Справа № 620/12381/23
12 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області в якому просив суд:
- визнати неправомірним повернення Головним Управлінням державної казначейської служби у Чернігівській області, що оформлено листом від 13.02.2023 року за №04-17-10/768, виконавчого документу, виданого 29.08.2022 судом по справі №620/2213/22;
- зобов'язання Головне Управління державної казначейської служби у Чернігівській області прийняти від ОСОБА_1 до виконання виконавчий документ, що виданий судом 29.08.2022 по справі №620/2213/22.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірним повернення Головним Управлінням державної казначейської служби у Чернігівській області, що оформлено листом від 13.02.2023 року за №04-17-10/768, виконавчого документу, виданого 29.08.2022 судом по справі №620/2213/22.
Зобов'язано Головне Управління державної казначейської служби у Чернігівській області прийняти від ОСОБА_1 до виконання виконавчий документ, що виданий судом 29.08.2022 по справі №620/2213/22.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява, у якій позивач просить вирішити питання щодо відшкодування понесених судових витрат понесених як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді.
Відповідно до змісту заяви, позивачем при зверненні до суду першої інстанції понесено витрати із сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн, а також витрати на правову допомогу, при поданні апеляційної скарги понесено витрати із сплати судового збору в розмірі 1610,40 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00грн.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що докази щодо витрат понесених в суді першої інстанції наявні в матеріалах справи, тоді як докази понесені ним при апеляційному оскарженні долучено до заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Питання ухвалення додаткового судового рішення регулюються ст.252 КАС України.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із аналізу вказаної норми, чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов'язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому за змістом частин п'ятої - сьомої статі 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертизи підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Щодо витрат понесених позивачем із сплати судового збору, в матеріалах адміністративної справи дійсно наявні квитанції про сплату ОСОБА_1 судового збору від 16.08.2023 № 1194300173 про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн та від 09.02.2024 № 1278642455 про сплату судового збору 1610,40 грн.
Відтак, вказані витрати підтверджені належним чином та підлягають стягненню на користь позивача.
Що ж стосовно витрат понесених позивачем на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дійсно до суду першої інстанції додано копію договору про надання правової допомоги від 08.07.2023 укладений між позивачем та адвокатом Підгорним К.Є. Відповідно до змісту казаного договору сторони погодили, що вартість який замовник зобов'язується сплатити на користь адвоката за цим договором становить 4 000,00грн.
Крім того, між позивачем та адвокатом Підгорним К. Є. укладено договір про надання правової допомоги від 30.11.2023 року.
Відповідно до змісту казаного договору сторони погодили, що вартість який замовник зобов'язується сплатити на користь адвоката за цим договором становить 3 000,00грн.
Також, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи додано акти прийому-передачі виконаних робіт для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідного договорів про надання правової допомоги від 11.07.2023 та від 13.05.2024 .
Вказані акти на переконання суду містять детальний опис послуг, що надані позивачу адвокатом в рамках даної адміністративної справи.
Поряд із цим, пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Суд зауважує, що зміст договору про надання правової (правничої) допомоги містить загальний обсяг повноважень на здійснення представництва інтересів в суді та інших органах при розгляді правових питань, у договорі відсутній детальний опис послуг, які повинні надаватися в межах їх виконання, що пов'язаний з розглядом справи, договір містить опис надання інших послуг правового характеру.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Ураховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для учасника справи, колегія суддів приходить до переконання, що заявлена позивачем до відшкодування сума є дещо завищено.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 3 000,00 гривень та в розмірі 2 684,00 грн витрат із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 252 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень ) та 2 684,00 гривн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат із сплати судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань.
В задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 12.12.2024)