Справа № 149/3442/24
Провадження № 33/801/966/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
12 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Костюка С. М,
розглянув апеляційну скаргу адвоката Костюка Сергія Миколайовича на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №151882 від 16 жовтня 2024 року, цього ж дня о 12:20 год. у м. Хмільнику по вул. Катерини Білокур, 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ-daewoo т13110», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку та у повному обсязі на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор №476875, №475321. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 605,60 грн судового збору в дохід держави.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Костюк С. М. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову необґрунтованою, винесеною на підставі неналежних доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи скаргу, захисник вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, що полягає у ненаправленні працівниками поліції на огляд до медичного закладу після відмови від проходження огляду на місці зупинки. Крім того, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та зважаючи на розмову, що зафіксована відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, такі йому не повідомлялися.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного (іншого) сп'яніння і оформлення його результатів.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 3 розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п. 6 розділу І Інструкції).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №151882 від 16 жовтня 2024 року, цього ж дня о 12:20 год. у м. Хмільнику по вул. Катерини Білокур, 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ-daewoo т13110», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку та у повному обсязі на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор №476875, №475321. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
До протоколу долучене направлення від 16 жовтня 2024 року водія транспортного засобу ОСОБА_1 до КП Хмільницька ЦРЛ на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у зв'язку із виявленими у нього ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
До матеріалів справи долучений відеозапис з нагрудних камер поліцейських, яким повно зафіксована хронологія подій 16 жовтня 2024 року від моменту зупинки керованого транспортного засобу, встановлення особи водія до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за наслідком відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що його вина цілком доведена матеріалами справи. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння зафіксований відповідними, належними достовірними та достатніми доказами, які узгоджуються між собою, із іншими доказами у справі та є підтвердженням наявності у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у його відмові як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
За викладених фактичних та об'єктивних обставин справи з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові суду першої інстанції від 06 листопада 2024 року, слід погодитися, оскільки вони є правильними, виваженими, належно умотивованими в установленому порядку та врешті справедливими.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівником поліції не було оголошено ознак сп'яніння, а тому було порушено процедуру освідування водія на увагу не заслуговують, оскільки повністю спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом з портативних відеореєстраторів поліцейських.
Так, згідно відеозапису, передумовою пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння була наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, оскільки під час спілкування із водієм був відчутний запах алкоголю, про що ОСОБА_1 , всупереч його доводів, було повідомлено поліцейським.
Щодо аргументів скарги про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння внаслідок недоставлення ОСОБА_1 до медичного закладу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Проте, як вбачається з обставин справи та наявного відеозапису, зафіксовано, що ОСОБА_1 після виникнення підозри у працівника поліції про перебування його у стані алкогольного сп'яніння було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на що він у категоричній формі неодноразово відмовився. До того ж, йому неодноразово були роз'яснені наслідки такої відмови, зокрема і складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надалі будь-якого наміру пройти огляд, зокрема, і у медичному закладі він не мав.
Вказані дії ОСОБА_1 є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, були отримані з дотриманням вимог законодавства і суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національно-го законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи загалом не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильний висновок судді суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі апеляційний суд визнає необґрунтованими та не знаходить законних підстав для їх задоволення.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд дійшов переконання про відсутність законних підстав для скасування правильної, належно умотивованої постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Костюка Сергія Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий