Справа № 296/6284/17
Провадження №11-кп/801/1285/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6
обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката
в режимі відеоконференції ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12017060020002055, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.04.2017 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 23 грудня 2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Житомир, зареєстрованого в Андрушівському районі Житомирської області, станція Степок, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-05.03.2001 Корольовським районним судом міста Житомир за ст. 141 ч. 2, 140 ч. 2, 145 ч. 1, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
-04.04.2007 Корольовським районним судом міста Житомир за ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1, 263 ч. 2, 70 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч. 5, 357 ч. 3 КК України,-
Вінницьким апеляційним судом здійснюється провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 23 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12017060020002055, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.04.2017 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч. 5, 357 ч. 3 КК України.
До початку апеляційного розгляду прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_11 заявлено письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, яке мотивовано тим, що ОСОБА_7 засуджений місцевим судом за вчинення кримінальних правопорушень (особливо тяжкого злочину та проступку), передбачених ст. 185 ч. 5, 357 ч. 3 КК України до тривалого терміну ув'язнення. Також зазначив, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, ухилявся від відбування покарання, через що оголошувався у розшук. Зазначене вказує на високу імовірність ризику переховування від суду. При цьому застосований судом касаційної інстанції запобіжний захід у виді тримання під вартою закінчується 21.12.2024 та на даний час підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який немає.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення клопотання. При цьому захисником надано виписку з медичної карти амбулаторного хворого з якої убачається наявність у обвинуваченого серцево-судинних захворювань.
Ознайомившись із заявленим клопотанням, заслухавши виступи учасників провадження з цього питання, дослідивши матеріали провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 23 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочину та проступку), передбачених ст. 185 ч. 5, 357 ч. 3 КК України та за ч. 3 ст. 357 КК України звільнений від покарання на підставі ст. 49, 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а за ч. 5 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16.10.2023 апеляційні скарги сторони захисту залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
Постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.10.2024 частково задоволено касаційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Цим же судовим рішенням до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який спливає 21.12.2024.
Слід також врахувати, що за національним законодавством тримання під вартою після ухвалення вироку термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законну силу, однак з погляду статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт (а): законне ув'язнення особи після засудження її комплектним судом.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, за правом багатьох країн затримання в очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, i засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 § 1 (а), яка нічого не каже про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні» (Monnel and Morris v. the United Kingdom judgment of 2 March 1987, Series A no 115, 47).
Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 пар. 1 (а) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню» (Ruslan Yakovenko v Ukraine, no. 5425/11, пар.46, ECHR 2015).
Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6» (Wemhoff v. Germany, 27 june 1968, пар. 9, Series A no.7).
Таким чином, обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку. Водночас, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, оскільки тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання.
Установлено, що ОСОБА_7 місцевим судом засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів проти власності, який становить підвищену суспільну небезпеку. Також з матеріалів кримінального провадження та доданих до клопотання документів установлено, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення майнових злочинів та особливо тяжкого злочину проти життя і здоров'я особи, у межах цього кримінального провадження ухилявся від відбування покарання, призначеного судовим рішенням, який набрав законної сили, внаслідок чого в період з 08.12.2023 до 21.03.2024 перебував у розшуку.
Стосовно доводів сторони захисту в частині необхідності врахування стану здоров'я обвинуваченого суд зазначає, що з дослідженого медичного документа убачається, що у ОСОБА_7 дійсно наявні серцево-судинні захворювання, проте йому за необхідності надається необхідна медична допомога у лікувальному закладі пенітенціарної установи, з за необхідності також за її межами у спеціалізованих медичних установах. Обставини, які б вказували на неможливість тримання особи під вартою, судом не встановлені.
Таким чином з високою імовірністю можна констатувати наявність ризику переховування від суду, через що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідний, в тому числі, з метою можливого забезпечення виконання вироку, через що з метою забезпечення апеляційного провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, необхідно продовжити раніше обраний запобіжний захід.
Окрім того за змістом п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України під час ухвалення обвинувального вироку суд вирішує питання, з-поміж іншого, щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, яка регламентує порядок застосування та продовження строку дії запобіжних заходів, у тому числі тримання під вартою.
Водночас ч. 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Таким чином кримінальний процесуальний закон покладає на суд імперативний обов'язок визначення застави у разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та виключенням із цього правила є випадки, визначені п. 1-5 ч. 4 ст. 183 та абз. 2-4 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Кримінальні правопорушення, за які засуджено ОСОБА_7 не входять до переліку злочинів, щодо яких не визначається застава, отже суд у дному випадку зобов'язаний визначити такий альтернативний запобіжний захід.
Вирішуючи зазначене питання суд виходить з положень ч. 4 ст. 182 КПК України, якою установлено, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 1-3 абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлений у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У провадженні, що розглядається, з урахуванням обставин, наслідків вчинення правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_7 та з урахуванням особи (наявність непогашених судимостей та встановлення факту ухилення від відбування покарання) на переконання апеляційного суду щодо обвинуваченого необхідно визначити заставу у межах розмірів, встановлених для особливо тяжких злочинів, а саме ста семидесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч. 5, 357 ч. 3 КК України до набрання вироком законної сили (завершення апеляційного розгляду).
Визначити заставу в розмірі 170 (ста сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 514760 (п'ятсот чотирнадцять сімсот шістдесят) гривень, за умови внесення якої обвинувачений може бути звільнений з-під варти.
У разі внесення застави обвинуваченим чи іншим заставодавцем відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
-прибувати за першою вимогою до суду;
-повідомляти суд про зміну місця проживання чи роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що у випадку невиконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених обов'язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_7 визначити термін їх дії до набрання вироком законної сили.
Копію ухвали надіслати для виконання Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: