Справа № 145/1192/24
Провадження № 33/801/958/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.
Доповідач: Шемета Т. М.
12 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Турчак Марини Валеріївни, яка дії в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять) тисяч гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
У постанові суду зазначено, що 11 червня 2024 року о 12 годин 30 хвилин, в смт Тиврів, по вул. Незалежності, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - э"ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду, адвокат Турчак М. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , 20 листопада 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року, провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та не відповідає фактичним обставинам справи, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належним чином та ґрунтується на припущеннях. Крім того, порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції проігнорував клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи та здійснив розгляд без учасників справи.
12 грудня 2024 року від адвоката Турчак М. В. надійшло повідомлення, про те, що було припинено надання правничої допомоги ОСОБА_1 відповідно до договору від 28 серпня 2024 року (а.с. 75 - 76).
В судове засідання призначене на 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 не з'явився та надіслав заяву, в якій просив розгляд справи відкласти на іншу дату, оскільки має погане самопочуття (а.с. 77), однак підтверджуючих доказів не надав, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про день та час судового засідання (ч. 6 ст. 294 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає в тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 258232 від 11 червня 2024 року, о 12 год. 30 хв. в смт. Тиврів по вул. Незалежності гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 12, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. До протоколу додаються: висновок лікаря, заява, пояснення, відео з боді камери (а.с. 1).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне:
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції, є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, (на 0:00:39 відео), він розпочинається з того, як працівник поліції підходить до автомобіля э"ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_1 , в якому на водійському сидінні перебуває водій, який в подальшому назвався ОСОБА_1 та в якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння. Поліцейський пропонує водієві пред'явити документи (на 0:0058 відео) та говорить йому, що надійшла інформація про те, що він здійснює рух на автомобілі в п'яному вигляді (на 0:01:03 відео) та інформує ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» працює боді камера та відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліції» представляється водієві (на 0:01:17 відео). Після чого поліцейський запитує ОСОБА_1 чи він вживав алкогольні напої, водій дає позитивну відповідь і говорить, що пив горілку (на 0:01:29-30 відео) на вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія (на 0:01:45 відео) водій відмовляється та погоджується проїхати до райвідділу поліції (на 0:05:18-0:06:57 відео). Через деякий час поліцейський запитав ОСОБА_1 , чи не бажає він проїхати в лікарню для освідування на стан алкогольного сп'яніння на що він погодився (на 0:06:58 відео). В лікарні медична сестра розпочала виміряти тиск ОСОБА_1 (на 0:20:29 відео), коли прийшов лікар, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, а саме продути прилад «Драгер» (на 0:22:05 - 10 відео). Після чого, (на 0:32:12 відео) лікар видав працівнику поліції копії висновків про відмову у проходженні ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, один із яких поліцейський вручив ОСОБА_1 (на 0:32:25 відео) та розпочав складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (на 0:34:11 відео). Через деякий час поліцейський відібрав пояснення від ОСОБА_2 (на 1:10:28-1:18:09 відео).
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 11 червня 2024 року, він вказав, що цього дня приблизно о 13:00 годині він побачив автомобіль синього кольору ВАЗ 2100 д.н.з. НОМЕР_1 та водія із явними ознаками алкогольного сп'яніння, який швидко рухався та виляв по дорозі. Після чого він подзвонив знайомому поліцейському Франку Вадиму та повідомив про даний факт (а.с. 5).
В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 червня 2024 року, в якому міститься напис «відмова» ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 9) та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 червня 2024 року № 12, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (а. с. 6).
Вищенаведені докази в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, дана вірна оцінка доказів у їх сукупності, вина ОСОБА_1 доведена беззаперечно, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції проігнорував клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи та здійснив розгляд без учасників справи, - приходжу до висновку, що вони є безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що справа про адмінстративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП тривалий час перебувала у Тиврівському районному суді Вінницької області, а саме з 20 червня 2024 року.
Хід розгляду справи:
1)судове засідання призначено на 29 серпня 2024 року о 11:00 годині відкладено за клопотанням адвоката Турчак М. В., у зв'язку із тим, що договір про надання правничої допомоги з ОСОБА_1 укладено 28 серпня 2024 року, тому необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 15 - 16);
2)судове засідання призначене на 30 вересня 2024 року о 11:00 годині відкладено за клопотанням адвоката Турчак М. В., у зв'язку із тим, що стороною захисту не отримано доступу до матеріалів даної справи (а.с. 23 - 24);
3)10 жовтня 2024 року адвокат Турчак М. В. заявила відвід судді, у зв'язку з тим, що їй суд першої інстанції не надав змоги ознайомитися з матеріалами справи (а.с. 38 - 40);
4)постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Турчак М. В. (а.с. 42 - 44);
5)судове засідання призначено на 22 жовтня 2024 року о 10 годині 30 хвилин, в цей же день ОСОБА_1 подав заяву заявиву про відвід судді, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не надав змоги ознайомитися з матеріалами справи (а.с. 48 - 51);
6)постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2024 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді (а.с. 55 - 59);
7)в судове засідання призначене 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 та його адвокат Турчак М. В. не з'явилися, від адвоката надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, у зв'язку з її участю в невідкладних слідчих діях в іншому кримінальному провадженні (а.с. 61), у підтвердження цього факту доказів не надано.
Суд першої інстанції враховуючи процесуальну поведінку учасників справи, виснував про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Турчак М. В., апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає таке.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Тому суд першої інстанції з урахуванням положень статті 268 КУпАП, з огляду на неодноразові відкладення розгляду справи, правильно виснував про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його адвоката. Будь-яких заперечень щодо фактичних обставин правопорушення апеляційна скарга не містить.
Отже, подана апеляційна скарга не може бути задоволена, постанова суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката Турчак Марини Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Т. М. Шемета