12 грудня 2024 рокусправа № 380/19925/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 37831493), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.08.2024 та задовольнити, заявлені в ньому прохання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 14.09.2020 була прийнята до громадянства України, у зв'язку з чим була зобов'язана протягом двох років припинити попереднє громадянство російської федерації. Однак, у зв'язку з початком військової агресії вказаної держави проти України та припинення консульських та дипломатичних відносин із нею, позивач була позбавлена можливості завершити процедуру виходу з громадянства російської федерації за допомогою її компетентних органів. Тому позивач звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із декларацією про відмову від іноземного громадянства у порядку, визначеному статтею 9 Закону України «Про громадянство України», проте відповідач відмовив у її прийнятті. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду.
Ухвалою від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 14.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 31.10.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Позивачем не здійснювалося жодних активних дій щодо припинення іноземного громадянство в період з 14.09.2020 до 14.09.2022 і також не було надано документів на підтвердження інших обставин, які відповідно до законодавства можуть бути підставою прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства за відсутності незалежної причини. Позивачем подана неналежної форми декларація про відмову від іноземного громадянства від 16.08.2024, яка не відповідає формі 45 Наказу МВС №715, а тому у відповідача відсутні правові підстави приймати та розглядати її. Також зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено виключний перелік осіб, які мають право подати саме декларацію про відмову від іноземного громадянства, до яких позивач не належить.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Сазанівка Пристенського району Курської області РРФСР. (прізвище при народженні: ОСОБА_2 ). На підставі ч.1 ст. 13 Закону РРФСР «Про громадянство РРФСР» позивач набула громадянство російської федерації.
07 липня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою №82 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Разом із заявою позивачем було подано зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України.
Рішенням т.в.о. завідувача сектору громадянства та еміграції Львівського міського Управління ГУ ДМСУ у Львівській області від 14.09.2020 оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення позивачу Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області було видано довідку №328 про реєстрацію особи громадянином України.
29.09.2020 позивачу було видано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 .
16.08.2024 позивач направила до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області декларацію про відмову від іноземного громадянства, у якій зазначила, що не має можливості звернутися до дипломатичного представництва чи консульської установи російської федерації із заявою про вихід з громадянства російської федерації.
Листом від 10.09.2024 №П-872/6/4601-24/4601.05/12060-24 відповідач повідомив позивача, що форма декларації про відмову від іноземного громадянства затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку» від 16.08.2012 № 715 (далі - Наказ № 715), а саме форма 45, в якій наведені підстави незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства). При подачі декларації особі необхідно заповнити відповідний пункт з посиланням на конкретні причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. Перелік підстав для подачі особою декларації про відмову від іноземного громадянства є вичерпним, отже жодна інша підстава не може розглядатися як така, що є незалежною від особи причиною неподання документа про припинення іноземного громадянства. Подана 16.08.2024 декларація про відмову від іноземного громадянства не відповідає формі 45 Наказу № 715.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду із цим позовом.
При вирішенні даного адміністративно-правового спору суд керується такими нормами права.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
За правилами частини другої статті 9 Закону № 2235-III умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої якої громадянство України набувається за територіальним походженням.
Набуття громадянства України за територіальним походженням врегулювано статтею 8 Закону 2235-III.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
У силу частини п'ятої статті 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправних дій органу міграційної служби з приводу неприйняття у позивача декларації про відмову від громадянства рф, зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації позивача про відмову від громадянства російської федерації.
19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-ІХ .
Так, за новою редакцією статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства країни становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
Наведене свідчить, що пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX законодавець виокремив окрему категорію іноземців, що отримали громадянство України у період з 01 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом, які набули право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (спрощена процедура).
Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (ст. 8 Закону № 2235-ІІІ) або була поновлена у громадянстві України (ст. 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (ч. 5 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (ч. 8 ст. 8 та ч. 7 ст. 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (ч.ч. 1 та 2 ст. 10 з урахуванням ч. 5 ст. 9 Закону; ч. 5 ст. 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов'язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №420/20499/23 та від 06.12.2024 у справі №440/14326/23.
Приписи статті 8 Закону України «Про громадянство України» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачали можливість подання замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Така декларація передбачала необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї.
Станом на момент набуття позивачем громадянства України та на момент розгляду справи чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45) затверджений наказом МВС України № 715.
Зміст цього документа викладено наступним чином: «Я, _(прізвище, ім'я, по батькові)_ ,___ __________ _____ (року народження), громадянин(ка) _(назва держави)_ відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) _(назва держави)_, у зв'язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства)_(назва держави)_,а саме:
1) у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _(зазначити вартість у гривневому еквіваленті)_мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.
Станом на _(дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив_____.
У зв'язку з викладеним вище я зобов'язуюся повернути паспорт громадянина _ (назва держави)_ до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина (підданого) _ (назва держави)_і не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
Мені_____(прізвище, ім'я, по батькові)_ повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов'язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України "Про громадянство України" або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ ________________ 20___ року (підпис)».
