Справа № 120/14075/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
12 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позов задоволено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент призначення пенсії зі зменшення пенсійного віку педагогічний стаж позивачки склав понад 34 роки, тобто був достатнім для виплати їй грошової допомоги, передбаченої п.7-1р.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV. Оскільки позивачка на момент призначення їй пенсії за віком працювала на посаді, що визначена ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відтак вона має право на призначення та виплату спірної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою невстановленого зразку щодо отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.
Також вказано на недосягнення позивачем пенсійного віку - 60 років.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивачці призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у віці 55 років.
19.05.2023 позивачка подала до головного управління Пенсійного фонду України заяву щодо отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положенні" Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Листом від 13.05.2023 позивачку повідомлено про відсутність підстав для призначення грошової допомоги, оскільки пенсію було призначено згідно ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Окрім того, вказано на те, що така допомога призначається особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Не погоджуючись з вказаним, позивачка звернулася за захистом своїм прав до суду.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно із п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (Перелік № 909)), незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, яким визначаються умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.
У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 № 328/1619/17 зазначено, що синтаксичний аналіз п. 7-1 р. ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та п. 5 Порядку № 1191, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Отримання вказаної грошової допомоги визначене як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Відповідно до п. 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
За змістом листа відповідача від 13.06.2023 єдиною підставою для відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п.7-1 р.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV є те, що позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до матеріалів справи, позивачка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Так, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачка з 15.08.1987 по 22.08.1995 працювала в ОСОБА_2 допоміжній школі-інтернаті на посаді вчителя музики та співів, з 23.08.1995 по 26.08.2009 працювала в Тиманівській ЗОШ І-ІІІ ст. на посаді вчителя музики та співів, з 26.08.2009 по 26.08.2020 працювала в цій установі на посаді заступника директора школи з навчально-виховної роботи, та з 26.08.2020 - на посаді директора.
Отже на момент призначення пенсії зі зменшення пенсійного віку педагогічний стаж позивачки склав понад 34 роки, тобто був достатнім для виплати їй грошової допомоги, передбаченої п.7-1р.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.
Судом першої інстанції вірно вказано, що наявність у особи умов, передбачених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дійсно надає їй пільги у вигляді можливості призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, тобто, саме пенсії за віком, а не будь-якого іншого виду пенсії, позаяк вказана норма не пов'язує настання у позивачки права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з досягненням нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Тому, наявність в особи певних умов дійсно надає їй пільги у вигляді можливості призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, тобто, саме пенсії за віком, а не будь-якого іншого виду пенсії, позаяк вказана норма не пов'язує настання у позивача права на пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з досягненням нею пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058.
Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 200/854/19-а вказано, що основною умовою, з якою законодавець пов'язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", саме в день досягнення пенсійного віку.
Оскільки позивачка на момент призначення їй пенсії за віком працювала на посаді, що визначена ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відтак вона має право на призначення та виплату спірної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Стосовно доводів апелянта по те, що із заявою, що відповідала б встановленій Порядком №22-1 формі та процедурі позивач з приводу виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій не зверталася, та відповідне рішення органами Пенсійного фонду України не виносилося, то колегія суддів відхиляє зазначені доводи за безпідставністю, оскільки недотримання, на думку відповідача, форми звернення з відповідною заявою не було підставою для відмови позивачу у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення прозову шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Подібні висновки в аналогічних правовідносинах вже були викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постановах від 26.02.2024 у справі № 120/11313/23 та від 18.09.2024 у справі № 120/19340/23.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.