про відмову у забезпеченні позову
12 грудня 2024 р. № 400/11671/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПІК ДИСТРИБЬЮШН», вул. Київська, 245/1, к.12, м. Вознесенськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 56501,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, Державної податкової служби України, пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053,
прозаява про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
11 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПІК ДИСТРИБЬЮШН» (далі - заявник) від 10.12.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій воно просить зупинити дію рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області 24.10.2024 за № 5710, а також дію рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних центрального рівня від 15.11.2024 № 5949 до набрання законної сили рішенням суду за відповідним позовом позивача.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що 24.10.2024 він отримав рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 5710, яким його було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Вважаючи вищезазначене рішення протиправним та необґрунтованим він подав 07.11.2024 скаргу з вимогою про його скасування. 15.11.2024 заявник отримав рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за № 5949 про залишення його скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку без змін. На переконання заявника, наведені рішення контролюючого органу є протиправними. Він зазначив, що спірні рішення є підставою для безумовного зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних / розрахунків коригувань, поданих платником. Такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, сам по собі факт прийняття вказаного рішення покладає на платника додатковий обов'язок щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Заявник закцентував увагу на тому, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень вже істотно ускладнило та ускладнюватиме надалі можливість ефективного захисту та поновлення прав та інтересів заявника за захистом яких він звернеться до Миколаївського окружного адміністративного суду, оскільки на даний час сам факт віднесення платника податку до переліку ризикових згідно із оскаржуваними рішеннями зумовлює настання негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних усіх без винятку податкових накладних. Відповідно до роздруківки переліку поданих до реєстрації податкових накладних з 06.11.2024 зупинено реєстрацію 435 податкових накладних поданих на реєстрацію заявником саме з підстав присвоєння йому критерію ризикованості платника податків. У разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна заявнику шкода внаслідок зупинення його господарської діяльності у зв'язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв'язків та нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення по усій території України воєнного стану, що зумовило погіршення ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат. Крім того, спірні рішення впливають на права та обов'язки не тільки заявника, а і його контрагентів, оскільки у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних, останні позбавлені можливості формувати податковий кредит, що свідчить про те, що у разі задоволення позовних вимог заявника, без вжиття заходів забезпечення позову, поновлення оспорюваних прав позивача, в тому числі і щодо реєстрації податкових накладних, може бути ускладнено.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Предметом спору (тобто матеріально-правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між заявником і контролюючим органом (пункт 5.16 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18) у цій справі є акти індивідуальної дії суб'єкта владник повноважень, а саме: рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області 24.10.2024 за № 5710 та рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних центрального рівня від 15.11.2024 № 5949.
Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З приводу негативних наслідків для господарської діяльності, на які послався заявник, суд зазначає, що, дійсно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пункту 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування (крім податкової накладної/розрахунку коригування, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 192 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність») встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).
В свою чергу, абзацами восьмим-дев'ятим пункту 9 Порядку № 520 встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Таким чином, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів.
Водночас абзаци перший і третій пункту 5 Порядку № 1165 визначають, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Отже, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Відтак віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, зокрема, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас за заявником залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та, у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
З цього приводу Верховний Суд дотримується сталої позиції щодо застосування положень статей 150, 151 КАС України, що підтверджується, зокрема та не виключно, постановами Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 280/2284/20, від 18.02.2021 у справі № 420/7063/20, від 28.09.2023 у справі №120/9931/22 та від 28.02.2024 у справі № 160/24752/23.
У зазначених постановах Верховний Суд, застосувавши норми статей 150, 151 КАС України, дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 КАС України.
Більше того, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень буде фактично вирішенням справи по суті до ухвалення рішення в справі, що суперечить меті застосування заходів забезпечення позову.
Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд прийшов до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Оскільки заява про забезпечення позову та додані до неї документи подані до суду в електронній формі через електронний кабінет, і всі інші можливі учасники справи зареєстровали (зобов'язані зареєструвати) свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, суд провів розгляд матеріалів справи в електронній формі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
1. Розглядати матеріали адміністративної справи № 400/11671/24 в електронній формі.
2. Відмовити у задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПІК ДИСТРИБЬЮШН» (вул. Київська, 245/1, кім. 12, м. Вознесенськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 56501; код ЄДРПОУ 39478625) від 10.12.2024 про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 12.12.24.
3. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Г.Ярощук