.
Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000093.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/400031/2 від 06.02.2024, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу).
Між компанією «Pomiedzy firma Halmar Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia» «Продавець», та ФОП ОСОБА_1 «Покупець» укладено контракт №1/7/2023 від 05.10.2023, за яким Продавець продає, а Покупець купує, здійснює оплату, приймає меблі в комплектах і меблі як окремі предмети для їдалень, віталень та багатофункціональних кімнат, для холів, спалень, кухонь та офісів виробництва «Halmar Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia», в асортименті, кількості та ціні, відповідно до рахунків проформ, погоджених між сторонами протягом періоду дії цього договору та складається для кожної партії товару (п. 1.1. Контракту).
Згідно до п.1.3. Контракту ціна товару була узгоджена сторонами в злотих на дату укладення цього Договору. Ця ціна може бути змінена за згодою сторін. Ціна вважається узгодженою Сторонами якщо вона підтверджена в рахунку проформі підписами уповноважених представників Постачальника та Покупця.
Згідно до п.2.1. Контракту товар, який буде доставлено згідно з цим договором, буде поставлено автомобільним транспортом за рахунок Покупця, на умовах FCA з Stalowa Wola (відповідно до положень Інкотермс 2000), або - на основі взаємної згоди - на інших умовах, які будуть відображені в специфікації та рахунку.
Відповідно до п. 3.1. та п.3.2. Контракту Покупець зобов'язаний перед відправкою автомобіля 100% оплатити товар Продавця в одній валюті за кожну узгоджену партію товару. Форма розрахунку - банківський переказ у злотих.
На виконання умов контракту, згідно виставленого продавцем рахунку-проформи №FEP/15/24/MWP від 29.01.2024 на погоджений сторонами контракту асортимент і кількість товару (меблевих виробів) ФОП ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції №19 від 01.02.2024 здійснив передоплату за товар шляхом проведення електронного SWIFT платежу в сумі 23 559,17 PLN на банківський рахунок продавця.
Компанія «HALMAR Sp. z o.o.» на виконання умов контракту 05.02.2024 відвантажила товар на суму 23 559, 17 PLN у наданий позивачем транспортний засіб та передала перевізнику фактуру (інвойс) № (S)FSE-24/24/EX від 05.02.2024 на вказану партію товару на суму 23 559, 17 PLN, специфікацію на товар (Specyfikacja paczek) №(S) FSE-24/24/EX від 05.02.2024 та автомобільну товарно-транспортну накладну (CMR) від 05.02.2024.
На виконання умов контракту ФОП ОСОБА_1 оплатив вартість товару у розмірі 23 559, 17 PLN, згідно Контракту №1/7/2023 від 05.10.2023 року та Фактури №(S) FSE-24/24/EX від 05.02.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №19 від 01.02.2024.
Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №24UA209140003998U0, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту). Разом з митною декларацією позивач надав контролюючому органу такі документи:
- Specyfikacja paczek № (S) FSE -24/24/EX від 05.02.2024;
- Рахунок-проформа №FEP15/24/MWP від 29.01.2024;
- Рахунок-фактура (Faktura eksportowa VAT) (S) FSE-24/24/EX від 05.02.2024;
- Автотранспортна накладна б/н CMR від 05.02.2024;
- (S) FSE-24/24/EX від 05.02.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №19 від 01.02.2024;
- Рахунок фактура №2 від 30.01.2024 на надання транспортно-експедиційних послуг;
Згідно доповнення № 1 до МД №24UA209140003998U0 надано такі документи до графи 44 митної декларації:
- Контракт №1/7/2023 від 05/10/2023;
- Договір про надання послуг митного брокера №200 від 07.11.2023;
- Договір про перевезення №2 від 30.01.2024;
- Відповідь на вимогу від 06.02.2024;
- Копію митної декларації країни відправника 24PL402010Е0136520 від 05.02.2024.
Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000096.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/400033/2 від 06.02.2024, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу).
Рішення про коригування митної вартості товару від 06.02.2024 №UA209000/2024/400031/2 та №UA209000/2024/400033/2 та картки відмови №UA209140/2024/000093 та №UA209140/2024/000096 є предметом оскарження.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої - третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Судом при розгляді справи взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Як вказано у спірних рішеннях від 06.02.2024 №UA209000/2024/400031/2 та №UA209000/2024/400033/2, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі такого:
- рахунок на оплату витрат на транспортування не завірений особою, яка його видала (відсутні підпис та печатка).
- В пункті 1.3 контракту від 05.10.2023 №1/3/2023 вказано, що ціна товару вважається узгодженою, якщо вона підтверджена в рахунку-проформі підписами представників Постачальника та Покупця. У наданій до митного оформлення Проформі-відсутні підписи та печатки обох сторін.
З цього приводу суд зазначає, що у цивільно-правових відносинах, обмін документами між позивачем та перевізником може здійснюватись дистанційно, шляхом надіслання їх електронних копій, копії підписуються за допомогою електронного підпису, тому відсутність на паперових носіях підпису або печатки не свідчить про те, що такі документи можуть бути незавірені належним чином.
Згідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відсутність підписів сторін договору перевезення у транспортних документах не може бути підставою для сумнівів у виконання контрактних зобов'язань між сторонами.
- у ЦМР у гр.16 відсутні назва, адреса та країна перевізника.
Суд зазначає, що ці відомості про перевізника зазначені у графі 23 CMR, а саме назва «Василяйко Руслан, адреса: 80300, Львівська область, м. Жовква. Країна перевізника - Україна».
Окрім того, відповідач не навів жодних обґрунтувань на підтвердження того, що це впливає на ціну товару чи унеможливлює визначення митної вартості товару.
- В пункті 2.2 контракту від 05.10.2023 №1/3/2023 вказано, що умовою придбання товару є подання замовлення. Замовлення до митного оформлення не подавалось.
Суд звертає увагу, що вказаний документ (замовлення) не передбачений серед тих, що подаються декларантом на підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу.
Узгодження між сторонами щодо обсягу і асортименту товару, який позивач вирішив придбати, а продавець погодився поставити не має впливу на митну вартість товару, оскільки ціна товару згідно з положеннями закону вказується у рахунку-фактурі.
- в експортній декларації країни відправлення статистична вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 №113/2010, в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені для доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру.
Суд зазначає про безпідставність наведеного аргументу відповідача з огляду на те, що Умови поставки FCA, за якими фактично поставлявся товар у даному випадку, передбачають, що у вартість товару не включається його транспортування - перевезення товару і відповідно витрати на це покладаються на покупця. Проте при митному очищенні товару у країні експорту (у даному випадку Польща) до експортної вартості входить також його транспортування територією Польщі.
Таким чином, сумарна вартість у експортній декларації №24PL341010E0029500 від 05.02.2024, яка складає 15 033, 00 польських злотих, яка є на 424,90 польських злотих більшою, аніж фактурна 14 608,10 польських злотих, не може викликати сумнів у фактурній вартості товару, яка за правилами статті 58 Митного кодексу визначається як ціна товару, що є основним елементом митної вартості при її визначенні за ціною договору.
Окрім того, суд зазначає, що стаття 53 Митного кодексу передбачає перелік обов'язкових документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано відповідачу усі передбачені цією статтею документи при переміщенні товарів через митний кордон.
Надані відповідачу документи не містять розбіжностей у зазначенні ціни товару, оскільки у всіх доданих до митної декларації та доповненні до митної декларації документах вказано, що ціна товару - 14608,10 PLN (і в рахунку фактурі і у митних деклараціях від 06.02.2024 та повторній від 06.02.2024).
- відповідно до умов розділу 3 Контракту купівлі-продажу товар продається на умовах попередньої оплати, аналогічні умови зазначені у рахунку - фактурі. Платіжні документи до митного оформлення не надано.
Як встановлено судом з матеріалів справи, у первісній митній декларації №24UA209140003998U0 від 06.02.2024 у графі 44 зазначений код документу « 3001» - який згідно класифікатора означає банківський платіжний документ, що стосується товару від 01.02.2024. Це вказує на те, що позивачем відповідно до умов договору здійснено попередню оплату за товар та вказано цей документ при декларуванні товару.
Відповідно до положень митного кодексу України квитанція про оплату є одним з доказів вартості. Водночас відсутність такої при наявності інших документів не є підставою у коригуванні митної вартості.
Окрім того, позивач долучив платіжну інструкцію №19 від 01.02.2024 про оплату за товар.
З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що зауваження відповідача до пред'явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.
Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В жодному з оскаржених рішень про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Суд також зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
З огляду на викладене, суд висновує, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Натомість оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів містять лише посилання на дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, однак жодне з них не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказаного обов'язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2024 №UA209000/2024/400031/2 та №UA209000/2024/400033/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000093 та №UA209140/2024/000096.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним рішенням та картам відмови, суд приходить до висновку, що картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209140/2024/000093 та №UA209140/2024/000096 та рішення про коригування митної вартості товару від 06.02.2024 №UA209000/2024/400031/2 та №UA209000/2024/400033/2 не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому такі слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши позов в цілому.
Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.
При вирішенні цього питання, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Професійна правова допомога позивачу надавалася Адвокатським об'єднанням «Галицька правнича група», зокрема адвокатом Крет Олегом Ігоровичем (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2006 №1145) на підставі договору про надання правової допомоги від 14.03.2024 №2/140324Ч та протоколу доручення №2/140324Ч/1 до договору від 14.03.2024, примірники яких наявні в у матеріалах справи.
Відповідно до протоколу доручення №2/140324Ч/1 виконавець уповноважується підготувати позовну заяву, підписати її та підписати (завірити) додатки до позовної заяви та подати до Львівського окружного адміністративного суду.
Виконання цього доручення здійснюється виконавцем через адвокатів, які діють на підставі ордерів на надання правової допомоги або довіреностей, виданих ВИКОНАВЦЕМ.
За надану правову (правничу) допомогу замовник оплачує виконавцеві винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі в сумі 7500,00 грн. (сім з половиною тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Крет О. І. професійної правової допомоги ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру від 12.06.2024 серія ВС №1288556.
Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та врахована судом при вирішення питання розподілу судових витрат.
Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, які відповідно до частини шостої статті 12 КАС України є справами незначної складності, що зумовило розгляд даної в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 4 500 грн.
Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 6 782 грн 72 к., сплаченого за платіжної інструкцією №134 від 25.07.2024.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400031/2 від 06.02.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000093.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400033/2 від 06.02.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000096.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 782 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн 72 к. судових витрат у виді судового збору.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома