Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9545/24
Номер провадження 1-кс/711/2644/24
07 грудня 2024 року м. Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваної - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000447 від 12.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Григорівка, Чорнобаївського району, Черкаської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, яка не є особою з інвалідністю, одруженої, працюючої продавцем ФОП ОСОБА_7 , раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12024250000000447 від 12.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024250000000447 від 12.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування період часу в ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у зв'язку з тривалими неприязними відносинами.
В подальшому, за попередньою змовою із ОСОБА_8 , з яким ОСОБА_5 перебуває у шлюбі, остання звернувся до ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проханням виготовлення саморобного вибухового пристрою, для подальшого вчинення вбивства ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , однак ОСОБА_11 не сприйняв дане прохання як реальне.
В період часу з серпня по листопад 2024 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 , здійснили неодноразові візити до території домоволодіння за адресою проживання ОСОБА_11 : АДРЕСА_3 , та здійснили передачу речовин та елементів, що необхідні для виготовлення саморобного вибухового пристрою, а саме: перманганат калію, порох, алюмінієву пудру, фрагменти сталевих труб та з'єднувальні елементи та наполягали на необхідності термінового виготовлення саморобного вибухового пристрою.
В подальшому, ОСОБА_11 , 11.11.2024, розуміючи протиправність дій ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , та реальність їх намірів, повідомив про даний факт правоохоронні органи та був залучений до конфіденційного співробітництва, та діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття та документування злочинних дій останніх.
Згідно розробленого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 плану, ОСОБА_11 повинен був виготовити саморобні вибухові пристрої з наданих йому вище речовин та матеріалів та здійснити спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 умисне вбивство ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , шляхом підриву вказаних саморобних вибухових пристроїв, які вони повинні всі разом закинути у вікна будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживали потерпілі в узгоджений час і дату.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 21 листопада 2024 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , перебуваючи на території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_11 за вищевказаною адресою здійснили обговорення щодо необхідних складових елементів конструкції, саморобних вибухових пристроїв, призначених для вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також наполягали на виготовлені саморобного вибухового пристрою для проведення випробувань перед вчиненням вбивства.
ОСОБА_5 та ОСОБА_8 27 листопада 2024 року, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_11 , неодноразово обговорювали деталі вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а саме необхідну кількість вибухових пристроїв та цього ж дня спільно з ОСОБА_11 на відкритій місцевості здійснили підрив саморобного вибухового пристрою, які в період часу з 21.11.2024 по 27.11.2024 виготовив ОСОБА_11 з вищеописаних речовин та матеріалів, які йому надали ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
В подальшому, 03.12.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , перебуваючи на території власного домоволодіння, спільно з ОСОБА_11 вкотре обговорювали деталі вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а саме можливість залучення до вчинення умисного вбивства інших осіб, необхідну кількість саморобних вибухових пристроїв в кількості чотирьох, які повинен був виготовити ОСОБА_11 , способу їх підриву, а саме необхідності закинути вибухові пристрої в спальну кімнату, де будуть відпочивати ОСОБА_9 та ОСОБА_12 через вікна будинку, необхідність придбання маскувального одягу (шапок, балаклав). Під час обговорення попередньо домовились про вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_12 06.12.2024 близько 03 години та необхідності зустрічі всіх учасників за адресою: АДРЕСА_2 , близько 01 години, для більш детального обговорення.
06.12.2024 близько 00 годин 50 хвилин ОСОБА_11 , за попередньої домовленості, яку обговорювали 03.12.2024, імітуючи при цьому роль співвиконавця вчинення кримінального правопорушення, прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , із наявними при собі чотирма виготовленими вибуховими пристроями, які він виготовив на їх замовлення, для вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , де передав їх ОСОБА_5 , однак ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з причин, що не залежали від їх волі не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як були затриманні працівниками правоохоронних органів за місцем свого проживання.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, п.п. 1, 12 ч.2 ст. 115 КК України, в незакінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
06.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, п.п. 1, 12 ч.2 ст. 115 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 13.11.2024;
- даними протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_13 від 06.12.2024;
- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_9 від 18.11.2024;
- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10 від 18.11.2024;
- даними протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 від 06.12.2024;
- даними протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 від 06.12.2024.
Враховуючи зібрані докази на даному етапі досудового розслідування, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який відповідно до ч.3 ст.15, п.п.1,12 ч.2 ст. 115 КК України карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Ініціатор клопотання вказує, що метою застосування до ОСОБА_5 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик можливого переховування від органу досудового розслідування з підстав тяжкості покарання, що загрожує, також узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 в разі обрання їй більш м'якого запобіжного заходу, що не пов'язаний із триманням під вартою, усвідомлюючи, що вона підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - так як, відповідно до встановленої КПК України процедури отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_5 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі показам.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що в органу досудового розслідування відсутні гарантії належної правомірної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 та можливість вчинити нею як інше кримінальне правопорушення, так і завершити розпочате, яке не було завершене з причин що не залежали від її волі.
