11 грудня 2024 рокусправа № 380/18045/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату ОСОБА_1 , згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що є особою, яка зазнала політичних репресій та була реабілітована згідно Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила проводити доплату до пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано проте отримала відмову. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком. Пенсія позивачці обчислена при загальному страховому стажі 35 років 05 місяців 07 днів. Для обчислення пенсії враховано заробітну плату з 01.10.1985 по 31.12.1990 та з 01.07.2000 по 31.12.2006 за даними персоніфікованого обліку. Позивачка звернулася із заявою від 08.02.2024 про підвищення пенсії із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до Порядку №22-1, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Однак відповідна заява за формою згідно з додатком 1 до Порядку №22-1 про перерахунок пенсії позивача в електронному журналі звернень ІКІС ПФУ: підсистемі «Звернення» не зареєстрована. Відповідно рішення про відмову Головним управлінням не приймалось, а отже, на думку відповідача, дії Головного управління не можуть бути предметом оскарження у суді як такі що є передчасними. Окрім цього, позивач зазначив, що в ст. 77 Закону України №1788-ХІ встановлено чіткий перелік осіб, які мають право на надбавку до пенсійних виплат, а саме громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії = на 50 процентів, а член їх сімей, яких було примусово переселено - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Оскільки позивачка народилася в м. Іжморський Кемеровській області, особисто не зазнала політичних репресій і згодом не була реабілітована, а є особою, яка належить до членів сім'ї особи, яка зазнала політичних репресій, однак не була примусово переселена.
Ухвалою від 28.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по віку.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 05.05.2011 після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 присвоєно прізвище - Гук .
Управлінням Міністерства внутрішніх справ у Львівській області видано довідку від 21.05.1999 року № 4/5-Р-702 про те, що ОСОБА_6 1903 р.н., ОСОБА_7 1935 р.н., ОСОБА_8 1945 р.н. 21 жовтня 1947 року із АДРЕСА_1 за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемерівську область по політичних мотивах, як члени сім'ї учасника ОУН, з якого звільнені 18.01.1957 р. На підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» вищевказані особи реабілітовані, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Позивачці видано посвідчення №126/23-П від 01.02.2017, згідно якого вона має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».
08.02.2024 позивачка звернулась із заявою до відповідача, в якій просила нарахувати їй надбавку до пенсії як члену сім'ї реабілітованого у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком.
Листом від 26.02.2024 відповідач повідомив, що позивачці призначено пенсію за віком з 31.07.2007, відповідно до Закону 1058. Страховий стаж, врахований до пенсії, становить 35 років 05 місяців 07 днів. Для обчислення пенсії враховано заробітну плату з 01.10.1985 по 31.12.1990 та з 01.07.2000 по 31.12.2006 за даними персоніфікованого обліку. Розмір пенсії на 01.02.2024 становить 3605,05 грн, в тому числі: 3291,10 грн - основний розмір пенсії; 313,95 грн - доплата за 15 років понаднормового стажу (2093,00*15%). Оскільки позивачка народилася в м. Іжморський Кемеровської області, а не були примусово переселена, проводити перерахунок пенсії як реабілітованій особі підстав немає.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (в редакції, чинній на час реабілітації батьків позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за: - антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР"; - поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України; - порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон №2325-VIII) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінено назву закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-XII, визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-XII.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону №962-XII передбачено "поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей".
Згідно з пунктом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" крім надбавок, передбачених пунктами "в"-"д" ч.1 ст. 21 зазначеного Закону. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У відповідності до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Згідно з статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону №1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, яка відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 та пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
На підставі матеріалів справи встановлено, що позивачка є членом сім'ї репресованих осіб, які визнані реабілітованими та відповідно до посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Відтак, позивачка є особою, яка знаходилася на спецпоселенні разом із репресованими по політичним мотивам батьками.
За таких обставин та з огляду на наведені вище норми, суд вважає необґрунтованою та протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу підвищення пенсії згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 1-1 Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" визначено, що репресованою особою - є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом.
Члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Отже, позивачка проживала разом зі своєю сім'єю, як член сім'ї на спецпоселенні, відтак, є дитиною репресованої особи в розумінні Закону №962-ХІІ із змінами, внесеними Законом №2325-VIII.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наявне у позивача посвідчення дійсно підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом №962-XII, однак оскільки цим Законом передбачено пільги репресованим та реабілітованим особам, так і членам їх сімей, які зазнали репресій, то позивач не будучи репресованою особою має право на пільги саме як потерпілий від репресій.
За результатами судового розгляду встановлено, що позивач є членом сім'ї осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій та були реабілітовані, а тому вона набула право на підвищення пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Відповідачем не доведено правомірність відмови у призначенні та виплаті позивачу підвищення пенсії згідно пунктом "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Водночас, доводи позивача щодо наявності у неї права на підвищення у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком не знайшли свого правового та доказового підтвердження, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь позивачки з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії за пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 01.02.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів,79016; код ЄДРПОУ - 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна