12 грудня 2024 рокусправа № 380/12377/24 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника позивача Заєвої Ю.О.,
розглянув у письмовому провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТТЕРО" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТТЕРО" код ЄДРПОУ 41883088, місцезнаходження: 49040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 367 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №21640/13-01-07-01 від 15.05.2024 форми “В4»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №21638/13-01-07-01 від 15.05.2024 форми “Р».
Ухвалою від 14.06.2024 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 24.06.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 22.07.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 23.09.2024 суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 08.11.2024 суд задоволив заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з контрагентом є реальними операціями, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо товариство дійсно мало реальні витрати у зв'язку із придбанням робіт для використання у своїй господарській діяльності. Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення у справі. Проти позовних вимог заперечив, зазначає, що відповідно до аналізу отриманої податкової інформації та наданих до перевірки документів контрагент позивача ТОВ "ШЕНСТРОЙ" не могло фактично здійснювати господарські операції з позивачем із врахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів, необхідних для здійснення даних робіт. Господарська операція, яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків для платників податків.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення в яких, додатково зазначила, що твердження відповідача про неможливість здійснення ТОВ «ШЕНСТРОЙ» господарської операції є необґрунтованими та безпідставними.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.
У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина п'ята статті 250 КАС України).
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Посадові особи ГУ ДПС у Львівській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛАТТЕРО" з питань проведення взаємовідносин з ТОВ "ШЕНСТРОЙ" за листопад 2021 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість, та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства.
За результатами проведеної поревірки складено Акт від 12.04.2024 №16487/13-01-07-01/41883088 (далі Акт перевірки від 12.04.2024), в якому зафіксовано порушення позивачем:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за листопад 2021 року на суму 465250,00 грн;
- пунктів 5 ,6, 7, 9 П(С)БО16 «Витрати», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 2021 рік на суму 45821,00 грн.
На підставі Акта перевірки від 12.04.2024 відповідач прийняв:
1) податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №21640/13-01-07-01, яким за порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2021 року) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 465250,00 грн;
2) податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №21638/13-01-07-01, яким за порушення позивачем 5 ,6, 7, 9 П(С)БО16 «Витрати», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (заниження підприємством податку на прибуток за 2021 рік) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 45821,00 та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% - 11455,25 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють Податковим кодексом України (ут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон України № 996-XIV).
За приписами статті 1 Закону України № 996-XIV:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).
У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", відповідно до пунктів 5-7 якого визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16), від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 06.03.2020 у справі №803/13/16 викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі № 520/13270/23 вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами такі суми не можуть бути віднесені до податкового кредиту.
Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит та в силу положень податкового законодавства надає платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму витрат сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів при здійсненні господарської діяльності, а отже відсутність економічної доцільності господарських операцій є підставою для зменшення в податковому обліку платника сум податкового кредиту.
Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі непідтвердження факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Суд встановив, що згідно з Актом перевірки від 12.04.2024 встановлено порушення позивачем:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за листопад 2021 року на суму 465250,00 грн, внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту суми ПДВ по нереальних операціях з придбання робіт в ТОВ "ШЕНСТРОЙ";
- пунктів 5 ,6, 7, 9 П(С)БО16 "Витрати", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 2021 рік на суму 45821,00 грн, внаслідок допущених порушень законодавства із ТОВ «ШЕНСТРОЙ».
Так, між ТОВ "ЛАТТЕРО" (замовником) та ТОВ "ШЕНСТРОЙ" (підрядником) укладено договір підряду на виконання робіт від 09.08.2021 № 2007/21 (далі - договір від 09.08.2021 № 2007/21), відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, матеріалами та обладнанням, а також матеріалами постачання замовником, за завданням замовника виконати комплекс робіт на об'єкті "Поточний ремонт складського комплексу за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 367", а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену документацію у вигляді архітектурно-планувальних рішень, технічних завдань, надати йому будівельний майданчик, прийняти завершені роботи і оплатити їх відповідно до умов цього договору (пункт 1.1).
Згідно пунктом 1.2 договору від 09.08.2021 № 2007/21 вартість робіт, обсяги та види робіт, що виконуються підрядником за цим договором, вказуються в додатковій угоді на кожен конкретний вид робіт, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Договору підряду від 09.08.2021 № 2007/21 між ТОВ "ШЕНСТРОЙ" та ТОВ "ЛАТТЕРО" укладено додаткові угоди про вартість робіт.
ТОВ "ШЕНСТРОЙ" виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 04.11.2021 на загальну суму 20828,88 грн (ПДВ 3471,48 грн), від 05.11.2024 на загальну суму 39982,56 грн (ПДВ 6663,76 грн), від 05.11.2024 на загальну суму 88705,20 грн (14784,20 грн), від 16.11.2024 на загальну суму 2641980,00 грн (ПДВ 440330,10 грн). Відтак загальна сума ПДВ - 465249,50 грн.
Вказана сума ПДВ включена ТОВ "ЛАТТЕРО" до складу податкового кредиту за листопад 2021 року.
Окрім того, ТОВ "ЛАТТЕРО" у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за 2021 рік вказано суму 2159348,00 грн (з врахуванням витрат згідно господарських операцій з ТОВ "ШЕНСТРОЙ" в сумі 254562,00 грн).
До перевірки позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів.
Проведеною перевіркою встановлено безпідставне включення ТОВ "ЛАТТЕРО" до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях із ТОВ "ШЕНСТРОЙ" за листопад 2021 року та заниження податку на прибуток за 2021 рік, оскільки у ТОВ "ШЕНСТРОЙ" відсутні трудові ресурси, необхідні для виконання робіт; відсутні власні основні засоби та орендовані засоби, необхідні для виконання робіт; відсутнє залучення третіх осіб до виконання робіт; відсутнє придбання будівельних матеріалів, необхідних для виконання робіт згідно договору.
Суд погоджується із висновками Акту перевірки від 12.04.2024 про те, що придбання будівельних матеріалів ТОВ "ШЕНСТРОЙ", необхідних для виконання робіт згідно договору від 09.08.2021 № 2007/21, не підтверджено первинними документами, з огляду на наступне.
ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення від 23.12.2021 № 70062 про відповідність контрагента позивача згідно договору від 09.08.2021 № 2007/21 ТОВ "ШЕНСТРОЙ" критеріям ризиковості платника податків, оскільки встановлено придбання товарів (послуг) у платника податків з ознаками ризиковості: ТОВ "ЛЕДМЕКС", ТОВ "КОМПАНІЯ ЛТД".
Так, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2021 ТОВ "ШЕНСТРОЙ" при виконанні поточного ремонту для ТОВ "ЛАТТЕРО" вказано використання суміші асфальтобетонної гарячої, дрібнозернистої, тип А, марка 2 в кількості 1037,70 тон на загальну суму 2161882, 00 грн.
ТОВ "ШЕНСТРОЙ" придбало у листопаді 2021 вказану суміш в ТОВ "ЛЕДМЕКС" в кількості 552 тони на загальну суму 1380000,00 грн.
Згідно з рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 08.12.2021 № 35278 про відповідність ТОВ "ЛЕДМЕКС" критеріям ризиковості платника податків.
ТОВ "ЛЕДМЕКС" придбало суміш у ТОВ «ЛІАРІС», ТОВ «ЛІАРІС" суміш асфальтобетонну гарячу, дрібнозернисту, тип А, марка 2 в кількості 552 тон придбало у ТОВ "БЕЛТЕЙС", ТОВ "БЕЛТЕЙС" у ТОВ "ВЕНТЕМ", ТОВ "ВЕНТЕМ" у знову ж таки у ТОВ "ЛАРІС". Відтак, ТОВ "ЛАРІС" придбало свій же товар по ланцюгу постачання через ТОВ "БЕЛТЕЙС" та ТОВ "ВЕНТЕМ".
Суд зазначає, що контролюючим органом прийнято рішення від 08.12.2021 №53276 про відповідність ТОВ "БЕЛТЕЙС" критеріям ризиковості платника податків та від 10.12.2021 №54077 про відповідність ТОВ "ВЕНТЕМ" критеріям ризиковості платника податків.
Відтак всі платники податків по ланцюгу постачання суміші асфальтобетонної рішеннями контролючих органів віднесені до таких, що відповідають критеріям ризиковості платника податків.
Суд вказує, що з врахуванням встановлених обставин справи, відсутній підтверджений факт реального одержання ТОВ "ШЕНСТРОЙ" суміші асфальтобетонної для виконання робіт згідно укладеного договору з позивачем від 09.08.2021 № 2007/21.
Окрім того, суд вказує, що відповідно до акта приймання виконаних робіт від 16.11.2021 № 1, встановлено, що ТОВ "ШЕНСТРОЙ" за листопад 2021 року на інші роботи, а саме на ремонт дорожнього покриття розподільчого центру мережі магазинів ЕVA у м. Львові використано суміш асфальтобетонну гарячу в кількості 1037,70 тон на загальну суму 2161882,00 грн.
Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Суд також звертає увагу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі № 160/816/22, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ШЕНСТРОЙ" про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.10.2021 №3233282/44296963, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 17.08.2021 року №1.
Вказана податкова накладна cкладена за наслідками господарських операції на підставі укладненого договору між ТОВ "ШЕНСТРОЙ" та ТОВ "ЛАТТЕРО" №2007/21 від 09.08.2021.
В мотивувальній частині рішення від 19.04.2022 у справі № 160/816/22 суд вказав, що окрім зазначених документів на підтвердження виконання будівельних робіт, позивачем до суду надано штатний розклад, у відповідності до якого на підприємстві позивача у будівельному відділі працевлаштовано: виконавець робіт у кількості 1 людина на півставки, асфальтобетонник у кількості 1 людина на повну ставку, дорожній робітник у кількості 4 людини на повну ставку. Однак, зазначеної чисельності штатних працівників недостатньо для виконання будівельних робіт, визначених договором №2007/21 від 09.08.2021 та додатками до нього. Документів, які б підтверджували наявність у позивача необхідної чисельності штату до суду не надано. З наданих документів неможливо встановити фактичний строк виконання будівельних робіт. З урахуванням обумовлених строків виконання будівельних робіт до 20.09.2021, позивач до суду надав акти виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року, з яких неможливо встановити чи є вони проміжними чи остаточними. Окрім цього, не надано документів, які підтверджують остаточний розрахунок між сторонами за виконані роботи.
З врахуванням встановлених обставин, суд вказує, що не підтверджено реальності господарські операції позивача з ТОВ "ШЕНСТРОЙ".
Так, наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та завищення витрат товариства, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та віднесення оплачених коштів до витрат товариства, які вказуються у податковій декларації, у разі непідтвердження факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Суд зазначає, що згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Судом не встановлено реальності здійснення господарських операції ТОВ "ЛАТТЕРО" із ТОВ "ШЕНСТРОЙ" згідно договору від 09.08.2021 № 2007/21.
Відтак ТОВ "ЛАТТЕРО" протиправно включено суму ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2021 року у розмірі 465250,00 грн, а також включено до витрат за 2021 рік 254562,00 грн згідно господарських операцій з ТОВ "ШЕНСТРОЙ".
Вказане призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2021 року на 465250,00 грн та заниження податку на прибуток за 2021 рік на 45821,00 грн.
Суд вказує, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б спростовували наявну у контролюючого органу податкову інформацію встановлено в процесі поточної діяльності.
Суд звертає увагу, що про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчить належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття, такий акт не може вважатися правомірним.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач довів наявність обґрунтованих підстав винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відтак такі є законними та не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТТЕРО" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.