На теперішній час в органу досудового розслідування немає даних про те, що ОСОБА_5 не може утримуватися в умовах СІЗО.
Виходячи з усього вище перерахованого, на переконання сторони обвинувачення, жоден із м'якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти наведеним вище ризикам.
При цьому, беручи до уваги вимоги п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину з застосуванням насильства, суд одночасно з застосуванням запобіжного заходу вигляді тримання під вартою має право не визначати можливість внесення застави, враховуючи встановлені підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, просив застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_14 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначив, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, є обґрунтованою на підставі вже зібраних органом досудового розслідування доказів. Крім того зауважив на реальності та обґрунтованості існуванні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так підозрювана ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, в разі визнання її винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Також, для уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни раніше наданих показань чи відмови від надання показань, підозрювана може здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з якими вона проживає в одному населеному пункті, обізнана про місце їх проживання, зокрема на ОСОБА_11 , який є заявником та кумом останньої. Крім того, існує ризик вчинення підозрюваною ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, оскільки нею та іншим підозрюваним було висловлено рішучість у здійсненні вбивства потерпілих, яке не було закінчено з незалежних від неї обставин. А тому, зважаючи на особливості подій кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваної продовжує існувати, що створює істотну загрозу іншим членам суспільства. Так, обставини подій свідчать про наявність з боку підозрюваної недостатньої відповідальності до загрози настання певних наслідків, а саме факт того, що вона, усвідомлюючи можливість настання негативних наслідків, висловлювала готовність закінчити замах на життя інших осіб з використанням вибухових пристроїв, що обумовлює необхідність ізоляції підозрюваної від інших членів суспільства. На підставі викладеного прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення застави.
Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання сторони обвинувачення та просила суд відмовити в його задоволенні, з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Зокрема зазначила, що органом досудового розслідування не надано переконливих доказів, які б вказували на вину її підзахисної. Так, виходячи із змісту повідомленої ОСОБА_5 підозри, можна говорити про готування до вчинення злочину, а не про закінчений замах на вбивство. Підозра обґрунтовується лише показами ОСОБА_11 . Обізнаність її підзахисної та участь у вчиненні кримінального правопорушення не підтверджується жодними доказами. Ризики, зазначені стороною обвинувачення необґрунтовані та безпідставні, оскільки підозрювана не вчиняла жодних дій, що вказували б на можливість переховування від органу досудового розслідування чи суду, можливий вплив на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому вона підозрюється. Просила врахувати, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружена, має постійне місце проживання та роботи, та відмовити у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що, на її переконання, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 . Крім того, вказала, що визначення альтернативного запобіжного заходу є правом, а не обов'язком суду, а тому якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила визначити підозрюваній альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрювана ОСОБА_5 заперечувала проти доводів сторони обвинувачення, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість підозри, а також на недоведеність вказаних в клопотанні ризиків, повністю підтримавши її захисника. Заперечувала свою причетність до кримінального правопорушення, яке інкримінується їй в провину. Віна не має наміру вчиняти дії для перешкоджання кримінальному провадженню. Просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024250000000447 від 12.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - в незакінченому замаху на умисне вбивство, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті двох осіб, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Згідно положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі), відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Так, 06.12.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке було направлене на позбавлення життя двох осіб, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 13.11.2024; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 06.12.2024; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 18.11.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 18.11.2024; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 від 06.12.2024; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 від 06.12.2024.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокат та підозрюваний дають оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним. Крім того, позиція сторони захисту, фактично не виключає можливість застосування до ОСОБА_5 , яка є підозрюваною, запобіжного заходу, відповідно до ст. 176 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_5 злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років чи довічне позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке їй загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вона може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваної, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 одружена, має постійне місце проживання та роботи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваної ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на ОСОБА_11 , який є кумом та односельцем підозрюваної, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_5 підозрюється, зважаючи на злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншим особам, який не було доведено до кінця з підстав, що не залежали від волі підозрюваної, а також спосіб вчинення даного злочину - з використанням вибухових пристроїв.
Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, враховуючи дані про особу підозрюваної, особливості її життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінального правопорушення, суспільну небезпеку інкримінованого органом досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт неможливо застосувати до підозрюваної та єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної, оскільки її поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваної, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, спілкування підозрюваної із свідками у даному кримінальному провадженні, а також можливості закінчити злочин, який не було закінчено з підстав, що не залежали від волі підозрюваної.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваної ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та обирає підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.02.2025.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, який був направлений на позбавлення життя двох осіб, яке відповідно до ст. 3 Конституції України, визнається найвищою соціальною цінністю, а враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, висвітлених в підозрі у даній редакції, а саме здійснення готування до особливо тяжкого злочину, що мало б непоправні тяжкі наслідки, мотиви його вчинення, на даний час наявні побоювання щодо доведення злочину до завершення виглядають реальними.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000447 від 12.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - задоволити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 03.02.2025 включно з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 06.12.2024.
Строк дії ухвали визначити до 03 лютого 2025 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, її захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваною, яка тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1