Справа № 643/1331/24
Провадження № 2/643/2967/24
11.12.2024
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Афанасьєва В.О.,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кукуєвої В.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові позовну ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-
ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_6 з 1992 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_4 зазначила, що з 1992 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , у батьків позивача за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, проводили ремонти квартири, купували все необхідне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. ОСОБА_4 здійснила організацію та проведення поховання.
Так як ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу впродовж 30 років, то заявник має право на спадкування після смерті останнього.
Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявниці необхідне для отримання спадщини.
Представником відповідача Харківської міської ради надано відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на постанову Верховного суду просила відмовити у задоволенні позову зазначивши, що фото та покази свідків не можуть бути єдиним доказом проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник Харківської міської ради у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа- ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову, та просив справу розглядати за його відсутності.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Республіки Польща, що скороченим витягом свідоцтва про смерть, яке видано 28.11.2023 відділом реєстрації актів цивільного стану Ланьцут, Республіка Польща.
Згідно копії акту наданого ритуальним агентством, організацією та оплатою послуг поховання ОСОБА_6 здійснила ОСОБА_4 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що товаришує з позивачкою з 20 років, разом працювали. З ОСОБА_8 вонанавчалася в одній школі. Познайомилися вони при ній на роботі. Вони проживали однією сім'єю у квартирі яку разом придбали. ОСОБА_9 вони як подружжя, вели спільний побут, все придбавали разом. Також в них була дача, де вони були в гостях з її чоловіком.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що з 2000 року знайома з позивачем ОСОБА_4 . З того часу вона мешкала з ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_2 . Вони товаришували сім'ями, разом гуляли із собакою. Позивач з померлим мешкали як чоловік та дружина. ОСОБА_12 помер на кордоні з Польщею, коли поляки блокували кордон. Позивач його ховала. До смерті ОСОБА_12 вони вели спільне господарство, купили автомобіль. Вона бувала у них вдома, разом святкували свята. Разом із ними більше ніхто не проживав.
Відповідно до письмових пояснень голови садового товариства «ФЕД» ОСОБА_13 в яких він зазначив, що сім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_14 спільно проживали в літній час на ділянці № НОМЕР_1 . Вели спільно господарство, займались посадкою та збором врожаю, благоустрієм та відпочинком.
Згідно копії договору купівлі-продажу, посвідченого 31.03.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Ю.А., ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали разом квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно копії листа Директора ТОВ «Хімпостач» ОСОБА_15 , ОСОБА_6 працював на товаристві водієм з 03.08.2020 по 23.11.2023. Колектив організації знайомий з родиною ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Зазначив, що це була дружня, порядна та щаслива родина. Вони разом приймали участь в корпоративних заходах колективу.
Також судом в судовому засіданні досліджено фотографії, надані заявником на підтвердження факту постійного проживання чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За приписами ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов'язків.
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18.07.2018 у справі №544/1274/16-ц та в постанові від 12.02.2020 у справі № 207/3371/17.
Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
У Віснику Верховного Суду України № 8 (144) за 2012 р. викладені правові позиції Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).
У Постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі №524/10054/16.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. theUnitedKingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вищевказаних вимог, позивачем на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 надано низку доказів, які у повному обсязі підтверджують обставини спільного проживання однією сім'єю у період 09 травня 1992 року до 22 листопада 2023 року.
Факт спільного проживання однією сім'єю позивача ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_6 , як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Надані докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в період після припинення останніми шлюбних відносин, а саме, в період з 09 травня 1992 року до 22 листопада 2023 року, виникнення між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти, піклування чоловіка та жінки один про одного.
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що позивач та ОСОБА_6 проживали в період з 09 травня 1992 року до 22 листопада 2023 року однією сім'єю як чоловік та дружина, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 315 ЦПК України,
Позовну заяву задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період часу з 09.05.1992 по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Відповідно до вимог п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції з 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Московський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Харківська міська рада, ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: м.Харків, майдан Конституції, 7.
Третя особа: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5
Суддя: В.О. Афанасьєв