Підсумовуючи вищесказане, суд звертає увагу, що саме на особу, яка взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, покладається обов'язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.
При цьому звернення з відповідною заявою про відмову від іноземного громадянства до органу ДМС подається протягом двох років з моменту набуття особою громадянства України.
Разом з цим законодавцем чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» тимчасове посвідчення громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і видається особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, набула громадянства України та взяла зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України.
Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі, яка проживає в Україні, розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника, а в разі постійного проживання особи за кордоном - ЗДУ, не пізніше 10 робочих днів з дати подання заявником документів, визначених у цій статті.
Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі на строк до двох років.
У разі закінчення строку дії тимчасового посвідчення громадянина України особі, якій його було оформлено, видається нове тимчасове посвідчення громадянина України у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що позивач набула громадянства України 14.09.2020, що підтверджується довідкою про реєстрацію особи громадянином України №328 та взяла на себе зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України. Отже, до 14.09.2022 позивач повинна була виконати зобов'язання з надання відповідачу документа про припинення громадянства російської федерації або подати декларацію про відмову від такого громадянства у випадку неотримання такого документа з незалежних від неї причин.
Разом з цим, позивач зазначає, що не змогла виконати зобов'язання про припинення громадянства російської федерації, оскільки внаслідок військової агресії останньої дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому вона не мала можливості скористатись такою процедурою на території України.
Суд у свою чергу зазначає, що обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є прийняття клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави (в даному випадку російської федерації) від особи у встановлений законодавством іноземної держави строк.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази про те, що з дати реєстрації позивача громадянином України позивач зверталась до компетентних органів російської федерації із відповідним клопотанням, а також, що уповноважені органи держави громадянства (російської федерації) прийняли клопотання позивача про припинення громадянства, а тому у суду відсутні підстави вважати, що від позивача не залежало отримання документа про припинення іноземного громадянства відсутні.
У матеріалах справи також відсутні докази неможливості позивачем виконати зобов'язання про припинення іноземного громадянства у період з моменту набуття громадянства України (14 вересня 2020 року) до початку широкомасштабної військової агресії російської федерації на територію України (24 лютого 2022 року). Суд також враховує, що позивач звернулась до відповідача із вказаною декларацією 16.08.2024, після спливу визначеного законом дворічного строку для припинення громадянства російської федерації та не надала доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до пункту 119 розділу V Порядку №215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Отже, відповідно до законодавства України, особи які набули громадянство України та отримали тимчасову посвідку, мають подати документи про припинення іноземного громадянства.
З аналізу правових норм слідує, що документ про припинення іноземного громадянства видається консульською установою, посольством тієї держави, громадянство якої особа виявила бажання припинити.
Відповідно до статті 19 Федерального Закону «Про громадянство Російської Федерації», вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території російської федерації, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи в загальному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Федерального закону. Вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Федерального закону.
Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що заява з питань громадянства російської федерації подається за місцем проживання заявника: a) особою, яка проживає на території Російської Федерації, - до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ; б) особою, яка проживає за межами Російської Федерації і не має місця проживання на території Російської Федерації, - дипломатичного представництва або консульської установи Російської Федерації, що знаходяться за межами Російської Федерації.
Однак, як уже зазначалося судом, у матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача до уповноважених органів держави громадянства (російської федерації), у тому числі, які знаходяться у третіх країнах, з метою отримання документу про припинення іноземного громадянства.
З огляду на викладене, позивачем документально не підтверджено намагання як до початку військової агресії російської федерації на території України отримати документ про припинення громадянства російської федерації через посольство цієї країни в Україні, а також після повномасштабного вторгнення, що свідчить про те, що позивач не вчинила всі необхідні та залежні від неї дії для припинення громадянства російської федерації. Відповідно, така обставина не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації.
Суд також зазначає, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 №715 затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку, яким, зокрема затверджено форму декларації про відмову від іноземного громадянства за №45, про що вже зазначалось судом.
Проте, подана до відповідача декларація не відповідає вимогам Наказу №715, а була складена у довільній формі, без зазначення чіткої причини, визначеної законодавством для подання відповідної декларації та точної причини неотримання документа про припинення громадянства російської федерації.
Враховуючи викладене, суд не може розцінити поданий 16.08.2024 позивачем документ як декларацію про відмову від іноземного громадянства, а відтак приходить до висновку, що саму декларацію, яка б містила підставу її подання, замість документа про припинення громадянства іншої держави, з викладенням обставин, що унеможливили це з незалежних від неї причин, позивачка разом із письмовим зверненням не подала.
З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку, що у зв'язку з неподанням відповідної декларації згідно з формою, визначеною законодавством у відповідача не виникло обов'язку розглянути та прийняти таку декларацію.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №580/3264/22.
З урахуванням вищезазначеного, дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства, були вчинені в межах та на підставі, визначених Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними таких дій.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна